Багатодітний Дід Мороз

Переді мною — грубенький нотатник. Здається, він належить діловій жінці: його сторінки заповнені якимись планами, надрядковими зауваженнями, телефонами і знаками оклику. «Пошити штани для Санта-Клауса», «подумати про ялинку», «знайти Діда Мороза», «приклеїти зірочки на новорічні мішки», «принести для дитячого ранку сніжинки». Тільки вчитавшись, розумієш, що цей пухкий зошит насправді належить... мамі. Як виявилося, багатодітні родини в Україні не втрачають оптимізму і з ентузіазмом готуються до свята, хоча цього року «новорічний кошик» навіть звичайної середньостатистичної української сім’ї з одним-двома дітьми обіцяє бути більш ніж скромним.

Кажуть, у Росії нещодавно відкрилася «Школа Діда Мороза», де будь-який охочий — від працівника освітнього закладу до звичайного тата — може пройти спеціальний курс підготовки й вивчити сценарну справу, акторську майстерність, ігри й танці біля ялинки, навчитися правильно використовувати грим і ознайомитися з азами дитячої психології, щоб «якнайправдивіше» перетворитися на казкового Діда. Але жодному багатодітному татові така школа, як правило, не потрібна. За обов’язком «служби» і за покликом серця він здатен бути ким завгодно — від Міккі-Мауса до царя Салтана. Цей властивий кожному багатодітному батькові талант особливо яскраво виявляється в новорічні та різдвяні дні, коли всі діти чекають казки. І якщо у звичайних родинах відвідання атракціонів слугує важливим доважком для створення та підтримання святкової атмосфери, то в багатодітних тат і мам зазвичай такої проблеми немає. По-перше, вони знають, як організувати й розважити своїх дітей, а по-друге, рідко в якому бюджеті багатодітної сім’ї можна знайти графу, пов’язану з розважальними закладами. Знижок для них у жодному ТРЦ немає, пільг — також, тому й святкують вони Новий рік, керуючись сакраментальним «а ми теж не в тім’я биті!».

У Києві на сьогодні проживає близько 4800 багатодітних сімей, у яких виховується від трьох до 14 дітей. «Протягом десяти років, із моменту заснування товариства багатодітних у районі, ми обстоюємо інтереси сімей, у яких виховується троє і більше дітей до 18 років, — каже Наталя Бовтун, голова товариства багатодітних сімей «Шанс» Святошинського району, кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня, мама п’яти дітей. — Затвердження статусу багатодітної сім’ї на державному рівні — одне з болючих питань, вирішення якого очікують близько 290 тисяч сімей України. Офіційна допомога цим родинам обмежується оплатою дитячих закладів у розмірі 50%, а решту проблем кожен вирішує, як може. На сьогодні мами й тата можуть розраховувати тільки на себе. «Чудес» від влади на свята ми не очікуємо. Хочеться сказати сердечне «спасибі» нашій Святошинській адміністрації за те, що вона в ці непрості дні зробила все можливе, щоб у родини, де виховується п’ятеро і більше дітей, Дід Мороз прийшов із подарунками».

Ні для кого не секрет, що в кожному районі — своє бачення роботи з багатодітними. Смішно й одночасно сумно, але в інеті зараз можна знайти «чорний», «сірий» і «білий» списки тих, чия діяльність так чи інакше пов’язана з підтримкою багатодітної сім’ї. У даному разі колір — показник «придатності». У «чорний» вписано імена людей, котрі проводять, на думку багатодітних тат і мам, відверту антисімейну політику, у «сірому» — вказано прізвища тих, про кого кажуть «ні те ні се». Ну а «білий» список містить імена «хранителів» таких нечисленних у нашій державі багатодітних сімей, котрі в більшості випадків, якщо тільки не потрапляють до розряду малозабезпечених, «пролітають» повз усілякі пільги. А підвищення престижу материнства й посилення відповідальності батьків за виховання дітей у сім’ї стимулюється в нас фактично тільки одним указом — №674/2007, відповідно до якого жінкам, котрі народили й виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі всиновлених у встановленому законодавством порядку, присвоюється статус матері-героїні. Але багатодітні тата й мами нікому не скаржаться. Добровільно взявши на себе величезну відповідальність, вони так само, як і звичайні сім’ї, готуються до новорічного свята і різдвяного тижня — думають про подарунки, «новорічний кошик» і готують своїх дітей до зустрічі з казковим Дідом.

«Люди звикли сприймати Новий рік як підбиття підсумків, — каже Ольга Соколова, мама чотирьох дітей (4, 8, 10 і 11 років). — Дуже часто родина збирається за столом, щоб обговорити, наскільки вдалим був рік, що минає, вибудовує плани на майбутнє. Але в нас це відбувається щотижня. За традицією нашої сім’ї щоп’ятниці ми збираємося разом і говоримо про те, наскільки вдався цей тиждень і як хотілося б прожити наступний день. Багато дітей — це, звісно, весело, але найчастіше все доводиться робити бігом, постійно вирішувати якісь поточні завдання, тому таке спілкування для великої сім’ї є дуже важливим. У передноворічні дні турбот більшає. Наприклад, наймолодшому Єлисею для новорічного ранку треба зробити дві великі цукерки-дзвіночки — він із ними танцюватиме; дочці — підготувати костюм для танців тощо. Торік одному з хлопчаків я шила костюм Санта-Клауса, а перед цим майструвала для дочки костюм метелика з величезними рожевими крилами — вона була в нас казковим метеликом посеред зими. Родина, в якій працює один тато, не може дозволити собі брати карнавальні костюми напрокат, тому я все шию сама. Справжнім святом для нас були запрошення в театр, надані міськадміністрацією на минулі новорічні свята. Шкода, що таку допомогу ми отримуємо нечасто. Але бути багатодітною мамою і не бути оптимісткою неможливо! Ви знаєте, дуже часто на перший план у мене виходить бажання нагодувати підростаючих дітей здоровою і корисною їжею, у чому дуже часто допомагає моя мама. Тому в новорічну ніч я передусім подбаю про те, щоб накрити для своєї сім’ї найкращий святковий стіл. Можливо, запросимо таку ж багатодітну родину, хоча нам і самим ніколи не буває нудно — завдяки невеликій віковій різниці між дітьми вони можуть гратися одне з одним нескінченно... Новий рік — хороше сімейне свято, і ми зустрінемо його з радістю — попри все».

Глава сім’ї Виноградових (семеро дітей — 23, 17, 14, 9, 7, 5 і 2 роки): «Для нас Новий рік — чудовий привід зібратися разом. Ми всі любимо це свято, але особливо його чекають діти. За традицією готуємо новорічний сценарій. Коли діток було троє, його підготовка лягала на нас із дружиною — я був Дідом Морозом і розкладав уночі подарунки під ялинку, сипав навколо борошно, імітуючи сніг (ми тоді жили в пустелі Казахстану, де його не було), а діти, просипаючись уранці, запитували: «Хто розсипав борошно?» Новорічної ночі для нас обов’язковою є ялинка, віконця, прикрашені сніжинками, вирізаними з білих серветок, подарунки від Діда Мороза. Вже багато років до свята наші діти готують концерт, на якому читають вірші, співають під караоке й обов’язково танцюють. Тепер сценарій завжди на старших, особливо 14-річна Саша в нас любить режисуру. Завдяки «потайки» підготовленим концертам зберігається атмосфера свята і нічого спеціально вигадувати непотрібно. Після святкової вечері ми, як правило, ділимося спогадами про рік, що минає, і нізащо не проміняємо це спілкування на сидіння перед телевізором».

…Попри «кризову пандемію», Новий рік буде в усіх. І, можливо, саме багатодітна сім’я, що останні років 30 живе й виживає всупереч усьому, зустріне його зі справжньою радістю. Чому? Тому що саме в таких родинах діти знають ціну щасливій маминій і татовій усмішці!