Британський історик професор Норман Дейвіс, дослідник історії Польщі, Європи та Британських островів, заявив в інтерв’ю польському виданню Onet, що дев'яносто відсотків УПА не мали жодного стосунку до Волині, а їх діяльність була спрямована, насамперед, на боротьбу з окупаційними режимами. Він зазначив, що загострювати питання УПА для Польщі є недоречним та може мати погані наслідки для самої Польщі.
Професор сказав, що Варшава вирішила підняти це питання у найгірший момент, коли в Україні триває повномасштабна війна за існування і українці можуть це добре запам’ятати.
На спробу журналістки аргументувати, що провокацію зробив президент України Володимир Зеленський, коли присвоїв одному із підрозділів Сил спеціальних операцій почесне найменування «імені Героїв УПА», історик категорично заперечив.
«Не з цього все почалося. Те, що зробив український президент, не має жодного стосунку до Волині. 90 відсотків УПА не мали жодного стосунку до Волині. Що мав зробити президент Зеленський, щоб прославити 90 відсотків героїв УПА? Кожен підпільний рух часів Другої світової війни має темну пляму у своїй історії», - відповів він.
Дейвіс вказав, що УПА боролася з одного боку проти сталінізму, який був навіть гіршим за більшовизм, з іншого — проти німців. При цьому боротьба проти більшовиків тривала до 1960-х років.
«Ось чому в Україні їх вважають героїчною організацією. Її можна порівняти з «Проклятими солдатами» в Польщі. Треба чітко сказати, що УПА загалом не була злочинною організацією. Їхньою метою була боротьба з окупантами», - наголосив історик.
Він також вказав на той факт, що говорити про УПА, в тому числі про темні сторінки її діяльності, в Україні десятиліттями було заборонено, і далеко не всі знають про можливі злочини.
Дейвіс нагадав, що Польща також причетна до певних злочинів щодо українців, як-от «операція Вісла» і тисячі українців також загинули від рук поляків на тій же Волині.
Історик зазначив, що обом країнам потрібна спокійна комісія щодо вирішення питання Волині, адже «нинішні покоління не винні у злочинах минулих поколінь».
Водночас нинішня історія, за його словами, може бути джерелом неприязні у польсько-українських відносинах, «а абсолютною основою виживання вільної Польщі є добрі стосунки з її сусідами». Натомість від цього конфлікту виграє хіба Росія.
На запитання журналістки, чи готовий він би був проконсультувати президента Польщі Кароля Навроцького, якби той звернувся до нього за порадою, то Дейвіс відповів, що «це було б марною тратою часу», оскільки він не захоплюється політикою.
Дейвіс наголосив, що різні історичні рани можна загоїти, а от патріотизм і націоналізм побудовані на різних неточностях, бо «кожен народ неохоче говорить про свої помилки та злочини».
Нагадаємо, Володимир Зеленський розповів, що глава офісу президента Кирило Буданов та його заступник Сергій Кислиця ще на початку скандалу їздили до Варшави, аби донести позицію України й уникнути конфлікту, та президент вже тоді розумів, що це неможливо, адже за рішенням про його позбавлення ордена стоять електоральні мотиви. Він попередив Навроцького, що намагання підіймати власні рейтинги завдяки розпалюванню ненависті до українців — це погана історія. Польський глава очікувано заперечив звинувачення Зеленського, зауваживши, що поляки знають, «скільки шкоди українські націоналісти завдали їм та їхнім дітям».
Історична пам'ять, внутрішня політика, президентські амбіції та російський інтерес. Як історія зі спробою позбавити Зеленського ордена Білого Орла стала лакмусовим папірцем стану польсько-українських відносин 2026 року в статті "Орден розбрату. Анатомія політичного демаршу" розповідає Петро Катеринич.
Водночас надзвичайний і повноважний посол України Костянтин Єлісєєв у статті «Україна і Польща: коли важливе починає затьмарювати головне» застерігає: коли емоції починають визначати державну політику, а історичні суперечки витісняють стратегічні питання, виграє лише третя сторона. І це — Росія.
