Легенда тихого Дону

У станиці Вєшенській 24 травня готуються пишно відзначити 100-річчя Михайла Шолохова. І це притому, що досі не вщухають пристрасті, хто ж насправді є автором «Тихого Дону» — найбільшого роману XX століття. Багато дослідників, серед них і лауреат Нобелівської премії Олександр Солженіцин, уперто й аргументовано доводять, що перші книжки роману написані іншими, досвідченішими літераторами, учасниками описуваних подій. Називаються імена кількох «справжніх» авторів — Веніаміна Краснушкіна, Федора Крюкова, Костянтина Каргіна, Андрія Платонова...

Критики стверджують: своєю творчістю Михайло Шолохов повинен був довести право називатися автором літературного шедевра, але цього не сталося. Усі досягнення молодого письменника у зрілі роки чомусь не проявилися... Багато хто забуває: з усього написаного про козацтво, колективізацію, війну в Шолохова є оповідання «Доля людини», яке можна сміливо ставити на полицю геніальних творів. По суті, це ціла історія покоління переможців, які винесли на своїх плечах весь тягар і поневіряння війни, але зраджені так само, як і ті, хто пройшов м’ясорубку Першої світової та Громадянської воєн.

У моєму архіві зберігаються кілька неопублікованих знімків журналіста Володимира Копитова, що сфотографував молодого Шолохова на відпочинку в Кисловодську (1940 р.). Йому лише 35, він щойно завершив третю й четверту книжки «Тихого Дону» — до Шолохова прийшли популярність і визнання. Рік тому (1939 р.) його обрали академіком, попереду — Сталінські й Ленінські премії, Золоті зірки двічі Героя соціалістичної праці, обрання депутатом Верховної Ради СРСР усіх скликань і членом ЦК КПРС. Вершиною літературного визнання стало присудження М.Шолохову Нобелівської премії. Ставши світовою знаменитістю, письменник не переїхав до столиці, залишився жити в рідній станиці, на березі любимого тихого Дону. У гості в Вєшенську приїжджали глави урядів, перший космонавт планети, молоді й відомі письменники, артисти, художники... Для донських козаків Михайло Шолохов був і залишається живою легендою.