Підтримати
Ракетний комплекст «Панцир-С1» вражає своїм виглядом. 17-тонна машина здатна збивати літаки на відстані 17 кілометрів. Одну з таких сфотографували поблизу Херсона. Хоча вигляд у неї був жалюгідний. Ракетні труби установки стирчали, мов голки у дикобраза, але при цьому машина була по вісь в багні. Це була одна з тисячі російських бойових машин, які за два тижні знищили, підбили, покинули чи захопили в Україні.
Як пише The Economist, побачивши фото «Панцира» в соціальних мережах, колишній аудитор американської оборонної бюрократії Трент Теленко підмітив характерну деталь, яка свідчила про дуже погане обслуговування. Покришки на колесах бойової машини були жахливо потріскані. Більше того, це були дешева китайська підробка тих шин, які правильно було б встановити на таку техніку, - сказав Джон Хоукс з компнії розвідувально-оборонної фірми Janes. Такі шини не здатні витримати «Панцир» в повному бойовому навантаженні.
Однак, такі цікаві ознаки недбалості були видимі не скрізь. Цих фото не було у російських ЗМІ, так само як і слова «війна». Російський президент Владімір Путін цурається його, він також не оголосив надзвичайний стан в країні. Під час дуже дивної події, яку показували по телебаченю 5 березня, він говорив стюардесам «Аерофлоту», що спеціальна операція з демілітаризації «братньої» сусідньої країни трває за планом і скоро буде завершена. Що російські війська нібито використовують високоточну зброю і б’ють лише по військових цілях. А пошкоджені цивільні будинки - це нібито робота рух злих «українських нацистів», які обстрілюють свої ж міста. А щоб це «важливе повідомлення» від Путіна не було «викривлене», 4 березня був ухвалений закон, який карає будь-яке поширення інформації про війну, що суперечить офіційній версії. За це доведеться провести 15 років у в’язниці.
«Як знав напевне Джордж Орвел, коли війна - це мир, невігластво - це сила», - пише видання.
Майже всі незалежні ЗМІ в Росії були закриті. А доступ до соціальних мереж заблокований урядом. Разом з тим, правдиві новини просочуються через Telegram. Крім того, доступ до іноземних сайтів отримують за допомогою VPN. Найпростіший спосіб дізнатися правду - зателефонувати родичам в Україну. Однак, коли рідні кажуть, що на Київ падають путінські бомби, багато росіян затуляють вуха й вірять телевізору натомість. Але є чимало й тих, хто цього не робить.
Найбільші проблеми з підтримкою розповідей про «нормальність» створює кількість втрат. 2 березня Росія визнала загибель 498 солатів. 8 березня військова розвідка США оголосила, що реальна цифра - це 2-4 тисяч. СРСР не перетнув позначку в 2 тисячі загиблих за майже рік війни в Афганістані після вторгнення у 1979 році. У випадку США стільки ж загиблих було за три роки боїв в Іраку.
Економічну ситуацію теж важко видати за нормальну. Більшість глобальних брендів пішли з Росії, залишивши за собою закриті крамниці й тисячі безробітних росіян (до вторгнення 5% росіян були співробітниками іноземних фірм). Уряд збирається націоналізувати іноземні активи, щоб зберегти активність деяких бізнесів. Але фондова біржа обвалилася. Супермаркети почали обмежували продаж харчів. А дані геолокації Google говорять, що росіяни частіше почали ходити в магазини після початку вторгнення, що натякає на тривогу через поставки та ціни в майбутньому. Індекс реальних цін, який State Street Global Markets і PriceStats відстежують в реальному часі, швидко зростає. А російські економісти очікують, що річна інфляція складе 30-40%.
Санкції позбавили Центробанк можливості захистити рубль, який вже втратив 40% своєї вартості з січня. А міжнародні поїздки стали просто неможливими. Через розрив ланцюгів постачання деякі заводи зупинилися. Boeing і Airbus бойкотують російських перевізників й відмовляють їм в обслуговуванні й продажу запчастин. Тож дуже скоро з’явиться більше стюардес для теревень з російським президентом, оскільки російські авіалінії нікуди літати не будуть.
В сумних літописах шкоди, завданої Росії її ж правителями, нинішні події будуть особливо яскравими. Падіння ВВП Росії на 10%, спричинене рецесією через глобальну фінансову кризу, й дефолт 1998 року, схоже, можуть повторитіися. Але структурне порушення цього разу буде більшим. Востаннє Росія переживала такі швидкі й руйнівні зміни одразу після розпаду СРСР, коли більшість часних громадян країни були або дітьми, або ще не народилися. І компанії, які зараз залишають країну, тоді ще навіть не зайшли на ринок.
«З політичної й соціальної точки зору доведеться повернутися майже на століття назад, щоб знайти паралель - до 1929 року, коли Сталін ліквідував підприємницький клас заради консолідації своєї влади. Війна Путіна не була умисне націлена на знищення сучасного міського, добре освіченого середнього класу. Але люди й фірми, які від неї постраждали, найбільше інтегровані в глобальну економіку. Тож це ті, кому він, загалом, найменше співчуває», - йдеться в статті.
Завдана шкода виходить далеко за межі фінансів. Більше ніякого «оптимістичного» телеканалу «Дождь», ніяких відпусток у Європі й iPhone, не буде поїздок в IKEA.
«Так само в минулому ілюзія, що Росія - це країна, де можна було б насолоджуватися гідністю так само, як і способом життя з усіма цими зручностями», - йдеться в статті.
Минуло 10 років відколи представники російського середнього класу вийшли на перші протести проти Путіна. Його подальший перехід від правління на основі економічного успіху до такого, яке виправдовується національною величчю, трохи згладив ці трищіни. Окупація Криму в 2014 році була популярною. Але після того суперечності між дедалі більшою імперіалістичною клептократією з одного боку і буржуазним способом життя з громадянським суспільством стали ще більш гострими. Ув’язнений лідер опозиції Олексій Навальний очолив хвилю невдоволення міського середнього класу, коли Путін спробував його отруїти в 2020 році. Провалившись у спробах позбавити Росію Навального, автократ тепер позбувається людей, які його підтримують.
The Economist пише, що становище Путіна дуже погане. Перемога у війні з Україною, яка б дозволила повалити український уряд, могла б принаймні виправдати якось ціну війни. Але це все одно не допоможе російській економіці. Без такої перемоги він може просто піти на ескалацію насильства, вдавшись, наприклад, до застосування зброї масового знищення й звинувачень своїх воргів для виправдання ще більшої бійні. В якийсь момент командири на місцях через страх перед Міжнародним кримінальним судом можуть повстати. Втім, в історії Росії не так багато таких військових заколотів.
Альтернативний сценарій: Путін може відвести війська й вдати, що переміг. Він вже підготував фундамент для такого маневру, відділивши своїх міфічних «антагоністів-нацистів» від Збройних сил України, який він описує як жертву західних урядів. Цей маневр здається малоймовірним. Але й війна теж вважалася такою. Зрештою, як і всі інші сценарії окрім перевороту, таке закінчення було б поганим для Росії без забезпечення стабільності за її межами. Путін все одно буде небезпечним як для зовнішнього світу, так і для росіян, проти яких він розгорне ще більш смертельні репресії.
«Новая газета» - єдине помітне незалежне видання, яке лишилося в Росії - не може писати про війну в Україні. Однак, вона стежить за звірствами, які відбуваються паралельно з нею.
«Військова цензура не поширюється на той факт, що війна триває всередині Росії», - йшлося в редакційній статті газети.
На її сторінках нещодавно була опублікована стенограма знущання над росіянкою, яку побили й зґвалтували у в’язничній камері.
«Що ти думаєш нам за це буде? Путін сказав таких убивати. Ось що! Путін на нашому боці. А ви вороги Росії, вороги народу. Нам за це ще й бонус виплатять», - говорили їй поліцейські.
Чим би не закінчилася війна в Україні, подібні речі в самій Росії не припиняться.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google