Автограф на гривні

У вересні виповнилося 15 років із часу введення в обіг державної грошової одиниці України - гривні. Мало хто знає, що реальна історія нашої національної валюти розпочалася на п’ять років раніше - практично навіть до проголошення незалежності України. Основи грошової реформи, визнаної згодом однією з найбільш вдалих у світі, закладалися в складних умовах розриву економічних зв’язків, руйнування грошового обігу, гострого дефіциту практично всіх товарів та ресурсів. Саме в той бурхливий і небезпечний період народження молодої держави у дуже стислий термін було створено Національний банк України, закладено основи банківської та грошово-кредитної системи, затверджено дизайн і надруковано перші гривні. Величезна заслуга в успіху цих доволі складних і важливих процесів першого голови правління НБУ Володимира Матвієнка, чий підпис стоїть на перших банкнотах незалежної України.

Ровесники незалежності

«На шляху розвитку кожної країни бувають періоди, які, хронологічно займаючи невеликий відтинок часу, назавжди залишають глибокий слід в історії. Таким доленосним періодом для України, безпереч­но, був початок 90-х років XX століття. Цей час можна порівняти з виверженням вулкану.
Здавалося, саме повітря тоді було вируюче і наелектризоване від тієї кількості подій, які щодня навіть не відбувалися, а вибухали в суспільстві.
І сила цих вибухів (іноді руйнівна, а іноді творча), без жалю зминаючи все старе (і позитивні надбання в тому числі), закладала на його місці підвалини подальшого розвитку України. України нової, України справді незалежної вперше за всю свою багатовікову історію», - так у своїй книжці «Автограф на гривні» згадує події двадцятирічної давності відомий фінансист, перший голова правління Національного банку України Володимир Матвієнко.

Створення власної кредитно-­грошової системи розглядалося як одне з найгостріших питань виведення економіки України з кризової ситуації, котра склалася на 1991 рік. Росія цілеспрямовано прагнула домогтися політичних і економічних поступок від України, користуючись тим, що грошові знаки друкувалися в Москві. Своєї банківської системи в України на той час практично не було. Реально працювала лише республіканська контора Держбанку розваленого СРСР, що відігравала роль розрахунково-касового центру. Крім того, закласти основи грошової незалежності заважала внутрішня політична невизначеність. Парламентарії не могли чітко визначитися навіть у тому, яку державу мають будувати, - капіталістичну чи соціалістичну.

Формально Національний банк України було створено ще 20 березня 1991 року з ухваленням Верховною Радою Закону «Про банки і банківську діяльність». Шостого червня 1991 р. депутати практично одноголосно обрали першим головою правління НБУ Володимира Матвієнка. Керівництву НБУ всі питання доводилося вирішувати у вкрай стислий термін, в умовах браку матеріальних та трудових ресурсів (досить сказати, що центральний банк держави мав тоді лише три комп’ютери), а також під впливом необоротних обставин, а іноді - й політичного тиску. Володимир Матвієнко так згадує той час: «Діяльність Національного банку, як і молодої держави Україна, відбувалася в гострих, суперечливих умовах. Однак Національний банк здійснював першо­чергові заходи зі створення вітчизняної грошової системи, системи кредитного регулювання, механізму обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, грошових розрахунків, вирішував багато інших завдань, пов’язаних зі створенням Цент­рального банку дер­жави».

Перша грошова одиниця

Одним із перших рішень першого голови правління НБУ було впровадження купонів. Нині багато хто може скептично посміхнутися, згадуючи ті перші грошові знаки України, однак на той час це було просто геніальне рішення. Дефіцит готівки, штучно створений Москвою, призводив до посиленого вивезення товарів за кордон, спустошення споживчого ринку, подальшого зубожіння населення країни. Незалежній державі, як мінімум, треба було видавати зарплату, створювати систему, що забезпечувала б місто сільськогосподарською продукцією, а село - промисловою. Купоно-карбованець допоміг економіці України уникнути кризи неплатежів, сформувати у стислий термін власний, не залежний від Росії, готівковий і безготівковий грошовий обіг. Москва різко відреагувала на цю подію. Було заявлено, що єдиний орган, котрий має право на емісію, - Центральний банк СРСР, і дії НБУ - грубе порушення Союзного договору. Однак впроваджені 10 січня 1992 року купони вже були в обігу, тим самим підтверджуючи реальну незалежність України.

У вересні 1991-го у газеті «Урядовий кур’єр» Володимир Матвієнко так прокоментував ситуацію того часу: «Складність питання про гроші не тільки в їх виготовленні. Якщо ми впроваджуємо власну грошову одиницю (а після проголошення незалежності України це - звичайна необхідність), то треба розробити й ухвалити певні законодавчі акти. Визначити концепцію грошової реформи, масштаб цін, новий курс грошової одиниці до валют іноземних держав. Інакше нас заблокують... На все це потрібен час, і його нам дадуть купони багаторазового використання».

Однак головним результатом впровадження купонів став початок становлення національної банківської системи. Уже на березень 1992 року НБУ провів реєстрацію та перереєстрацію 82 комерційних банків. Було встановлено прямі кореспондентські зв’язки з банками США, Канади, Англії, Франції, Німеччини, Італії, Австрії, Угорщини, В’єтнаму та Чехословаччини. Валютний виторг пішов не в радянський Внєшекономбанк, а на рахунки НБУ в закордонних банках.

Народження гривні

Робота над створенням гривні розпочалася задовго до того, як Україна отримала власну валюту. 1991 року Націо­нальний банк України, виконуючи покладені на нього законодавством функції центральної кредитної та емісійної установи країни, розпочав активні переговори з провідними закордонними компаніями про розміщення державного замовлення України на друкування національної валюти, а також створення власної матеріально-технічної бази з її виготовлення в майбутньому. Водночас велася безпосередня робота над створенням гривні. Українські художники Василь Лопата і Борис Максимов розробили дизайн гривневих банкнот, а Володимир Матвієнко як голова правління Національного банку України затвердив зразки перших купюр.

Для виготовлення високоякісних банкнот і гарантування їх захищеності було визнано за доцільне виготовити банкноти малих грошових одиниць на підприємстві канадської фірми «Канадієн банкнот компані». Ця фірма погодилася надати Україні кредит на їх виготовлення на суму 50 млн. канадських доларів. Великі банкноти підписав Володимир Матвієнко до друку фірмою «Томас де Ля Рю» у Лондоні, яка на той час мала 150-річний досвід виготовлення банкнот під контролем Інтерполу.

У 1991-1992 рр., коли підписувалися перші контракти на виробництво банкнот і монет та здійснювалися перші поставки, Нацбанк зазнавав досить серйозного дефіциту валютних коштів. Так, за спогадами В.Матвієнка, перші авансові платежі на виготовлення банкнот було перераховано за рахунок валютного кредиту, який НБУ взяв у... Мініс­терства енергетики та Чорноморського пароплавства.

Не мала чим платити молода й незалежна країна і за доставку надрукованих банкнот авіарейсом із Канади, що коштувало б кілька сотень тисяч доларів. Тож вибрали морський шлях - більш небезпечний і довший, зате набагато дешевший. Спеціальний рейс контейнеровоза Чорно­морського морського пароплавства «Петро Алейніков» у супроводі спеціально створеного підрозділу СБУ, переодягненого у форму матросів, тривав в умовах якнайсуворішої таємності майже півтора мі­сяця.

Одночасно з виготовленням гривні робилися кроки на впровадження власних потужностей для друкування грошових знаків та цінних паперів. НБУ уклав угоди з провідними світовими виробниками сучасного обладнання з виготовлення грошей, яке й стало технічною базою для друкування гривні на вітчизняному Банкнотно-монетному дворі.

***

У 2008 році, за результатами щорічного засідання комісії з естетики Між­народного фінансового банку у Швейцарії, гривню визнано найгарнішою світовою валютою. Уже цим українці можуть пишатися. Так, гривня ще досить далека від стабільності, а банківська система зуміла значно підірвати свій авторитет під час фінансової кризи. Але те, що національна валюта, НБУ і вітчизняні банки забезпечують реальну незалежність нашої країни, - факт незаперечний.