АВСТРІЙСЬКА РИВ’ЄРА З КРАЄВИДОМ НА АЛЬПИ

04 червня, 2004, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 22, 4 червня-11 червня 2004р.
Відправити
Відправити

Якби всі озера Каринтії вдалося з’єднати разом, вийшло б, як мінімум, Середземне море. Але природа,...

Якби всі озера Каринтії вдалося з’єднати разом, вийшло б, як мінімум, Середземне море. Але природа, на догоду лише власним примхам, розкидала велетенські краплі води по всій цій південній провінції Австрії, що межує зі Словенією. І вони, немов розсипи коштовного каміння, сяють своєю гладдю між смарагдовими від рослинності альпійськими передгір’ями. Нехай вибачить мені читач надмірну пафосність, але, коли потрапляєш у ці місця, хочеться або описувати побачене ледь не у віршах, або... взагалі мовчати: навіть від «десятої частки таких красот і чудес». Одна дівчина з нашої групи поділилася маленькою хитрістю: коли хочеш запам’ятати якийсь пейзаж, потримайся, роздивляючись його, скажімо, за вухо. І тоді серед похмурих осінньо-зимових буднів, потерши, як лампу Аладдіна, свою мочку, ти зможеш із майже фотографічною точністю відтворити картинку, яка тобі сподобалася. За дві години перебування в Каринтії ми вже втратили надію зафіксувати всі красоти зазначеним методом — на наших тілах не залишалося жодного не задіяного в цьому процесі місця.

Утім, наші очі загорілися цікавістю ще дорогою до мети нашої подорожі, завдяки чому чотири з половиною години у потязі з Відня до Фельдена промайнули цілком непомітно: визираючи у вікно, важко було позбутися відчуття, що ти дивишся надзвичайно цікаве кіно. І хоча сюжетна лінія простежувалася в ньому слабенько, розкішні ландшафти — невеличкі села в гірських долинах, засніжені альпійські вершини й численні середньовічні фортеці, стародавні храми й палаци — сприяли тому, аби, при мінімальних зусиллях уяви, населити цю казкову місцевість найрізноманітнішими персонажами.

Чого варта лише фортеця-замок Хохостервіц, обриси якої, виникаючи на 150-метровій вапняковій скелі, викликають неясні спогади. Ну, звісно ж, ми її вже бачили: саме тут кіностудія Disney знімала фільм-казку про Попелюшку. Проте одна з величних фортечних споруд Австрії відома не тільки причетністю до найнароднішого з мистецтв, а й своєю давньою історією. Перше згадування про неї датується IХ століттям. Не одне століття, завдяки своїй неприступності, фортеця непохитно протистояла спробам ворогів захопити її. А збереглася вона саме в тому вигляді, якого набула у ХVI столітті, коли її повністю перебудував барон Георг Кефенхуллер, готуючись відбити напад турків. У замок можна потрапити по майже стрімкій стіні у ліфті чи пішки повз 14 його оборонних веж із проїзними воротами. У його музеї виставлено зброю, лицарські обладунки, прикраси та предмети побуту. А з фортечних стін відкривається чудовий краєвид. Сьогодні замок належить нащадкам барона Кефенхуллера. І це тут дуже поширене явище, коли історичними архітектурними пам’ятками володіє не держава, а приватні особи, чиїм предкам ці споруди й належали.

Спочатку здається, що саме з цієї причини майже всі давні монастирі, палаци й фортеці Каринтії, зберігаючи свій первісний вигляд, при всьому тому чистенькі й доглянуті. Але згодом починаєш розуміти: жителі краю надзвичайно бережливо ставляться до всього, з чого складається дивовижний інтер’єр чудової казки під назвою «Каринтія». Зокрема й до природи. І її вдячність не знає меж. Таке враження, ніби кожне деревце на узбіччі, кожну квітку на подвір’ї будинку чи готелю доглядає бригада фахівців. Кожен представник місцевої флори, від дерева до травинки, скидається на експонат ботанічного музею. Анітрохи не гірші тут справи і з фауною. Це яскраво засвідчує Розегський заповідник, у якому більшість тварин (козулі, олені, кам’яні барани, альпійські козли) гуляють вільно, зовсім не лякаючись людини, а для вовків, бізонів, рисей і мавп споруджено просторі вольєри.

Утім, для любителів спостерігати за поведінкою наших, за Дарвіном, предків є в Каринтії окрема місцина — мавпячий парк поруч із напівзруйнованою фортецею Ландскрон. Тут на великій лісовій ділянці біля підніжжя гори, обгородженій високим парканом, мешкають японські макаки, завезені сюди кілька років тому; вони активно розмножуються. Коли пощастить, ви зможете побачити відомого на всю місцевість Макса — вождя цього неспокійного племені — і поспостерігати, як молоді макаки домагаються його прихильності. В самій фортеці влаштовують шоу хижих птахів — видовище однаково рідкісне і захоплююче.

Але візитна картка провінції — все-таки вода. Саме її місцеві жителі називають душею Каринтії. І зберігається ця коштовність у 1270 озерах, зосереджених на цьому шматочку австрійської землі. Тут воду можна пити не тільки з-під крана, як і в Австрії загалом (австрійці дуже пишаються, що в їхніх водогінних трубах — бездоганно чиста вода з альпійських льодовиків), а й безпосередньо з озер. Ну, особисто ми покуштувати озерну водичку так і не ризикнули, проте не одноразово чули розповіді про місцеву традицію розпочинати купальний сезон на найбільшому з озер — Вертерзеє (16,5 кілометра завдовжки, 1,2 кілометра завширшки та майже 85 метрів глибини). Мери прибережних містечок випливають у човнах на центр озера і, зачерпнувши воду кухлем, привселюдно випивають її до дна. Не озера, певна річ, а кухля. Свого часу за чудову якість води каринтійські озера були відзначені європейською премією з екології.

Вертерзеє лежить на висоті майже п’ятисот метрів над рівнем моря. Гірське розташування озерного краю — ще один позитив цього райського куточка землі. Завдяки йому тут ніколи не буває виснажливої спеки. І це попри те, що кількість сонячних годин у році сягає рекордної для Австрії цифри — двох тисяч. Секрет простий: прогріте повітря долин змішується з прохолоднішим гірським. Вода в озерах нагрівається влітку до 27 градусів. І все це вкупі дає підстави називати Каринтію «австрійською Рив’єрою». Хоча, відверто кажучи, самобутність цієї землі робить недоречними навіть найвишуканіші порівняння й аналогії.

Популярний в Австрії телесеріал — «Замок на озері Вертерзеє». Цей яскраво-жовтий середньовічний палац, побудований у стилі ренесанс, донині є символом одного з найелегантніших курортів світу — Фельдена. Колись тут був готель, а серед його постояльців значилися герцог Віндзор, колишня імператриця Сорая і голлівудський актор Кірк Дуглас. Доповнити цей зірковий список своїми іменами нам, на жаль, не вдалося: нині фельденський замок є резиденцією мультимільйонера Генріха Сакса. Проте Golf-Parkhotel, гостинно надавши нам свої номери, виявився гідною заміною. Чотиризірковий Golf-Parkotel, що вважається одним із найкращих готелів Фельдена, розміщений на березі озера в чудовому парку, який за своєю площею (58 000 кв. м) не поступається чималому лісу. Першокласний сервіс у поєднанні з широкими можливостями для повноцінного відпочинку задовольнить навіть найвимогливіших клієнтів. Ідеальне місце для тих, хто любить спокій і споглядання: з однієї частини номерів відкривається краєвид на озеро, з іншої — на зелений парк. Але якщо раптом ваш настрій різко зміниться і вам захочеться веселощів та активного відпочинку — до ваших послуг спортивні й відновлювальні програми, катання на водних лижах, велосипедні прогулянки, тренажерний зал, басейн, тенісний корт, більярд і, звісно ж, гольф. Сім полів для цієї аристократичної гри містяться зовсім неподалік готелю й один майданчик — у парку.

Хоч би як затишно й комфортно вам було в готелі, вийдіть за його межі — і переконаєтеся: Фельден недаремно називають найвеселішим курортом узбережжя. Тут влаштовують дискотеки, феєрверки, лазерні шоу, безліч свят і фестивалів протягом усього курортного сезону з травня по жовтень. І цілорічно відкрите фельденське казино на озерній терасі. Це не лише віддушина для азартних осіб, а й концертний зал, у якому проводяться вернісажі, поетичні вечори, бали та виступи різностильових співаків і музикантів.

Серед фельденських готелів скромнішого рангу привертає увагу тризірковий Strandpension Morak. Цей маленький, лише на 60 місць, сімейний пансіон із приватним пляжем розміщений на березі, у прогулянковій зоні, недалеко замка. Для любителів розваг на воді — найліпше місце. Тут до ваших послуг і серфінг, і яхтинг, і прокат човнів, і водні лижі, і навіть парасайлінг. Ви не знаєте, що це? Ви не проти екстріму? Тоді у вас є шанс не лише дізнатися, а й захопитися цим заняттям: польотом на парашуті, прив’язаному до катера, що мчить на великій швидкості.

А коли вам стане затісним і Фельден, сідайте на теплохід, який вирушає від пристані біля відомого вже вам замку, і борозніть на ньому простори Вертерзеє. Подорож до столиці Каринтії Клагенфурта (протилежний від Фельдена бік озера) триває 105 хвилин. Дорогою туди заплановано кілька коротких зупинок. І під час кожної можна зійти на берег, потрапивши, скажімо, у Пертчах — один із мальовничих курортів на Вертерзеє, відомий своїм знаменитим променадом серед квітів.

Допливши ж до Клагенфурта, ви одержите можливість поповнити свою меморітеку (час згадати про мочку вуха!) вагомою порцією мальовничих зображень. Це стародавнє містечко (вперше згадується у літописах кінця ХII століття) дуже постраждало від пожежі і було відновлене за проектом італійського архітектора, який придумав його незвичне для Австрії планування: квадрат із прямими вулицями. У центрі Клагенфурта — пам’ятник дракону, з яким пов’язана гарна легенда. Одночасно пам’ятник є і фонтаном, яких у місті безліч. Найстарішим вважається Будинок позолоченої гуски (1489 р.), споруджений спеціально для імператора, що передав свою фортецю місту. Його подвір’я прикрашають аркади і рельєфи ХVI століття.

Ну а якщо вам раптом заманеться більше розширити географію своєї подорожі, у Каринтії знайдеться спосіб розв’язання і цієї проблеми. Неподалік Клагенфурта є чарівне місце, де на території в 26 тисяч квадратних метрів «прописалися» і Ейфелева вежа, і римський собор Святого Петра, і барселонський собор святого сімейства, і лондонський Тауер, і московський собор Василія Блаженного, і... Для переліку приблизно двох сотень найвідоміших споруд із майже 60 країн світу, ясна річ, знадобиться чимала газетна площа. Виконані вони в масштабі 1:25 і практично всі з того самого матеріалу, що й оригінали. Зветься це місце Мінімундус. Не без відчуття національної гордості ми помітили підвищений інтерес у відвідувачів до моделі нашої святої Софії.

Звісно ж, однієї, хай і дуже насиченої, поїздки в Каринтію мало для того, аби повністю пізнати її й насолодитися всіма задоволеннями, які пропонують гостям ця щедра земля і її привітні жителі. До речі, мовою кельтів слово «каринтія» означає «місце друзів», і дружелюбність — головна складова тієї атмосфери, в якій ви перебуваєте, відпочиваючи тут. Але навіть кількох днів ознайомлення з Каринтією досить для того, щоб вона снилася вам усе подальше життя.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК