Літо в «Козацькій фортеці»

Ще весна, а подруга вже готує сина до літнього відпочинку. Шиє… кілька пар козацьких шароварів. Хлопець тренується в секції українського бойового мистецтва «Гопак» і торік улітку відпочивав у справжньому січовому таборі на Черкащині. Екстремальні пригоди й веселощі настільки сподобалися, що все поза тим видавалося сірим і буденним. Навіть кримський пансіонат: «Тут комфортний номер із кондиціонером, душ, зручне ліжко, триразове харчування — як у ресторані, ігровий майданчик, море, увечері дискотека... Але ж, мамо, тут нудно! Краще б ти мене залишила ще на одну зміну в козацькому таборі!», — писав у листі. Тож цього року — тільки у «Козацьку фортецю».

Дмитро Хоменко, згадуючи торішній відпочинок, розповідає: «Настільки розслабився, що, повернувшись до Києва, довго звикав до гамору, людської суєти. Звичайно, були хлопці, яким було важкувато, але для мене ранковий прорух, тренування, весь день в іграх і забавах — така радість! Найбільше досягнення — навчився їздити верхи, а раніше побоювався підходити до коня. А ще — якось купалися під час дощу: у Дніпрі вода тепла, і згори ллє! Весело!» У хлопця на поясі безліч нашивок-орнаментів. «Це мені дали за те, що найдовше просидів під водою дихаючи крізь очеретинку, — аж три хвилини! А це — за стрільбу з лука, я аж сім разів поцілив у мішень!»

Для Олекси Чаптікова табір подарував шанс стати зіркою школи. «Нещодавно у нас був конкурс стіннівок «Моє чоловіче захоплення». Я підібрав фото з табору, написав замітку про бойовий гопак і посів перше місце! Нічого подібного в жодного з хлопців не було!».

А як же батьки? Це ж не жарт — відпустити дитину від себе, та ще й саму! Володимир Мартинюк, тато восьмирічного Стефана, каже, що віддав сина в козацький табір цілком усвідомлюючи, що там будуть спартанські умови. Але ж, мовляв, у вісім років хлопчик має дорослішати, готуватися до життя і розуміти, що комфорт, затишний будинок і гаряча вода є не всюди і не завжди, а жити можна й без цього. «Спочатку в дитини був легкий шок. Розмовляючи по телефону, відчували: йому непросто. Але згодом звик, освоївся серед козаків. Стефан у родині наймолодший, звичайно ж, його балували, а хлопцеві потрібно інше. У таборі він відучився вередувати, почав поводитись як справжній чоловік. Мені й самому було б цікаво спробувати козацького життя — жити в наметі на свіжому повітрі, прокидатися на світанку...»

Табір, як і справжня Січ, — чоловіча територія. Але цього року планується одна зміна для дівчат, бо багато з них люблять веселий активний відпочинок не менше, ніж хлопці. Українки — це праправнучки амазонок, войов­ничих полянок, які колись жили на теренах України. Звичайно ж, для дівчат будуть не лише «лицарські заняття» а й суто дівочі — виготовлення ляльки-мотанки, вишивання, ліплення з глини, бісероплетіння, малювання, майстер-клас із перукарського мистецтва, ази народної медицини. Організатори табору запевняють — нудно не буде.

Докладніше на сайті: www.hopak.kiev.ua .