Навіщо дівчатам сила?

Учениці дівочого осередку «Вогненна квітка», що діє при Київській школі бойового мистецтва «Гопак», на перший погляд нічим не відрізняються від своїх ровесниць, хіба що їхні улюблені іграшки не ляльки та плюшеві ведмедики, а шаблі і палиці.

Двічі на тиждень школярки приходять до тренувальної зали, де перетворюються на справжніх козачок — вчаться битися за правилами і без, слухають лекції з історії України. Їхній «храм бойового мистецтва» має урочистий вигляд: стіни прикрашено прапорами, гаслами, саморобними полотняними картинами із зображенням озброєних дівчат у козацьких строях. Увійшовши до зали, дівчата вклоняються і шикуються. Вбрані вони в чорні шаровари, підперезані червоними крайками. Заняття починається вигуком «Слава Україні!», далі — коротка молитва і пісня. «За Україну, вогнем завзяття, рушаймо, сестри, всі вперед!» — лунає у залі. Спів у козацькому тренуванні не лише засіб піднесення бойового настрою, а й вправа для зміцнення легень — адже дівчата навіть віджимаються й присідають співаючи. Крім того, вивча­ють техніку першого рівня майстерності, вправляються в однотанах (бої з уявним супротивником) та забаві — (безконтактний бій). Вуличні «прийомчики» — усілякі больові захвати та кидки — вчать теж, але застосовувати їх дозволяється виключно для самозахисту.

«Як правило, дівчат до занять бойовим мистецтвом спонукає бажання навчитися захищати себе, адже в школі їх часто ображають хлопці», — говорить тренер Ната­ля Приступ. Сучасні психологи доводять — діти 8—13 років краще почуваються в одностатевому колективі. В елітних європейських школах навчання досі роздільне, те саме було в нас у дорадянський період. Є й іще одна причина створення «амазонського царства» — для чоловіків природним є уявлення, що дівчаток треба захищати, оберігати. Звідки воно візьметься, якщо хлопчик і дівчинка працюватимуть у спарингу?». На думку пані Наталі, справжня жіноча мудрість полягає в умінні бути сильною не втрачаючи жіночності. Амазонки, богатирки-поляниці, князівни, дружини гетьманів та отаманів, жінки-повстанки — усі праматері сучасних українок володіли цим мис­тецтвом досконало. «Дівчата повинні вміти в разі потреби надавати стусанів лиходієві, але треба розуміти: не тільки кулак може бути зброєю, добрим словом і слона можна вести на волосинці», — жартує.

На заняттях дівчата опановують не лише рукопашний бій, найздібніші можуть продемонструвати бойовий танок із шаблями, палицями і навіть серпами. Сест­ри Софія і Дарина Придувалови звикли все робити разом, та й відпрацьовувати техніку можна навіть удома. Розповідають, що заняття бойовим мистецтвом вплинуло на їхні характери — виступи на змаганнях загартовують силу волі, позбавляють страхів, а це переноситься і на інші сфери життя.

12-річна Дарина Крав­чук уміє з шаленою швидкістю рубатися двома шаблями одночасно. «Це старовинна техніка «козацький млин», — пояснює. — Козаки вміли битися на шаблях навіть у кінному бою. Ми в козацькій шко­лі теж займаємося верховою їздою, але поки що без зброї в руках». Як справжні амазонки, дівчата хочуть навчитися ще й стріляти з лука, управляти човном, орієнтува­тися в лісі та степу за природними орієнтирами, розуміти мову квітів і трав, але в залі цього не навчишся. Влітку школа «Вогнен­на квітка» вирушає на Черкащину, шліфувати набуті вміння та здобувати нові в таборі «Козацька фортеця». Але це вже інша історія...

Докладніше про дитячий табір і тренування з бойового гопака можна дізнатися тут: www.hopak.kiev.ua