Спадкоємець іудейської мудрості

У сім’ї потомствених франкфуртських рабинів, де панував дух ортодоксального іудаїзму, 23 березня 1900 року народився хлопчик, якому було призначено стати одним із корифеїв психоаналізу. Еріх Фромм із гумором згадував, що один його прадід, ревний іудей, днями вивчав Талмуд у своїй лавці, яка ледь давала кошти до існування, та коли до магазину заходив випадковий покупець, він чемно направляв його до сусіднього, а сам знову заглиблювався в Писання. Фромм вивчав психологію, філософію, соціологію в університетах Гейдельберга, Мюнхена, Франкфурта, де слухав лекції Макса Вебера, Генріха Ріккерта, Карла Ясперса... У 22 роки здобув ступінь доктора філософії; 1930 року закінчив Інститут психоаналізу в Берліні й став практикуючим аналітиком.

Психоаналіз звичайно зводять до обивательської балачки про едипів комплекс, секс… Головне зовсім в іншому: Зігмунд Фройд спростував ілюзію про те, що людьми керує лише свідомість; він довів, що ними рухає величезний масив несвідомого; він помилково вважав психічну енергію (лібідо) виключно сексуальною, а її пригнічення вважав причиною неврозу… Саме Фромм очистив психоаналіз від надлишку «сексуалізму». Він справедливо вважав, що лібідо має характер загальної життєвої енергії, невроз виникає в дитини при зустрічі з ворожим світом, а в дорослого соціум викликає відчуття ізоляції та безсилля, що поглиблює невротичну тривожність.

Наслідуючи ідеї Йоганна Якоба Бахофена, Фромм вважав, що соціальна динаміка визначається зіткненням закладених у психіці принципів матріархату та патріархату. Патріархат — раціо, наука й техніка, держава, закон, — пригнічення; усе це веде до авторитаризму, наприклад, тоталітаріям ХХ століття. Матріархат — рівність, прощення та співчуття. Всупереч Фройду, фіксацію на матері (едипів комплекс) Фромм пояснює несексуальними мотивами — бажанням повернутися під захист, відгородитися від ворожого світу; але це гальмує розвиток, веде до регресу та інфантильності, наприклад, у розрекламованому «суспільстві споживання».

Фромм дав цікаві трактування Святого Писання. Людей поневолюють хибні ідоли — гроші, слава, влада. Розкол свідомості медицина називає «шизофренією» — люди не можуть збагнути єдиного Бога, який править різноманіттям Світу. Єврейське слово «шалом», тобто «світ», можна перекласти як «повнота, цілісність». Щоб осягнути всеєдність та віднайти Світ, потрібний «порятунок» — подолання відчуженості та розколу свідомості, пізнання Бога й Закону Його.

Ідею комунізму Фромм вважав світською релігією. Як і біблійні пророки, Маркс вважав, що люди повинні звільнитися від соціальної рутини для пізнання і перетворення світу. За Марксом, сформовані соціумом «пристрасті» суперечать істинній суті людей. Фромм казав про «патології нормальності» — прийнята в суспільстві «норма» є патологією з погляду вищої суті людини.

Суспільство утримують не тільки влада та егоїзм, а й система емоцій. Загострення протиріч ламає емоційні зв’язки. Вивільнена психоенергія підриває суспільство. За Марксом, під впливом ідей гуманізму це веде до прогресу. За Фроммом же, революції ведуть до катастроф, тому що «прекрасні ідеї» впливають лише на поверхневу свідомість, а між тим часто для людей рушійною силою стають глибокі несвідомі деструктивні пориви.

Працюючи у Франкфуртському інституті соціальних досліджень, Фромм намагався пояснити соціологам елементарні речі: отримана шляхом опитування «громадська думка» має порівняно невелике значення і нею легко маніпулювати; індивід думає приблизно те саме, що й інші; суспільством рухають не стільки поверхневі думки, скільки більш глибокі емоції; величезний недолік «виборної демократії» у тому, що вибори (те саме опитування!) визначають лише поверхневу думку. 1930 року парламентські вибори показали, що тільки 18% німців голосували за партію Гітлера. Фромм же дійшов висновку, що в 75% німців — угодовський характер і вони не протистоятимуть фашизму. Йому не повірили... 1933 року Інститут «емігрував» до США — у його складі було багато євреїв. 1941 року у США Фромм видав знамениту книжку «Втеча від свободи», у якій простежив шлях Заходу від Реформації до фашизму та суспільства споживання.

З 1949 р. він був професором в університеті Мехіко. Виступав проти ядерної зброї та війни у В’єтнамі, запропонував ідею «гуманістичного соціалізму», вступив у соціал-демократичну федерацію США, проте залишив її, зрозумівши, що це звичайна «контора». 1962 року Фромм відвідав СРСР і заявив, що наш «соціалізм» — це крайній ступінь державного капіталізму.

У 1960-х рр. загроза світової термоядерної війни привела до думки про те, що, крім поверхневих політико-економічних, є глибинні корені агресії людей — тваринні інстинкти, закладені у філогенезі. Ці «ідеї» стали модними завдяки книжкам «Так зване зло» Конрада Лоренца і «Гола мавпа» Десмонда Морріса — біологів, абсолютно некомпетентних у психології. Такі дурниці кажуть і нині, не розуміючи, що людина — зовсім не мавпа.

1973 року виходить ще одна знаменита книжка Фромма «Анатомія людської деструктивності». Фромм розрізняє «інстинкти» та «пристрасті»: інстинкти мають тваринну основу, пристрасті кореняться в характері й мають психо-соціальну основу. Людині властиві два види агресії. Перший — спільний для людей і тварин. Це оборонний «доброякісний» вид, який закладений у філогенезі, служить виживанню виду та роду, але згасає при зникненні загрози. Інший вид — «злоякісна» жорстокість і деструктивність — є тільки у людини й відсутня у тварин, не зумовлена філогенетичною програмою, не служить біологічному пристосуванню; це лише задоволення ірраціональних пристрастей. Людина — це вбивця, що без розумних причин мучить і вбиває одноплемінників і знаходить у цьому задоволення! Звірі на таке не здатні, у них на це... «розуму не вистачить»! Агресивність людини пояснюється не звірячим інстинктом, а тим, що відрізняє її від звіра. Інстинкти дають однозначну, раціональну програму. Мета оборонної агресії звіра — не руйнація, а збереження життя. Якщо ж вона досягнута, агресія зникає.

У людей інстинкти слабкі. Їх заміняє розум, але він дає неоднозначну програму. Оборонна агресія в людей набагато сильніша: людина передбачає загрозу, перебільшує її, може повірити у міфічну загрозу, планувати зустрічну, часто безглузду, агресію. Людина може жити тільки в психічній рівновазі, й ідеї, які ставлять під сумнів орієнтацію, мотивацію, об’єкт поклоніння, сприймає як загрозу.

Проте розум сильно ускладнює життя. Людина не лише знає об’єкти, а й розуміє, що вона це знає. Вона усвідомлює своє відчуження від ворожого світу, безсилля, незнання, неминучість смерті. Гріхопадіння — перетворення тварини в людину через усвідомлення себе. Людина не може повернутися під захист утроби, у тваринний стан гармонії з природою. Порушення фізичних зв’язків зі світом веде до екзистенціальних потреб у психічних зв’язках. Їх можна задовольнити творчістю, прагненням до справедливості, незалежності, правди, а можна — нарцисизмом, ненавистю, садомазохізмом, деструктивністю. Об’єднуючись навколо лідера, люди стають боязкими напіврабами. Товари й усілякі розваги роблять людину жадібною та незадоволеною. За Фроммом, свобода — благо лише при творчій реалізації. Проте страх перед нею веде до авторитарного мазохізму тоталітарних суспільств або пристосуванства «розвинених демократій». Потреба у впливі на світ вимагає пізнання та перетворення світу, але найчастіше призводить до пригнічення інших і руйнації навколишнього світу. Тут корені тієї «злоякісної» агресії, яка відсутня у тварин і є тільки в людей, не підпорядкована розумній меті й служить задоволенню ірраціональних пристрастей.

Психіка — унікальне явище в Космосі. Фромм і Станіслав Лем наводять приголомшливі дані: число зв’язків між нейронами кори головного мозку в людини сягає 102783000, а число атомів у Всесвіті оцінюється в таку непорівнянно малу цифру — 1066! Людина ж просто зобов’язана охопити своїм мозком Всесвіт!

Якщо люди не переплавлять енергію руйнації та споживання на енергію творення, вони знищать себе й навколишній світ. Людина вийшла з тваринного стану й повернутися назад не може. Створена за образом і подобою Бога, вона має всі шанси знищити й себе, і навколишній світ. Великі песимісти Аркадій і Борис Стругацькі стверджували: «важко бути Богом», але Фромм сподівався, що «you will be as God», тобто «ти будеш Богом», коли візьмешся за розум. Важко повірити...

1980 року, 25 років тому, спадкоємець мудрості біблійних пророків Еріх Фромм залишив цей світ... На схилі віку він писав, що Книги Пророків варті більше, ніж щоденна тріскотня «засобів масової інформації».