Росія виставляє рахунок Абхазії

Через два роки після визнання Абхазії Москва вирішила, що Сухумі має віддати свій борг. І виставила рахунок на переговорах щодо делімітації кордону між Російською Федерацією та Абхазією: передати російській стороні 16 тис. гектарів землі. Йдеться про територію в північно-західній частині Гагрського району, який прилягає до озера Ріца. Частина цієї території - високогірне село Аїбга, розташоване біля річки Псоу, що слугувала кордоном між Росією і Грузією. Ще з часів Радянського Союзу село було розділене на дві частини - російську і грузинську. Тепер російські історики кажуть, що «питання про належність прикордонних територій у нинішньому Гагрському районі виникло ще в XIX столітті в рамках Кавказького намісництва», а дипломати витягають з рукавів документи і переконують абхазців, що територія навколо Аїбги - російська, а отже, Російській Федерації потрібно передати 160 кв. км землі.

Абхазія славиться своєю прибережною та високогірною красою, субтропічним кліматом. І це приваблює багатьох у цей край курортів. Але головна цінність Аїбги - місце розташування: село лежить усього за 16 км від Красної Поляни, селища, яке в 2014 році прийматиме зимові Олімпійські ігри. Але, на відміну від Красної Поляни, де ціни на землю злетіли до неймовірних висот, земля в Абхазії відносно недорога. Тому, попри нерозвиненість транспортної інфраструктури, важкодоступність, Аїбга має особливу привабливість для російських бізнесменів, які не проти поставити будиночок на східному узбережжі Чорного моря або звести новий курортний комплекс. Проте землю в Абхазії ще не введено в комерційний обіг, а іноземці не мають права купувати нерухомість. Судячи з усього, з цих причин і з’явилася в росіян ідея розв’язати проблему високогірного абхазького села таким от чином.

Здавалося б, у росіян не мало виникнути жодних проблем з реалізацією цього плану. Адже керівництво Абхазії повинно чутливо прислухатися до слів Москви, свого стратегічного союзника в регіоні, який заради визнання незалежності Сухумі пішов на конфронтацію зі світовим співтовариством. Тим більше що абхазький бюджет на 70% складається з російських дотацій, а в Москві обгрунтовують необхідність передачі території турботою про безпеку зимової Олімпіади в Сочі. Але хоч би які сильні почуття вдячності до Росії мали місцеві політики і населення, Сухумі ніяк не влаштовують пропозиції Москви. Представники абхазької сторони заявляють: ніякої передачі землі не буде, Росія повинна визнати цю республіку в межах колишньої автономної Республіки Абхазія. «Це певна перевірка наших довірчих і дружніх відносин з Росією, і вони повинні витримати випробування цим важливим питанням», - заявила віце-спікер абхазького парламенту Ірина Агрба агентству новин «Апснипрес».

Причин такої жорсткої позиції Сухумі кілька. Не останню роль тут відіграють і внутрішньополітичні чинники: абхазці не палають бажанням віддавати землю, яку вони здавна вважають своєю. А президент Абхазії Сергій Багапш змушений враховувати суспільні настрої в питанні, яке може підірвати ситуацію. Тим більше що в країні і так вистачає опозиційно налаштованих до нього жителів. До того ж відносини Сухумі і Москви не настільки ідеальні, як це здається збоку. Абхазців не може не відштовхувати і традиційна зверхність росіян, їхнє покровительське ставлення до Сухумі. Не тільки на вищому рівні, а й у відносинах простих громадян. Так один з російських учасників інтернет-форумів пише, що «туристи собі на шкоду ігнорують традиції народу, народ у свою чергу мститься нездоровою гостинністю».

Ще один чинник, який ускладнює відносини Москви і Сухумі, - черкеський: Росія відмовляється розмовляти на тему геноциду адигейських народів. Адже землі в районі Сочі - традиційне місце проживання черкесів і споріднених з ними абхазів. Саме в Красній Поляні 21 травня 1864 року російські війська зломили останній оплот черкеського опору. Цей день, до речі, офіційно вважається датою закінчення Кавказької війни. Після цього російська влада оголосила горцям, що охочі зможуть залишитися, лише прийнявши російське підданство. Іншим запропонували протягом двох з половиною місяців переселитися в Туреччину. Переважна більшість жителів Північного Кавказу - 400 тисяч людей - виїхали в Османську імперію і були розселені на її околицях. (Президентська гвардія короля Йорданії Абдалли II досі складається переважно з вихідців з Кавказу - черкесів.) А на завойовані російською армією території масово почали переселятися жителі Центральної Росії.

Абхазьких політиків не може не турбувати і те, що Абхазія, перебуваючи під патронатом Москви, поступово інкорпорується до складу Росії. А тим часом республіка домагалася незалежності від Грузії, а не вступу до складу Російської Федерації.

Сьогодні близько 80% жителів цієї республіки мають російське громадянство. Абхазька мова поступово зникає, її заcтупає російська. Бюджет країни на три чверті складається з російських дотацій. Вищий командний склад армії та органів безпеки формується за рахунок російських військових і співробітників спецслужб. Начальником генштабу Абхазії став, наприклад, генерал Володимир Васильченко із Сибірського військового округу. Армія цілком залежить від поставок зброї з Росії. Та й безпека Сухумі гарантується Москвою: на території Абхазії, у Гудауті, розташована російська військова база, і охорону кордону здійснюють абхазькі прикордонники разом з російськими. Що ж до економіки, то через своєрідний статус Абхазії (а її визнали тільки Російська Федерація, Нікарагуа, Венесуела і Республіка Науру) Сухумі вимушено орієнтується на Росію: певні надії абхазька влада покладає на Олімпіаду в Сочі та освоєння її бюджету (у ЗМІ з’явилася інформація про плани Росії побудувати в Гагрі казино і розважальні центри), а також на російських туристів.

Усе це зв’язує руки абхазьким політикам, позбавляючи їх свободи маневру. Адже на вже поділений абхазький ринок наступає і російський бізнес, якому надає підтримку Кремль. Тому багато абхазьких політиків були б не проти, якби залежність Абхазії від Росії тільки зменшувалася: очевидно, що за певних умов залежність від Москви може стати дестабілізуючим чинником. Ряд абхазьких експертів уже говорять про необхідність диверсифікації відносин Абхазії. Але навряд чи Кремлю подобається ініціатива Євросоюзу, що передбачає «невизнання і залучення». Ізоляція Абхазії набагато більше відповідає стратегічним планам Кремля. Адже невизнане міжнародним співтовариством Сухумі змушене чутливо реагувати на сигнали з Кремля. Наприклад, у питаннях, які стосуються курортної нерухомості Абхазії: Росія претендує також і на неї.

Так, російський прем’єр Володимир Путін восени 2010 року доручив МЗС Росії підписати з Абхазією угоду про передачу у власність РФ трьох об’єктів: курортного комплексу «Мюссера» в Мюссерському заповіднику в Гудаутському районі (тут розташована дача Йосипа Сталіна, дача Михайла Горбачова і колишній будинок відпочинку четвертого управління МОЗ СРСР), курортного комплексу «Піцунда» (дача Микити Хрущова), а також дачного комплексу Лаврентія Берії «Татра» у Гагрі. Загальна площа об’єктів понад 600 гектарів.

Виправдовуючись, Сергій Багапш заявив, що дачу Берії в Гагрі уже було продано адміністрації Краснодарського краю за 25 млн. руб. у 2003 році ще при першому президенті Абхазії Владиславі Ардзинбі. А держдачу в Піцунді передано в безстрокове користування РФ ще в 1995 році. Проте легітимність цих домовленостей - під питанням, оскільки в той період Росія відмовлялася визнавати незалежність Абхазії. Як зазначають абхазькі журналісти, за задумом прем’єра Володимира Путіна, усе рухоме і нерухоме майно цих об’єктів має належати Росії. Що ж до земельних ділянок, на яких вони розташовані, то Російська Федерація візьме їх в оренду на 49 років з автоматичною пролонгацією і сплачуватиме по одному рублю на рік за кожну ділянку. При цьому відповідно до одного з пунктів цього договору, на російських громадян, які обслуговуватимуть ці об’єкти, не мають поширюватися абхазькі закони...

Справжнє обурення абхазців намірами росіян відторгнути від їхньої країни 16 тис. га землі призвело до того, що на переговорах, які відбулися наприкінці березня в Москві, російська сторона зняла свої претензії на територію в районі села Аїбга. При цьому, як повідомило радіостанції «Эхо Кавказа» джерело, близьке до переговорів, «нерви за два дні переговорів у членів делегації Абхазії попсовані неабияк. Так і не надавши чітких, адекватних, а головне - правовим чином обгрунтованих і закріплених аргументів, російська сторона зняла свої претензії на 16 тисяч гектарів земель, які історично належать Абхазії».

Утім, ряд експертів закликають не робити поспішних висновків: на їхню думку, питання так до кінця і не вирішене. Адже за результатами російсько-абхазьких переговорів про делімітацію кордону було озвучено таку заяву: «Сторони підтвердили, що при вирішенні питання про проходження лінії державного кордону між Росією та Абхазією спиратимуться на законодавчі акти СРСР, а також на топографічні, адміністративні, лісові та інші карти, видані в період існування СРСР. При цьому сторони погодилися з тим, що необхідно під час подальшої роботи уточнити проходження лінії державного кордону в районі селища Аїбга». А це означає, що хоча питання про 16 тис. га землі Абхазії і знято, але Москва і Сухумі ще обговорюватимуть у майбутньому кордон, який проходить селом. А в цій суперечливій ситуації хтось муситиме поступитися. І неважко здогадатися, хто саме це буде.