Ази нерозуміння, або радості діалогу

Цікаво поглянути на людський потік у понеділок уранці, коли, стомившись від «радості» спілкування з домашніми, ділові люди старанно поспішають до місця роботи, аби відпочити від напруженого вихідного дня... Усмішки блукають на сонних обличчях... Високі й не дуже, худі й огрядні, молоді й сиві — енергійно спрямовують вони свої стопи до жаданого місця роботи, де врешті-решт здобудуть впевненість і спокій.

І ці самі втомлені від тижневої трудової вахти співгромадяни, одноплемінники й земляки повертаються до заповітного домашнього вогнища в примарній надії на порятунок від виробничих проблем, нав’язливих друзів і настирливих подруг, від метушні та коловороту повсякденності...

Усе повертається у свій кругообіг, бо головна проблема нашої з вами сучасності — радість спілкування — уже давно стала проблемою №1, головним лихом сучасної людини, що позбавляє її можливості розуміти й бути зрозумілою.

«Мысль изреченная есть ложь»

Ми дивимося на співрозмовника, але далеко не все ним сказане потрапляє в нашу свідомість. За даними психологічних досліджень, із 100% інформації, що міститься в словах співрозмовника, у пам’яті іншої людини залишається лише 24%. Словом, як сказав Федір Тютчев, «мысль изреченная есть ложь»...

Наше спілкування часом нагадує дитячу гру в зіпсований телефон. Правда, діти при цьому радісно сміються, а дорослим, на жаль, не до сміху... Отут уже саме час спеціальні курси влаштовувати з інтригуючою назвою «Зрозумій мене», бо якщо спілкуються, приміром, начальник і підлеглий, то картина виходить ще гнітючіша. Із даних, що надійшли від начальника до підлеглого, не спотворюється лише 20% інформації, тоді як начальник, вислуховуючи сумлінну доповідь підпорядкованого, засвоює тільки 10% сказаного. Невипадково збіг спрямованої інформації з отриманою називають «зоною влучення».

Абетка ділової людини

Сучасній діловій людині, котра виросла в традиціях нерозуміння, доблесно прищеплених їй сім’єю та школою, доводиться наново осягати непросте мистецтво спілкування. Не ганятися ж із маркером, що стріляє фарбою, за діловим партнером, домагаючись його уваги та проникливої бесіди.

Надзвичайно складна річ — ділова бесіда! Щоб вона пройшла успішно, потрібно опанувати мистецтво появи на твоєму євразійському обличчі солодкавої голлівудської усмішки. І головне — перед тим, як вступити в діалог із партнером, необхідно якнайбільше дізнатися про свого співрозмовника, факти його біографії, смаки, звички, хобі, запастися перед діалогом пачкою його улюблених сигарет, а коли кошти дозволяють, то й пляшечкою коньяку. Не зайве також запам’ятати день народження його любимої тещі та кличку кімнатної собачки, якщо така є.

Бути самим собою під час діалогу не обов’язково. Найкраща модель поведінки в даному випадку — дзеркальне відображення поведінки партнера, непомітне копіювання його улюблених жестів, слівець, манери тримати голову. Відтворюючи цю абетку сучасної ділової людини, розумієш: Чичиков порівняно з сучасною діловою людиною — просто наївне дитя. Його розшаркування перед Маніловим або шашкові поєдинки з Ноздрьовим — дитяче белькотіння, якщо поставити поруч тактику й стратегію сучасних ділових людей. І все одно 60% угод, навіть після цих стратегічних маневрів, не відбуваються через нерозуміння!

Фантастична відпустка Адоная

В одного з сучасних бізнес-тренерів, відомого психолога професора Гарвардського університету Керка Ректора є дивовижна казка про Адоная, великого майстра спілкування, котрий втомився від «всеприсутності, всевідчування, всезнання та вселюбові» і вирішив вирушити в екстремальний тур на Землю. При цьому Адонай переніс амнезію й позбавився своїх унікальних якостей. Перед подорожжю Адонай пройшов своєрідний тренінг, під час якого його попередили про небезпеки, що очікують на нашій матінці-планеті, причому ці небезпеки були такі безглузді для всезнаючого Майстра, що вчителі назвали їх «забавними іграми людей».

Є гра «Життя безглузде», від якої гравці впадають у тривалу депресію, а ще — «Життя — жорстоке покарання» й «Життя — іспит», граючи в які, земляни блискуче осягають тактику страху, гнів, ненадійність, відчуття власної вищості й жертовність.

А либонь ці ігри — не що інше, як наші з вами негативні емоції, якими, замість того, щоб спробувати зрозуміти співрозмовника, ми постійно керуємося під час розмови. То ми тиснемо на співрозмовника, то б’ємо на жалість, то палаємо гнівом, то плачемо від безнадійності, а варто було б просто усміхнутися та спробувати зрозуміти свого ближнього.

«Давайте восклицать, друг другом восхищаться…»

А так просто, як з’ясувалося, досягти успіхів у дивовижно складному мистецтві порозуміння. Просто треба частіше усміхатися, а потім постаратися подумки помінятися місцями з візаві. А коли його біди й турботи стануть вашими, то й радості здобудуть такий самий статус. І зовсім не Велика Китайська стіна відокремлює вас від ділового партнера, а лише стіл у кабінеті, який можна обминути. Розуміння веде до успіху, успіх — до тієї надзвичайної життєвої прозірливості, яку у народі називають мудрістю. Тоді й дивишся вглиб, піднімаєшся над життєвою суєтою, знегодами, дорожніми пробками, скандалами через пересолений суп або незграбний рух у переповненому вагоні метро. Дивишся на гру життя з усмішкою й розумінням того, що саме завдяки усмішці виникає між тобою й іншою людиною своєрідне енергетичне поле — поле любові. Просвітлені люди в цьому стані перебувають усе життя.