Кримінальні справи про несплату податків політиками не мають перспективи і переслідують політичну мету – Трепак

Кримінальні справи, відкриті проти низки українських політиків за ухилення від сплати податків, не мають судової перспективи і можуть бути пов'язані з бажанням Генпрокуратури зберегти свою присутність в антикорупційній сфері. Про це у своїй статті для DT.UA пише екс-перший заступник голови Служби безпеки України Віктор Трепак.

Автор зазначає, формальним приводом для кримінального переслідування політичних діячів послугували результати першого е-декларування носіїв державної влади. Незважаючи на те, що за законом, перевірка достовірності е-декларацій є виключною компетенцією НАЗК, за цю роботу активно взялися ГПУ (ДФС) і НАБУ.

За словами Трепака, фігурантами таких провджень вже стали понад 20 політиків, серед яких народні депутати і міністр фінансів Данилюк (правда, щодо останнього ГПУ провадження вже закрила).

Автор вказує, що аналіз кримінального переслідування високих посадових осіб за ухилення від сплати податків дозволяє говорити про те, що воно далеке від права і підпорядковане приватно-політичній меті.

Так, незважаючи на те, що за законом перевірка е-декларацій є виключною прерогативою НАЗК, Генпрокуратура, не рахуючись з діяльністю спеціального антикорупційного органу, ініціативно починає кримінальне провадження за ухилення декларантом від сплати податків на підставі даних неперевіреної компетентним органом декларації.

"По-перше, як уже зазначалося, закон чітко визначає єдиного суб'єкта перевірки е-декларацій - НАЗК, не наділяючи таким правом інші державні органи. По-друге, розслідування ухилення від сплати податків віднесено до підслідності слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. По-третє, для протидії елітній корупції створено спеціальний правоохоронний орган - НАБУ, який разом із САП і НАЗК є головними елементами нової антикорупційної системи України", – вказує Трепак.

За словами фахівця, наявність криміналу, пов'язаного з ухиленням від сплати податків, встановлюється просто – із застосуванням всього кількох арифметичних дій.

"Спочатку згідно із задекларованою інформацією визначається загальна вартість наявних у певної особи статків - майна, активів, банківських вкладів та готівки. Потім отримується інформація від ДФС про загальну суму доходів, одержаних декларантом з офіційних джерел у період з 1998-го по 2015 рік (або 2016-й). А далі порівнюється сума вартості наявних статків і сума офіційно отриманих доходів за вказаний період. У разі істотної невідповідності вартості статків офіційно отриманим доходам і відсутності підтверджувальних документів щодо джерела походження майна робиться висновок про умисне ухилення такою особою від сплати податків з тієї суми, яка становить різницю між вартістю статків і офіційно отриманими (за даними ДФС) доходами", – йдеться в статті.

Якщо така різниця різниця перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян у тисячу і більше разів (зараз це 800 тис. грн і більше), то констатується наявність складу злочину, передбаченого ст. 212 КК, і починається кримінальне провадження.

Зазначається, що підстави для притягнення посадовців до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків встановлюються перевіркою ДФС, яку вона провродит згідно з визначеними нею Методичними рекомендаціями.

"Ці Рекомендації ДФС розіслала своїм територіальним органам 13 січня 2017 року - коли ГПУ вже повним ходом розслідувала провадження стосовно елітних декларантів. Очевидно, що вони були розроблені "під замовлення", щоб створювати потрібну доказову базу для обвинувачення е-декларантів", – підкреслює автор.

За словами Трепака, ДФС не мала права визначати методику перевірки е-декларацій та проводити їх перевірку, оскільки законом передбачений інший суб'єкт перевірки (НАЗК), так і інший порядок її проведення.

"Виконуючи завдання "згори", ДФС просто "наклала" трафарет перевірки податкових декларацій на е-декларації. У результаті в основу перевірки органами ДФС е-декларацій покладено функціонально непридатні методи, які ґрунтуються на припущеннях, суперечливих підходах щодо визначення об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, ігнорують принцип індивідуальної відповідальності тощо", – зазначає фахівець.

Трепак констатує, що переслідування елітних декларантів можна пояснити тим, що таким способом ГПУ хоче зберегти свою присутність в антикорупційній сфері.

"Для президента, "під яким" перебуває прокуратура, це принципово важливо. Річ у тому, що боротьба з корупцією у державах нашого типу є своєрідною боротьбою за владу. Особливо, коли йдеться про боротьбу з корупцією посадовців вищого рівня", – відзначає він.

За словами автора, керівник української держави традиційно мав повний контроль над органами з антикорупційними функціями: наприклад, над СБУ таким контролем він володів де-юре (за Конституцією), над ГПУ - де-факто (незважаючи на Конституцію). Ситуація кардинально змінилася зі створенням НАБУ і САП, які стали головними суб'єктами протидії елітній корупції, маючи при цьому за законом високу ступінь незалежності

"У розслідуваних за вказаною методикою кримінальних провадженнях не вбачається судової перспективи. Вони, як і подібні категорії політично заангажованих переслідувань, гучно починаються і "пшиком" закінчуються", – підсумовує Трепак.

Нагадаємо, 4 вересня міністр фінансів Олександр Данилюк повідомив, що Генеральна прокуратура закрила кримінальне провадження щодо повноти сплати ним податків, зареєстроване в зв'язку з запитом одного з народних депутатів.

Міністр уточнив, що провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Детальніше про практику фабрикації кримінальних справ проти політичних діячів читайте у статті Віктора Трепака "Податки з присмаком політики" у тижневику "Дзеркало неделию Україна".