До підготовки та підписання «Харківських угод» причетні ексміністри, голови СБУ, Прикордонної і Митної служб – список

Служба безпеки України за дорученням Ради національної безпеки і оборони розслідує обставини підготовки і ратифікації «Харківських угод» у 2010 році.

«Слідство, демонстративно активно розпочате СБУ, має відповісти на безліч запитань. Як і визначити роль та міру відповідальності кожного з тих, хто готував Харківські угоди», - зазначає редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна.

У розпорядженні ZN.UA є копії низки документів із підписами не тільки втікачів експрезидента Віктора Януковича та експрем'єра Миколи Азарова. Як видно з довідок про погодження проєкту розпорядження КМУ «Про схвалення проекту «Угоди між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» та драфту цієї самої угоди, до підготовки зазначених документів також доклали руку глави таких міністерств і відомств: 

• Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко;
• Міністр юстиції Олександр Лавринович;
• Міністр фінансів Федір Ярошенко;
• Міністр економіки Василь Цушко;
• Міністр палива та енергетики Юрій Бойко;
• Міністр оборони Михайло Єжель;
• Міністр транспорту і зв'язку Костянтин Єфименко;
• Голова СБУ Валерій Хорошковський;
• Голова Державної митної служби Ігор Калетник;
• Голова Державної прикордонної служби Микола Литвин.

МЗС, згідно з процедурою, виписаною в законі про міжнародні договори, як профільне міністерство готувало і проєкт розпорядження уряду, і проєкт самої угоди. Безпосередню участь в цьому процесі брав тодішній заступник міністра закордонних справ, а нині перший заступник секретаря РНБО і голова комітету з розвідки Руслан Демченко.

«Необхідні погодження та «одобрямси» в міністерствах і відомствах, на які зазвичай (з урахуванням нашої бюрократичної системи) ідуть місяці, стосовно Харківських угод було проведено впродовж одного дня: на всіх основних документах стоїть одна дата – підписання цих домовленостей. Поспішали. І, мабуть, погоджували «на коліні»», - зазначає авторка.

21 квітня 2010 року  глава МЗС  Грищенко з усіма супровідними документами звернувся до Кабміну з проханням розглянути і внести проєкт угоди між Україною та РФ на розгляд президентові; 21 квітня уряд своїм розпорядженням схвалив проєкт цього документа і вніс його на розгляд глави держави; 21 квітня 2010 року президент Янукович разом із російським колегою Дмітрієм Мєдвєдєвим підписав у Харкові угоди.

27 квітня з бійками, димовими шашками та закиданням спікера Литвина сирими яйцями Харківську угоду ратифікував український парламент. Засідання проводилося з порушенням кворуму - 226 депутатів у сесійній залі. На це звернули увагу експерти і політологи.

За даними колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка, на табло була цифра в 216 депутатів, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань називав цифру 211.

Зазначимо, «Харківські угоди» не змінили умови перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, встановлені в 1997 році, а продовжили їх дію.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Харківські угоди»: немає жодних доказів, що ті, хто «не голосували», писали заяви

Про те, хто готував «Харківські угоди» і хто бреше, заявляючи сьогодні, що не голосував за них тоді; чи є прямий зв'язок між захопленням Криму Росією і угодами, підписаними у 2010 році; чому в 2008 році Україна не ухвалила закон про виведення ЧФ РФ; які сумнівні кейси може розкрити розслідування і чому гучні справи можуть тихо померти, читайте в статті Тетяни Силіної «Чи не вийде справа про Харківські угоди в пароплавний гудок?».