Анатомія вічного двигуна, або Домашнє сонце на газовій плиті

Генеральний директор власної фірми «Львівські сувеніри» Олександр Єкімовських точно відповідає образу справжнього винахідника. Говорить швидко, завжди має купу ідей, проектів та планів їх втілення, а самі ці ідеї та рішення приходять до нього, як і годиться, уві сні. Він по-своєму бачить світ і помічає те, на що інші не звертають уваги, і не лише у технічній сфері. Завдяки одному з його винаходів — «теплогенератору Єкімовських» — країна, на думку винахідника, може зекономити на газі щонайменше 20 мільярдів гривень! Та теплогенератор — тільки один із багатьох його винаходів…

— Пане Олександре, кажуть, ваше хобі — сувеніри?

— Так. Копіювання орденів, монет, медалей, печаток, зброї. У давнину я, напевне, був би фальшивомонетником (сміється).

Я народився і виріс у Свердловську (нині — Єкатеринбург), у шкільні роки постійно був призером художніх виставок. Навіть у Владивостоці, в армії, я організував навчальні майстерні, де виготовляли сувеніри. Після армії переїхав до Львова.

З 1977 року працював у Львові на залізниці, але хобі не полишив. Довелося поєднувати це все ще й з оперативною роботою. В комітеті комсомолу мені дали «навантаження» — утворити оперзагін по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності.

— І ви взялися за це з ентузіазмом…

— Створений мною оперзагін існував 10 років, його відзначали як найкращий в Україні і СРСР. Про нас тоді писали всі ЗМІ.

Може, я так і залишився б «грозою» для розкрадачів, якби не драматичний випадок. Під час одного із затримань у 1985 році я п’ять кілометрів проїхав, вчепившись у дах автомобіля порушників. Коли автомобіль загальмував, злетів на землю і сильно забився. Лікарі виявили струс мозку, втрату пам’яті і часткову втрату зору.

— Але це, як виявилося, був саме той випадок, коли лиха без добра не буває…

— Лікарям вдалося відновити пам’ять, хоча спершу побоювалися, що все закінчиться деградацією — найімовірніший наслідок таких травм. Але в моєму випадку сталося навпаки. Саме тоді я, скажімо так, прокинувся винахідником.

Мені перепало більше, аніж Ньютону від яблука. Довелося оформляти інвалідність і займатися тим, що раніше вважав за хобі, — сувенірами і винаходами.

У 1989 р. я заснував сувенірне виробництво у складі радянсько-польського підприємства «УКРАПОЛ». Це було перше спільне радянсько-польське СП в СРСР! У лютому 1991 року з’явилася фірма «Львівські сувеніри», я й досі є її генеральним директором.

Ми виготовляли настільки точні копії, що у середньовіччі мене б таки спалили на вогнищі. Монети, рідкісні медалі, печатки та зброя — у металі й кераміці, —раритетні речі з Ермітажу я зробив дешевими, доступними для кожного.

— Вічний двигун — мрію кожного винахідника — не майстрували?

— Майстрував! Зупинив через рік. Окрім того, у 1996 р. я винайшов спосіб репродукування за допомогою принтера фресок, які витримають стовідсоткову вологість та різницю температур від мінус 30 до плюс 130 градусів за Цельсієм протягом 100 років. Це моє ноу-хау, яке досі не має аналогів у світі! Того ж року я винайшов спосіб — знову ноу-хау — переносити принтерну фарбу на будь-яку рельєфну та сферичну поверхню. Мої «фрески» в десять разів дешевші, ніж у Європі.

Під час приїзду Папи Римського я робив матрицю для церковних свічок із зображенням Святійшого отця. Потім їздив до Німеччини, виготовив 15 тисяч відбитків на кераміці з краєвидами Берліна.

Це ще не все. Мені вдалося розгадати таємницю знаменитої блакитної кераміки англійської фірми «Веджвуд». Ця таємниця трималася сотні років і тримається досі — тепер її знають тільки фірма й я.

— Один із ваших винаходів обіцяє людству нове покоління оргтехніки…

— Так можна сказати про технологію форм високоточного тривимірного об’ємно-графічного рельєфоутворення. З її допомогою можна виготовляти кліше для поліграфії, офісного і художнього друку. Ця технологія, швидка і дешева, стане у пригоді також і на монетних дворах, ювелірних фабриках. Графічне зображення можна ручкою намалювати на папері, і з допомогою особливого полімеру за 15 хвилин (а іноді й швидше) маєте рельєфно-графічне зображення. Швидкість і точність виконання набагато вища, ніж за комп’ютерного способу, а собівартість набагато нижча.

— Кілька років тому у Львові було безліч оголошень з пропозиціями взяти напрокат ультрафіолетові випромінювачі...

— Я винайшов малогабаритне і потужне джерело живлення для кварцових ультрафіолетових випромінювачів бактерицидно-лікувальної дії. Власним коштом придбав 500 кварцових ламп і зробив з них 500 випромінюючих УФ-пристроїв. Далі запропонував львів’янам користуватися ними напрокат — за три гривні на добу для «чищення» житла від інфекційних бактерій. Подарував 50 ламп благодійному фонду «Галичина» для передачі лікарням області. Ще десять —туберкульозній лікарні, де вони найбільш необхідні. Після того в лікарні було проведено обстеження — туберкульозної палички не виявили!

— А звідки з’явилась ідея найпопулярнішого нині вашого винаходу — теплогенератора, так званого пальника Єкімовських?

— У 1990 році мені спала на думку ідея виготовляти мініатюри з фарфору. Випалювати їх у великих печах — це дуже складна і тривала процедура. Тому я вирішив зробити мініатюрну піч для випалювання кераміки на звичайній побутовій газовій плиті. Майже цілий рік випробовував різні метали. Результат — конструкція, що дозволяла на звичайній плиті досягти температури 1350 градусів, за якої випалюється порцеляна та плавляться всі кольорові метали, окрім платини. Уявіть собі: золото, мідь, бронза, латунь за кілька хвилин розплавляються на газовій конфорці! На ювелірних фабриках для досягнення потрібної температури треба налагоджувати примусову систему подачі повітря. Для моєї конфорки такого не потрібно!

У моїй системі вода із вологого повітря, яке надходить разом із газом трубопроводом, розкладається на водень і кисень і сприяє повному згорянню газу. Завдяки цьому я отримав додаткову температуру.

Зазвичай, коли газ горить, то при цьому забирає кисень із повітря, яким дихає людина. У мого приладу такий побічний ефект зведений до мінімуму.

До того ж, розпечений металевий диск на місці звичайної газової конфорки водночас став потужним інфрачервоним випромінювачем. Це є справжній домашній аналог сонця, тільки без шкідливих ультрафіолетових променів! Від звичайної конфорки тепло йде лише вгору, а тут — як від сонця — в усі боки.

— Цей винахід запатентований?

— Спосіб і винахід — це ноу-хау. Але патентуються тільки моделі. Я маю понад 25 промислових моделей для всіх видів побутових газових плит і газових приладів. У 2004 р. я заснував ТОВ МЦВНТ «Теплоцентр-Академія» для впровадження всіх своїх винаходів у життя. В масове виробництво підуть тільки найдешевші і найдоступніші для населення України інфрачервоні теплогенератори. Роздрібна ціна одного такого пристрою буде не вищою за 25 гривень. У Німеччині подібний пристрій коштує від 100 до 600 євро. Решта моделей будуть виготовлятися тільки на індивідуальне замовлення.

— Чи є якісь аналоги ваших каталізаторів у світі?

— Я не винайшов каталітичний спосіб згорання, а просто адаптував його до звичайної газової плити. Якщо ККД у звичайної газової плити — 50—55%, то у моїх пристроїв ККД — майже 100%. Вони максимально використовують енергію, яку дала природа газу. Ми можемо зменшити споживання газу в країні у два-три рази! І тоді, гадаю, нам вистачить власних запасів блакитного палива для побутових потреб. Учені підрахували: в чотирьох конфорках побутової газової плити енергії майже 100 кіловатів, що дорівнює, для прикладу, потужності автомобіля «Волга», треба тільки вивільнити і застосувати цю енергію для потреб людини. Науковці із ЛНУ «Львівська Політехніка» довели: встановлення моїх пальників на газових плитах населення країни щороку заощадить майже 20 мільярдів гривень тільки на кип’ятінні води. А коли перерахувати енергію спалювання газу на тепло, їжу, прання і т.д...

— Про ваш винахід знає влада?

— Проблема в тому, що влада у нас занадто часто змінюється. Про результати досліджень я письмово повідомляв Кабінет міністрів, інших зацікавлених осіб нашої держави ще за прем’єра Януковича. Перед революцією мені пообіцяли допомогу у впровадженні приладу у масове виробництво — але тільки після виборів. Однак вибори та влада програла...

Я звернувся до нової влади. Уряд Тимошенко розглянув мої пропозиції, теж пообіцяв допомогу на всіх рівнях. У відповіді з «Нафтогазу» за підписом Немченка мені пообіцяли, що будуть в обов’язковому порядку встановлювати споживачам мої каталізатори для економії газу, але Немченка також уже нема на посаді.

За уряду Тимошенко мені запропонували перелік львівських підприємств для співпраці у налагодженні виробництва моїх теплогенераторів. Я вже на всіх побував і вибрав заводи, на яких хоч завтра можна випускати по мільйону моїх пристроїв щомісяця. Але проблема — у збуті. Мені потрібне або централізоване держзамовлення, або ж потужний бізнес-партнер. Я хочу і можу тільки виробляти, але не продавати.

Тепер обговорення з владою пішло вже по третьому колу… І коли закінчиться — невідомо. Поки що всі живуть виборами і теж обіцяють мені в усьому допомогти — але знову після перемоги на виборах!

А я вже маю ще одну пропозицію для нашої влади…

— Невже таки вічний двигун?

— Майже. Я вже звернувся до президента Віктора Ющенка із пропозицією виготовлення і встановлення в Україні альтернативних автономних та наддешевих джерел енергії: міні-гідроелектростанцій, газоелектростанцій та водно-вугільних електростанцій.

Я розробив власну автономну конструкцію міні-гідроелектростанції, яка може за потужністю, надійністю, простотою і дешевизною скласти гідну конкуренцію світовим виробникам альтернативних джерел електроенергії . Для неї не потрібно робити греблі і затоплювати землі — достатньо просто встановити на річці або каналі мою конструкцію, решту зробить потік води.

— Про що мріють винахідники?

— Я просто аналізую все, що бачу навколо себе. Мені здається, що світ — це конструктор. Його можна розбирати і збирати багато разів — кожен раз по-іншому. Я, наче парфумер, відчуваю всі його складові. Моя мрія — побудувати храм на воді, в якому б усе оберталось, який жив би лише на атмосферній енергії, без будь-якого зовнішнього впливу… Енергія присутня всюди. Її тільки треба вміти відкрити і вивільнити.

Але найбільша моя мрія — побудувати «Архімедленд». Парк, де кожна дитина могла би побачити всі найкращі досягнення людства, всі діючі макети сучасної техніки, все, що винайшла людина за три тисячоліття.