Автор вказує, що досвід функціонування вітчизняної політико-владної моделі виявив два найбільших недоліки притаманної їй "гібридності" (зокрема – наділення президента повноваженнями, які повинні належати законодавчій, виконавчій та судовій гілкам влади).
За словами Котигоренка, перший недолік – невиправдано великі повноваження і можливості, які отримує переможець президентських перегонів. Другий полягає в тому, що "закладене в Конституції дублювання повноважень і функцій виконавчої влади президентом та урядом, повноважень законодавчої влади - президентом та парламентом є найгіршим варіантом втілення принципу "стримувань та противаг" у системі владних відносин". Таке дублювання породжує публічні та латентні політичні. конфлікти
Експерт зазначає, що сучасний світ знає безліч набагато більш вдалих, ніж український, варіантів формування і функціонування політичної влади, політичних систем і політичних режимів. Майже всі вони укладаються в параметри двох моделей, загальним атрибутом яких є реально незалежна судова гілка влади.
"Відповідно до однієї із цих моделей повноважним головою виконавчої влади є президент, підконтрольний і підзвітний парламенту. Відповідно до іншої - керівником виконавчої влади є голова уряду, так само підконтрольний і підзвітний парламенту (що не виключає наявності посади президента і навіть монарха, але з украй обмеженими, часто суто церемоніальними функціями)", – вказує Котигоренко.
За словами політолога, у світі багато прикладів, коли саме демократичні держави з парламентсько-прем'єрською моделлю влади досягли і досягають найвидатніших економічних та інших успіхів (Австрія, Італія, Норвегія, Німеччина, Польща, Фінляндія, Швеція, Японія) навіть в умовах війни (Ізраїль).
"Є підстави вважати, що саме парламентсько-прем'єрська модель з умонтованими в неї інституційними запобіжниками щодо загроз авторитаризму найбільш прийнятна для України. Як показав двадцятирічний досвід, на авторитарну поведінку президентів та інших державних посадовців українці відповідають масовими протестами. Однак такі сплески громадянської активності не можуть замінити усвідомленої й наполегливої роботи з формування сталої демократичної влади", – йдеться в статті.
Експерт вказує, що така влада повинна ґрунтуватися не на "стримуваннях і противагах" владно-управлінських відносин, а на такому їх нормуванні, яке буде забезпечувати "стимули і двигуни" спільної праці в національних інтересах.
У становленні і функціонуванні такої моделі, на думку Котигоренка, вирішальною є роль законодавця - Верховної Ради.
Детальніше про проблему "гібридності" української моделі державної влади читайте у статті Віктора Котигоренка "Про гібридність і дегібридизацію політичної влади в Україні" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".