АРІЯ ІНДІЙСЬКОГО ГОСТЯ

Якось навдивовижу швидко і, здавалося б, дуже легко індієць Вішванатан Ананд став черговим чемпіоном світу з шахів. У наш час після цих простих слів заведено ще писати «за версією ФІДЕ» чи просто «чемпіоном світу ФІДЕ». Олексій Широв у фіналі чемпіонату за нокаут-системою в Тегерані виглядав жертовним ягням, принесеним великим індусом на вівтар батьківщини, витративши на це лише чотири партії з шести, виділених для фіналістів президентом ФІДЕ Кірсаном Ілюмжиновим. Після нічиєї в першій партії, зіграної для розминки чорними фігурами, Віші перестав розрізняти кольори, довівши, зрештою, Широва до того, що той програв три партії поспіль, жертвуючи в трансі важкі й легкі фігури. Рахунок 3,5:0,5 свідчить про що завгодно, крім рівності сил фіналістів. Ну а тому, хто вважає перемогу Ананда аж надто легкою, пропонуємо пригадати довгий і важкий шлях індійського гросмейстера до вершини.

Нині багато чого спливає в пам’яті. Зокрема, ні сіло ні впало почали писати, що в молодості Ананду переплутали ім’я та прізвище, тож насправді звуть його Ананд, а прізвище — Вішванатан. Подумаєш! У мене є знайомий колишній метальник молота Броніслав Фьодор і оточуючі все життя не знають, як до нього звертатися. Говорять також, що Ананд перший чемпіон світу в окулярах після Михайла Ботвинника — це вже зовсім ні в тин ні в ворота. Може хтось уявити собі без окулярів Василя Смислова або зовсім свіженького чемпіона світу без версій Володимира Крамника?

Загалом-то, Вішванатан Ананд син індійського раджі, рід якого належав до елітної касти кшатріїв, воїнів, і ця каста за ієрархією поступається тільки жерцям. Народився він 11 грудня 1969 року, і саме цього дня поточного року йому довелося зустрітися в тай-брейку нинішнього турніру за нокаут-системою з переможцем торішнього чемпіонату Олександром Халіфманом. Халіфман боровся, як лев, він єдиний з усіх суперників довів Ананда до тонкої межі, за якою була поразка й виліт із турніру. Але Вішванатан вистояв і позбавив Халіфмана недовговічного титулу й можливості продовжувати говорити, що новий чемпіон — не чемпіон, а так собі, шахіст середньої руки.

Вішванатан дістав хорошу освіту в Америці, навчатися шахів визнавав за краще в радянських гросмейстерів, а також із великою повагою ставився до дуже відомого голландця Яна Тіммана, котрий так і не досягнув вершини. Як дуже багато чемпіонів світу, його здібності проявилися рано, й у 17 років він уже виборов титул найкращого у світі гравця віком до 20 років, а в 21 рік на знаменитому турнірі у Вейк-ан-Зеї фінішував попереду Каспарова. Наступного року він дійшов до чвертьфіналу останнього традиційного відбірного циклу ФІДЕ, але там у розквіті своїх сил чекав на нього Анатолій Карпов. У 25 років Ананд уперше грає матч із Каспаровим, але програє прикро й переконливо. Досі Ананд не зумів позбутися «комплексу Каспарова». Це вдалося Крамнику, єдиному у світі, котрий мав ще до знаменитого матчу в Лондоні позитивний баланс особистих зустрічей із тринадцятим чемпіоном світу.

Трагічним для Ананда став перший чемпіонат світу ФІДЕ за нокаут-системою. Він виграв турнір, але Анатолій Карпов устиг на той час вибити для себе привілей грати відразу в фіналі і вийшов свіженьким проти Ананда, котрий ще не відійшов від чудес нокаут-системи. Карпов зберіг титул чемпіона ФІДЕ, проте далі грати не став, висуваючи ті самі вимоги для себе, як для чемпіона.

Тим часом Ананд боровся з Крамником за почесне звання другого шахіста світу за рейтингом, позаяк рейтинг Каспарова був рекордним в історії шахів і підступитися до нього досі ніхто не може. Перед третім чемпіонатом світу, у якому не виступали Карпов, Каспаров і Крамник, прогнози були дуже простими — перемога Ананда ні в кого не викликала сумнівів. Він і став чемпіоном світу. Тільки зрозу- міти, яким за рахунком — дуже важко. Певне — третім за нокаут-системою. Адже господар світових шахів Кірсан Ілюмжинов вважає чотирнадцятим чемпіоном світу не Крамника, а Халіфмана. І коли пристати на це, то Ананд, котрий переміг зокрема й Халіфмана, тепер п’ятнадцятий чемпіон. Загалом, з обойми чемпіонів цілком точно вибув тільки Халіфман, котрому, як ми уже відзначали, нічого сказати. Фішер, який нікому не програв у матчі, вважає себе чемпіоном з 1975 року. Карпов судиться чи погрожує подати в суд на Ілюмжинова (цікавий, до речі, був би суд!), бо теж фактично нікому свій титул не програв. Каспаров, витримавши невеличку паузу після поразки від Крамника з дефіцитом у два очка, почав потихеньку розповідати, що найсильніший усе-таки він, а не Крамник. Крамник у цій метушні зберігає спокій і грати матч-реванш із Каспаровим у найближчі роки не збирається. Чи захоче він грати «об’єднувальний» матч з Анандом, як того хоче Ілюмжинов, — абсолютно не ясно, бо про цей матч далі красивих слів справа не йде.

Ну, а ми поки що поздоровимо незворушного філософа Вішванатана Ананда чи Ананда Вішванатана з цілком заслуженою перемогою.