Що потрібно робити Україні для отримання статусу кандидата в ЄС: Експертка назвала кроки

Оскільки часу між подачею виведення Єврокомісії за статусом України кандидата в Євросоюз та Радою ЄС буде дуже мало, тамтешні відповідальні за питання ЄС представники уряду формують позиції вже сьогодні, не очікуючи на виведення, пише у статті директорка Центру "Нова Європа" Альона Гетьманчук.

Що потрібно зараз робити Україні?

Експертка називає такі кроки:

— Продемонструвати, що в України є бачення інтеграції до ЄС, яке не обмежується вимогою статусу кандидата в червні і негайними переговорами щодо членства відразу після червня. Такою візією може бути готовність до чіткої поетапної інтеграції — кандидатство, спільний ринок (single market), доступ до чотирьох свобод і тоді вже членство. Фактично, після надання кандидатства перейти до створення аналогу Європейської економічної зони (EEA), яка допомогла досить швидко інтегруватися в ЄС Австрії, Швеції та Фінляндії. Цю модель можна поширити і для країн Західних Балкан, і таким чином буде вирішено їхнє питання. Крім того, поетапна інтеграція дає можливість вирішити і питання внутрішньої реформи: в ЄС буде час її завершити без тиску з вимогою членства. Інакше кажучи, Україна та Євросоюз будуть реформуватись одночасно. Тобто ідея поетапної інтеграції відразу б’є по двох основних занепокоєннях ЄС.

— Продумане особисте залучення Володимира Зеленського. Президент України залишається авторитетним голосом, який неможливо проігнорувати. Його розмови з Макроном, Рютте і особливо Шольцем на тему статусу кандидата мають включати не просто вимогу надати його Україні в червні, а й пояснення, навіщо це потрібно нашій країні, і бачення подальшого процесу входження в ЄС. Слід розуміти, що у Франції, Німеччині, Нідерландах рішення прийматимуться саме на рівні цих трьох осіб, як би вони не апелювали до інших політичних гравців.

— На основі конкретних прикладів продемонструвати, що Україна не вимагає статусу кандидата «авансом» — вона достатньо кваліфікована для переходу на цей щабель (на відміну від повноправного членства). Приклад Туреччини, яка отримала статус кандидата в 1999 році, маючи на той момент смертну кару, — найпереконливіший приклад, однак є й інші кейси, пов'язані з виконанням Угоди про асоціацію та успішною секторальною інтеграцією в ЄС (останній кейс — входження навіть в умовах війни українських електромереж до ENTSO-E). 

— Донести до європейських столиць меседж, що статус кандидата — не лише політичний сигнал, що, безперечно, дуже важливо в умовах війни. Але це також практичний інструмент відбудови України після війни і той стрижень, на який нанизуватимуться важливі реформи. Саме під «соусом» відбудови в таких країнах, як, скажімо, Нідерланди, ідея статусу кандидата для України сприймається значно краще, ніж просто потужний політичний сигнал Києву. У Франції ж помітно резонують питання, які саме компанії мають брати участь у відбудові України — європейські, зокрема й французькі, чи турецькі або китайські. 

— Активно працювати з партнерами в ЄС для підготовки позитивного висновку Єврокомісії — без передумов для кандидатства. Потрібно уникнути ситуації, коли партнери «достроково» будуть розглядати план Б на червень, не вичерпавши всіх можливостей реалізувати план А. Маємо чітко заявити на всіх рівнях — статус потенційного кандидата не буде прийнятий Україною.

— Безпрецедентна підтримка європейських суспільств України та її майбутнього членства — важливий аргумент на користь переведення України з рейок сусідства та партнерства в логіку розширення. Однак проведені опитування стосуються переважно потенційного членства, коли Україна буде готова. Годилося б розглянути можливість опитування саме на тему отримання Україною статусу кандидата в ЄС. 

Гетьманчук наголошує, що головне, не забувати: в лідерів ЄС наразі досить обмежені можливості конфронтувати з Україною й не реагувати на її запити.

“Навряд чи в котроїсь із країн Європейського Союзу є бажання бути звинуваченою у блокуванні європейського майбутнього України. Водночас те, що насправді спостерігається з боку багатьох європейських політиків та дипломатів, — це їхня конфронтація з реальністю. І завдання України та її однодумців — показати, що така конфронтація містить більше ризиків, ніж надання Україні статусу кандидата в ЄС уже в червні”, — резюмує експертка.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ключові застереження проти статусу кандидата в ЕС напряму не пов'язані з Україною – експертка

Детальніше про «конфронтації з реальністю» та пропозиції як її подолати до червня читайте у статті Альони Гетьманчук«Статус кандидата в ЄС: хто і чому готовий відмовити Україні».