Переселенці в Україні відстоюють свої права

Конфлікти породжують чимало невидимих проблем. Це не лише вибухи та постріли, зруйновані будівлі й заміновані поля, поранені люди і втрачені життя. Це також невидимі оку юридичні тонкощі та перипетії, що теж мають неабиякий і часто визначальний вплив на людські долі.

2014 року Україна зіштовхнулася з небаченими раніше масштабами внутрішнього переміщення. Держава повинна була швидко регулювати ці процеси, тому в країні з’являлися нові закони та постанови, що окреслювали нові реалії життя переселенців. Проте людям було непросто розібратися у цих правилах без професійної юридичної підтримки. За сприяння Європейського Союзу Агентство ООН у справах біженців і його партнерські організації «Десяте квітня» та «Право на захист» допомагають внутрішньо переміщених особам у захисті своїх прав.

Ці сім портретів — це сім історій про те, якими різноманітними бувають юридичні проблеми, з якими зіштовхуються переселенці. Це також історії про те, як люди боролися та відстояли свої права. І, нарешті, це історії про працю юристів, яка змінює життя людей і дарує надію на гідне краще майбутнє.

Февзі, Одеса

Відстояв права своїх дітей на українське громадянство та соціальні виплати для дітей ВПО.

Фотограф Марія Мирна

Севастополець Февзі, майстер спорту міжнародного класу та чемпіон Європи з греко-римської боротьби, ще з початку окупації Криму переїхав з родиною до Києва. Там він швидко адаптувався, адже в столиці його чекала збірна України та спортивні досягнення. Із часом Февзі з дружиною зрозуміли, що їм, кримчанам, столичний клімат не до душі, і вирішили оселитися в сонячній Одесі.

Як і в багатьох переселенців, у родини Февзі виникали юридичні питання, зокрема і з оформленням українського громадянства новонародженому малюку та соціальних виплат ВПО для старшої дитини. Тому вони звернулися до організації «Десяте квітня», завдяки чому вдалося не лише вирішити особисті юридичні питання, а й відкрити нову сторінку в житті Февзі.

Надихнувшись громадською ініціативою та енергійністю працівників «Десятого квітня», 2020 року Февзі започаткував і очолив громадську організацію «Кримські татари Одещини». Ця організація, яку також підтримало Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, стала культурним центром кримськотатарської громади області: там можна вивчати кримськотатарську мову й традиції, відвідувати різноманітні заходи та спілкуватися за справжньою духмяною кримськотатарською кавою.

Ірина, Одеса

Відстояла своє право на отримання закордонного паспорту.

Фотограф Марія Мирна

Переїхавши з Луганська до Одеси, Ірина створила дитячий будинок сімейного типу. Жінка зараз виховує сімох хлопців, наймолодшому — 12, а найстаршому — 18 років.

Ще на початку конфлікту Ірина з двома синами виїхала з Луганська, де залишила власний бізнес і житло. Педагог за фахом, Ірина зараз усі сили та любов віддає вихованню хлопчаків. Про своє рішення заснувати дитячий будинок сімейного типу жартує: «Я ще сповнена сил, тому мою бурхливу енергію потрібно було кудись задіювати. Чому б не зробити хорошої справи: створити нову сім’ю і допомогти цим дітям».

Закордонний паспорт був украй необхідний Ірині, адже вона їхала за кордон лікувати сина. У хлопчика є інвалідність, і йому була потрібна термінова допомога, однак на заваді стояло невирішене питання з отриманням паспорта жінки. Завдяки наполегливості Ірини та вчасній юридичній допомозі, жінка із сином змогли поїхати на лікування.

Олена, Херсон

Відстояла своє право на отримання довідки ВПО, соціального житла та адресної грошової допомоги.

Фотограф Ірина Кулик

Луганчанка Олена й гадки не мала, що колись так раптово залишить рідне місто, адже тут вона мала і своє житло, і роботу. Але конфлікт усе змінив. Жінка змушена була все покинути і переїхати. Проте Олена не втрачала сили духу: на новому місці також можна будувати життя, аби лишень було здоров’я. Однак у Олени раптом виявили важку хворобу, через яку вона отримала інвалідність і працювати вже не змогла.

Довідки ВПО, від якої залежала можливість отримати соціальну допомогу, жінка не мала. Разом із правозахисниками вона відстояла своє право на цей документ і врешті-решт отримала соціальне житло та адресну допомогу завдяки професіоналізму та рішучості юристів. Зараз Олена мужньо бореться із хворобою та вірить: «Після дощу буде райдуга, головне — вірити в добро».

Азіз, Одеса

Відстояв своє право на отримання довідки ВПО.

Досі відстоює своє право на отримання соціального житла.

Фотограф Марія Мирна

Рятуючись від конфлікту у Сирії, Азіз приїхав до України. Тут він отримав статус біженця та проживав у Луганську, аж допоки не розпочався новий конфлікт, цього разу в Донбасі. Так він став не лише біженцем, а ще й переселенцем. «Я раніше й уявити не міг, що на долю однієї людини може випасти аж дві війни, поки сам цього не пережив. Але життя триває, і я радію кожному дню», — розповідає чоловік.

Не маючи довідки ВПО, яка є ключовою для отримання соціальної допомоги, Азіз Джихад, самотня людина з інвалідністю, ледь не опинився на вулиці. За підтримки правозахисників він одержав цей документ і навіть став громадянином України.

Однак боротьба Азіза за свої права триває. Разом з юристами чоловік зараз відстоює своє право на отримання соціального житла. Азіз Джихад сподівається, що позитивне вирішення його питання стане поштовхом для надання соціального житла й іншим переселенцям, які цього потребують.

Михайло, Костянтинівка Донецької області

Відстояв своє право на отримання паспорта громадянина України.

Досі відстоює своє право на оформлення групи інвалідності.

Фотограф Артем Гетьман

Михайло тривалий час жив без документів, маючи лише пошкоджений паспорт СРСР. Самостійно відновити документи у чоловіка не виходило. Три роки тому це стало життєво важливим після серйозної травми внаслідок ДТП. Чоловік не міг отримати навіть необхідного лікування та ризикував залишитися без ноги.

З допомогою адвокатів БФ «Право на захист» він зміг оформити запити до всіх потрібних інстанцій і підтвердити свою особистість. «Після отримання паспорта у мене почалося інше життя, з’явилася надія на майбутнє», — ділиться Михайло. Зараз чоловік продовжує боротися за свої права мати групу інвалідності, що допоможе йому користуватися всіма передбаченими пільгами, та шукає кошти на операцію на нозі.

Віра, Бахмут Донецької області

Відстояла своє право на отримання боргу за комунальні послуги від військових за проживання в її будинку.

Фотограф Артем Гетьман

Жінка прожила все своє свідоме життя в смт Луганське Донецької області, яке зараз розташоване на лінії розмежування. Після початку бойових дій перебувати там було небезпечно, тож вона добровільно віддала свій будинок для тимчасового проживання українських військових, а сама переїхала жити в Бахмут до дочки.

Після чергової ротації виявилося, що мешканці залишили борг за електроенергію, який жінці самостійно заплатити було неможливо, а сам будинок і меблі були пошкоджені внаслідок обстрілів. Але під час складання акта обстеження технічного стану будинку його помилково визнали придатним для проживання стані, тож жінка не змогла отримати належного ремонту.

«Я дуже хочу повернутися в рідний дім, де були б затишок і тепло», — каже Віра Володимирівна.

Зараз на жінку чекає велика робота з оформлення повторних актів обстеження житла, що дозволило б Вірі в майбутньому отримати грошову компенсацію.

Наталя, с. Клинове Донецької області

Відстояла своє право на отримання паспорта громадянки України.

Фотограф Артем Гетьман

Наталя проживає неподалік лінії розмежування та має проблеми з опорно-руховим апаратом. Разом із донькою утримують невелике домашнє господарство і город. Вчасно не оформила українського паспорта замість радянського, через що не могла отримувати пенсійні виплати.

Самотужки дістатися Державної міграційної служби не мала можливості, та й не уявляла, куди звертатися, як отримати талон до електронної черги та заповнити заяви. Літня жінка опинилась у скрутному становищі, не маючи грошової підтримки, пенсійних виплат і соціального захисту. «З 2020 року мене супроводжували адвокати БФ «Право на захист» під час візитів до ДМС, допомагали найняти машину, зібрати свідків та всі необхідні документи. Я не уявляю, як змогла б самостійно пройти увесь цей складний процес», — із вдячністю розповідає Наталя.

Нарешті, жінка змогла оформити український паспорт і вже через кілька місяців одержить першу пенсію.