Євросоюз: затягти пасок, щоб не розвалитися?

Європейські політики поки що не можуть здолати розбіжності в питанні ухвалення бюджету Євросоюзу на 2014-2020 роки. Саміт лідерів, що відбувся 22-23 листопада в Брюсселі, лише засвідчив, наскільки глибокі протиріччя між окремими лідерами, а також між північчю та півднем Європи. Тепер, мабуть, буде потрібен іще один саміт на початку майбутнього року, щоб їх усунути. За нинішніх умов, судячи з усього, процес переговорів буде найскладнішим з усіх попередніх - у 1992-му і 2005 роках.

Документ, який має визначити, скільки європейці можуть витратити на функціонування своєї організації, містить у собі все: від субсидій французьким бджолярам до витрат, пов’язаних із розширенням Євросоюзу. Тому від того, в якому вигляді його буде ухвалено, залежить довгострокова стратегія розвитку організації та взаємовідносини окремих країн усередині неї. У ситуації кризи, що триває в Європі вже понад два роки, саме бюджет може як зцементувати організацію, так і виявитися чинником, який роз’єднає її членів і зробить недієздатним Європейський Союз.

Якби питання ухвалення європейського бюджету залежало від економістів, то вони, напевно, дійшли б згоди дуже швидко, підрахувавши, скільки й чого потрібно на певні цілі розвитку ЄС. Проте європейські політики - люди іншого сорту і підходять до розгляду економічних питань саме з політичного боку. Ця обставина змусила оглядачів економічного агентства Bloomberg із певною іронією зауважити, що суперечка про суму, яка, порівняно із загальноєвропейським ВВП, не перевищує 1%, змушує європейських політиків викладатися на 100%, відбирає чимало їхньої енергії і в результаті призводить до нового витка протистояння. Суми, через які точаться найзапекліші суперечки, ще менші, але питання не в грошах, а в тому, яким лідери окремих держав бачать свій Союз і себе в ньому.

Європейська комісія ще торік представила рамковий план бюджетних витрат на 2014-2020 роки на суму 1,033 трлн. євро, що на 4% більше за попередній бюджет ЄС, затверджений після бурхливих дебатів 2005 року. 70% від цієї суми формуються за рахунок внесків країн-членів залежно від обсягу їхніх економік. А вони відразу забувають про щедрість, коли йдеться про витрати на будівництво та утримання загальноєвропейського дому.

Перед самітом стало відомо, що лідери вирішили скоротити передбачувані витрати до 973 млрд. євро, а потім іще на 2 млрд. - до 971 млрд. євро. Таку суму озвучив президент Європейської ради Херман Ван Ромпей. Утім, деякі країни вважають і такі цифри завищеними і закликають урізати загальноєвропейський бюджет іще на кілька десятків мільярдів євро - до рівня 950 млрд.

Усього 11 країн ЄС вносять у загальноєвропейські фонди більше, ніж потім з них отримують. Наприклад, якщо судити в реальних цифрах, то 2011 року найбільший внесок зробила Німеччина - 9 млрд. євро. Однак якщо рахувати з погляду відношення внеску в бюджет ЄС до національного ВВП, то виходить, що найбільшими спонсорами є Італія (сьогодні її економіка не в кращому стані), Бельгія, Нідерланди і вже потім Німеччина. Ці країни виступають за скорочення своїх внесків у загальноєвропейський бюджет.

Щоправда, і тут не все так однозначно. Франція, яка також хоче платити менше і подала свій голос на підтримку урізання загальної суми бюджету, одночасно домагається, щоб субсидії французьким фермерам із бюджету ЄС не тільки не скорочувалися, а були збільшені. До речі, частково їй це вдалося. На 8 млрд. євро за рахунок інших статей буде розширено фонд фінансових субсидій для фермерів, що досягає в новому європейському бюджеті 372 млрд. євро. Більше за нього тільки стаття на розвиток інфраструктури - 460 млрд. євро. На здійснення Євросоюзом зовнішньої політики передбачається виділити 60,7 млрд. євро. При цьому видаткову статтю «Глобальна Європа» було скорочено більше за інші - на 5 млрд. євро. На підготовку нових членів до вступу в ЄС виділять 14 млрд. євро. Йдеться переважно про країни Балканського регіону. На новий Європейський інструмент сусідства (ЄІС) від початку передбачалося витратити 16-18 млрд. євро, що більше, ніж у фінансовій перспективі 2007-2013 рр. Чи уріжуть їх, поки що неясно, але, як неодноразово заявляли в Брюсселі, суми в рамках ЄІС тепер виділятимуться за принципом «більше за більше» з посиленням диференціації між країнами. Основними критеріями для виділення допомоги стають успіхи в проведенні реформ і наближення країн - учасників програми до стандартів ЄС.

На 2 млрд. урізано витрати на забезпечення безпеки європейських кордонів. 62,6 млрд. євро буде асигновано на утримання 50-тисячної армії європейських чиновників і персоналу загальноєвропейських структур. Ця стаття, до речі, поки що залишилася без змін, хоча її скорочення жорстко вимагає Великобританія. «Понад 3000 чиновників у Брюсселі заробляють більше, ніж я», - заявив британський прем’єр-міністр Девід Кемерон. «Вони продовжують жити в якомусь паралельному світі» на тлі того, що національні уряди урізають свої бюджети на мільярди. Цю тему жваво підхопила британська преса, обрушивши на Єврокомісію потік сарказму й злоби. Вважають, що під тиском Лондона фінансування структур ЄС буде урізано як мінімум на 500 млн. євро.

Отже, в цьому таборі держав-донорів, до якого слід додати ще Скандинавські країни, тон задавали лідери, які не тільки «зарубали» проект Єврокомісії, а також наполягали на продовженні заходів економії та урізанні витрат. У цілому такий підхід робить Європейський Союз менш дієздатним і змусить його відмовитися від розширення наявних програм і ухвалення нових.

Деякі з країн, як кажуть джерела в Брюсселі, навіть погрожують використовувати своє право вето в разі, якщо їхні принципові позиції не будуть враховані партнерами.

Таким чином найбільші країни ЄС і члени єврозони своїми діями не підсилюють, а послаблюють Союз. Про цю парадоксальну ситуацію прохопився італійський прем’єр Маріо Монті, який сказав, що країни, які за більш сильний ЄС і якнайтіснішу інтеграцію Європи, сьогодні перебувають переважно за межами єврозони. Ці держави якраз і є основними «реципієнтами» європейської допомоги, прагнуть до збільшення фондів і хочуть, щоб Європейський Союз був здатен у найближчі роки продовжувати фінансування програм із тією самою щедрістю, що й раніше.

Ця група лідерів, яку прозвали «друзі політики згуртованості», не тільки виступила з позицій неприпустимості скорочення бюджетних витрат ЄС, а й ратувала, щоб новий бюджет створював можливості для вирівнювання перекосів у розвитку бідних і багатих регіонів у європейському співтоваристві. І йдеться не тільки про Південну Європу, а більшою мірою про Східну. Так, Польща є найбільшим реципієнтом європейської допомоги, і при збереженні бюджету у варіанті, запропонованому Європейською комісією, могла б одержати від ЄС 80 млрд. євро. І в цій групі є ті, хто готовий піти на надзвичайні заходи. Прем’єр-міністр Латвії Валдіс Домбровскіс (його країна була третім за обсягом одержувачем європейської допомоги торік) заявив: «Якщо наша думка ігноруватиметься, ми також можемо сказати «ні», натякаючи на «вето».

Таким чином, рівні в правах країни ЄС саме в бюджетному процесі роблять усе для того, щоб виторгувати для себе привілейовані умови, причому, як правило, за рахунок країн-партнерів. Голова Європейського парламенту Мартін Шульц нагадав лідерам, що Європейський проект фінансово цілком заможна організація, і на кожне інвестоване європейцями євро вони мають повернення 2-4 євро додаткових інвестицій. «Європейський бюджет - це не гра з нульовою сумою, де один гравець виграє лише за рахунок іншого. Цей проект створює синергію, від якої виграють і країни-донори», - сказав він.

«Що мене турбує найбільше, - заявив глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу після саміту, - це те, що компромісні пропозиції повинні носити конструктивний характер. Вони повинні вести до посилення Європи, а не мати за мету розвалити її на частини».

Ця заява відображає позицію не тільки Єврокомісії, а й групи лідерів, які не тягнуть бюджетну ковдру ЄС на себе, а обговорюють, як зробити так, щоб після ухвалення бюджету ЄС організація стала ще сильнішою та більш конкурентоспроможною на світовій арені в умовах зростання впливу Китаю та ослаблення США. Однак політиків, які мислять у такому ключі, серед лідерів ЄС сьогодні меншість.

«Надто багато ресурсів ми спрямовуємо на те, щоб Європа залишалася такою, якою була раніше, але не на те, щоб вона ставала такою, якою ми хочемо бачити її в майбутньому», - сказав шведський прем’єр Фредрік Рейнфельд.

Можна сказати, що для багатьох лідерів ЄС суперечки щодо бюджету - це не суперечки про цифри, це зіткнення різних поглядів на майбутнє Європи. І небезпека, яку вгледів Баррозу в нинішніх бюджетних баталіях, полягає в тому, що низка країн фактично дистанціюється від ЄС, намагаючись обстоювати свій власний порядок денний, нав’язувати іншим свої інтереси.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель, в якої попереду дуже складні вибори 2013 року, в ході бюджетних переговорів активно просуває власну ідею посилення фіскального союзу ЄС і створення банківського союзу. А напередодні саміту висунула нову «інтеграційну» ідею: Європейська комісія повинна отримати право ветувати національні бюджети країн єврозони. Щоправда, такий захід викликав різко негативну реакцію з боку Франції, Італії та Іспанії, не кажучи вже про Великобританію.

Якщо дивитися з Лондона, можна дійти висновку, що бюджетні баталії на «материку» будуть використані Кемероном здебільшого для вирішення внутрішньополітичних проблем. Для британського прем’єра сьогодні питання навіть не в тому, приймуть його пропозиції чи ні, а чи варто Великобританії залишатися в ЄС. У таборі його прихильників уже лунають голоси про необхідність плебісциту з приводу подальшого перебування країни в ЄС, скорочення внесків у європейський бюджет.

Європейський скептицизм Лондона тільки наростає після того, як торік Великобританія не змогла протистояти Німеччині в суперечці щодо фіскального договору, який обмежує дефіцит бюджету для країн зони євро. Програвши цю битву, Кемерон вирішив «приміряти» на себе костюм Маргарет Тетчер, яка в 1984 році домоглася від ЄС, щоб Великобританії повертали частину виплат у європейський бюджет як компенсацію за невикористання загальних сільськогосподарських фондів. У новому бюджетному проекті такі компенсації передбачено для Німеччини, Нідерландів і Швеції, до них тепер хоче приєднатися й Данія. Цю групу країн Лондон може спробувати використати, щоб створити в рамках Союзу окремий центр притягання для інших незадоволених. Варто зазначити, що в 2005-му саме британський прем’єр Тоні Блер став «брокером» бюджетної угоди між країнами ЄС, сьогодні ж на цю роль претендентів немає.

Бюджет ЄС має бути затверджений консенсусом, і хоч би якими глибокими були протиріччя між країнами, їм усе-таки доведеться домовлятися. Можливо, побачивши те, що суперечки не дають бажаного результату, в лідерів з’явиться бажання бути згідливішими на чергових самітах, намічених на грудень і лютий.