День Державного прапора України. Роздуми перед святом

23 серпня, напередодні Дня незалежності, країна вкотре відзначатиме День Державного прапора України. ЗМІ ще торік говорили про ініціативу президента України Віктора Ющенка з реалізації загальнонаціонального проекту «Український прапор — у кожну сім’ю». Передбачається, що в майбутньому кожна сім’я матиме синьо-жовтий прапор. А поки виконується етап забезпечення прапорами обласних центрів, державних установ і навчальних закладів. Та «забезпечити прапорами» мало. Основне — виховати повагу до державних символів. А виховання починається з вироблення чіткого розуміння відмінності між національним прапором і державним, між торговим прапором і військово-морським, між прапором і стягом, між стягом і хоругвою.

Вважається, що державні пра­пори походять від вузьких клинчастих прапорців (флюгерів) із вишитими на них християнськими символами, що прикріплювалися до списів і пік лицарів-хрестоносців, які звільняли Гроб Господ­ній. Тоді на вимогу папи римського хрестоносці нашивали на груди і на плечі хрести з матерії, такі самі хрести вишивали на кольорових флюгерах. Король Фран­ції вибрав для червоних флюгерів білий хрест, король Англії — для білих флюгерів червоний хрест, граф Фландрії — зелений хрест… Уже до кінця XII ст. за прапорцями з хрестами на піках можна було визначати дер­жавну приналежність лицарів: сині хрести — в італійських, косі Андріївські хрести — у шотландських лицарів… Суто «військове» походження в найдавнішого державного прапора — прапора Королівства Данія. Відповідно до легенди, 15 червня 1219 р., коли хрестоносці-датчани воювали з язичниками-естами за володіння Таллін­ном, з неба впав червоний прапор із білим хрестом, і хрестоносці з ним перемогли… Відтоді цей бойовий прапор став державним символом Данії. Щороку 15 червня датчани відзначають День Данеброга, дер­жавного прапора країни. Цікаве правило виділяє найдавніший дер­жавний прапор Данеброг серед інших державних прапорів. У королівстві ніде і ніколи не дозволено (!) вивішувати будь-які іноземні державні прапори, крім випадків, обумовлених дипломатичним протоколом — на приміщеннях дипломатичних представництв, а також під час візитів голів іноземних дер­жав.

Під час святкування Дня Державного прапора України довелося прочитати в ЗМІ таке повідомлення: «Напередодні Дня Не­залежності України в Слов’янсь­ку пройшов мітинг, присвячений Дню Національного Держав­ного прапора». Таке змішання понять національного прапора і державного прапора не дивне. Дуже вже хитка межа між ними. Національний прапор передає тільки поєднання національних кольорів. Він виникає стихійно у свідомості народу. На ньому не повинно знаходитися жодних зображень і написів. Держак національного прапора не повинен мати навершя. Держав­ний прапор передає державну ідею. Він уводиться державним актом. У багатьох випадках на національному прапорі поміщають зображення державного герба або інші символи, емблеми та вирази, оголошуючи такий прапор державним. Держак державного прапора звичайно має навершя у вигляді списа або іншу символічну фігуру.

Незнання головної відмінності державного прапора від національного зумовлене відсутністю послідовної політики вихован­ня поваги до державних симво­лів. А виховання базується на встановленні чітко визначених дер­жавою правил і порядку поводження із символами країни, ритуалів, пов’язаних з використанням державної символіки. Чи були приклади встановлення таких пра­вил і ритуалів у нашій історії?

Ні в УРСР, ні в Радянському Союзі не було свята «День Державного прапора». Загалом таке свято в історії держав — явище порівняно молоде. День прапора Канади відзначається з 1995 р., День шведського прапора — з 1983 р., Мексики — з 1937 р. Незалежні держави, що утворилися після розпаду Радянського Союзу, відновивши державні прапори дорадянського періоду або розробивши нові державні прапори, установили свято «День прапора» тільки в 90-х роках минулого століття. У Російській Федерації День Державного прапора існує з 1994 р., у Республіці Білорусь — із 1995-го. В Україні таке свято з’явилося 23 серпня 2004 р. після видання відповідного указу президента України.

«35. Торговый, морской и военный флаг У.С.С.Р. состоит из полотнища красного (алого) цвета, в левом углу которого у древка, наверху помещены золотые буквы У.С.С.Р. или надпись Украинская Социалистическая Советская Республика».

Таким прапор залишався до 1949 р., коли указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21.11.1949 р. був змінений опис державного прапора, який тепер мав червону та блакитну горизонтальні смуги, причому червона смуга була вдвічі ширша за блакитну. На верхній червоній смузі зображені золоті серп і молот, а також червона п’ятикут­на зірка із золотою облямівкою. Офіційний опис державного прапора Української РСР було записано в ст.125 Конституції УРСР, прийнятої в 1976 р.

«Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів…

Опис державних символів Ук­раїни та порядок їх викорис­тан­ня встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України…»

Незважаючи на пряму вказівку Конституції про необхідність прийняття закону України про порядок використання державних символів, ми не знайшли такого акта. Державний прапор України був прийнятий навіть не законом України, а постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 р., коли національний український прапор був затверджений як Державний прапор.

На всіх флотах світу найбільш точно дотримується прапорний етикет і церемоніал. Міністерство оборони України в 2003 р. випустило наказ, який за своїм змістом аналогічний Кора­бельному статуту ВМФ СРСР. У ньому є розділ «Державний прапор України», в якому викладені флотські правила, які вимагають піднімати на грот-стеньзі дер­жавний прапор перед початком бою, захищати державний прапор і не допускати його захоплення супротивником. Флотські традиції припускають наявність на кораблі запасних державних прапорів, тому в наказі є окреме застереження щодо вимоги замінити збитий ворожим вогнем дер­жавний прапор запасним. У наказі встановлені правила підйому державного прапора на кораблях — як у русі, так і на стоянці.

Указом президента України від 22.08.2002 р. затверджено Положення про Державний Протокол і Церемоніал України. Ок­ремі положення цього документа належать до правил викорис­тання державного прапора під час візитів глав іноземних дер­жав в Україну: описані місця вивішування пра­порів на вокзалі (в аеропорту), пра­порців по шляху руху і на автомашини, прапорів біля Маріїнсь­кого палацу, в оперному театрі. Положення встановлює ритуал виносу і підйо­му державного прапора перед військовим парадом.

Наведені документи не дають загальних вказівок про правила використання Державного прапора України. Проте існує наказ Міністерства освіти і науки від 07.09.2000 р. «Про затвердження Рекомендацій про порядок використання державної символіки в навчальних закладах України», в якому чітко та однозначно виписані правила прапорного етикету: «Державний Прапор ні перед ким не опускається вниз… Не можна схиляти його перед будь-якою особою чи предметом… Не можна виставляти ушкодженого Прапора… При вивішуванні Держав­ний Прапор не повинен торкатися землі, підлоги… На Державному Прапорі не можна розміщувати предмети, емблеми, прикраси тощо… Державний Прапор ніколи і ніде не можна використовувати як прикрасу чи декорацію…»

День Державного прапора України. Прапори на будинках і флагштоках, прапори на балконах і прапорці на деревах... Та дивишся і не перестаєш дивуватися: синьо-жовті, блакитнувато-жовті, зеленувато-жовті (вигорілі!), а то й жовто-сині. Ко­лірне сполучення, синьо-жовте, обумовлене Конституцією, має точно дотримуватися. Колірний різнобій неприпустимий. Тим паче що таке колірне рішення прапора по-своєму унікальне. Найпоширеніший колір смуги прапора — червоний. На європейських прапорах він поданий у 91% випадків. Білий — 64%; синій — 42%; жовтий — 21%; зелений — 12%; чорний — 7% і блакитний колір — теж на 7% прапорів Європи. У світі всього 10 прапорів мають дві горизонтальні смуги. З них чотири мають червоний і білий кольорі, два — червоний і синій, по одному — червоний із чорним або зеленим. І лише державні прапори України та Сан-Марино мають унікальне колірне сполучення, відповідно, синьо-жовте і біло-блакитне. Та якщо ми звернемося до недав­ньої історії Австро-Угорщини або сучасних Австрії та Німеччини, то серед земельних прапорів ми зустрінемо і синьо-жовті.

У Конституції України сказано однозначно: прапор синьо-жовтий. Якщо він має інші відтінки, то прапор ветхий. Якщо прапор пошарпався на вітру — теж ветхий. Державі варто встановити ритуал «погашення» старих прапорів. Наприклад, американці дотримуються певних правил у цьому питанні. Організації бойскаутів збирають старі прапори і здійснюють над ними особливий ритуал спалення чи поховання. Американці не допустять, щоб прапор майорів уночі, та ще й під дощем, на вітру. Правила вимагають, щоб прапор уночі був освітлений. Інакше його слід при заході сонця спустити і на сході сонця підняти. А вивісити прапор під дощем і на вітру припустимо, якщо його полотнище зроблене зі стійких матеріалів, наприклад, нейлону чи флагдуху.

Іноді в законі про державний прапор спеціально обумовлюється право приватних осіб вивішувати державний прапор не тільки в дні офіційних свят, а й у дні сімейних торжеств. Відступ від заведених правил використання державного прапора розглядають як неповагу до нього. Одна з найважливіших вимог прапорного етикету така: «Достоїнство прапора підлягає захисту як усередині країни, так і за її межами. Образа прапора має розглядатися як зневага нації і держави».