БРІКС обростає плоттю

14 квітня у місті Санья на китайському острові Хайнань лідери Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР заклали підмурівок нового політико-економічного об’єднання - БРІКС, яке може відіграти ключову роль у глобальному розвитку на найближчі десятиліття. Вже тепер п’ятірка прагне виступити таким собі законодавцем мод у посткризовому світі, поділитися досвідом свого економічного багатства й антикризової стійкості і на цій основі запропонувати країнам світу нову парадигму розвитку та зростання. Об’єднані цим завданням названі країни намагаються позиціювати себе новою глобальною силою, яка шукає альтернативи існуючому світовому порядку і вже має власну думку про те, як його змінити. Однак перетворитися на таку силу країни зможуть, лише урегулювавши суперечності між собою.

Спочатку було слово...

Абревіатуру BRIC десять років тому придумав аналітик інвестиційної компанії Goldman Sachs англієць Джім О’Ніл для позначення Бразилії, Росії, Індії, Китаю (БРІК) у своїй доповіді про вплив економік, які розвиваються, на глобальне економічне зростання. На думку О’Ніла та ряду інших економістів, ця динамічна четвірка в нинішньому столітті матиме більшу глобальну вагу, ніж клуб країн із розвиненою економікою, відомий як «велика сімка». Вже тепер на країни БРІК припадає 27,8% світового ВВП.

Експерти Goldman Sachs раніше припустили, що до 2032 року вплив четвірки на світову економіку зрівняється з впливом розвинених держав, оскільки саме країни цієї групи мають необхідні людські ресурси (40% населення планети проживає тут), на них припадає 25% площі земної суші, у їхньому розпорядженні - великі запаси природних ресурсів, вони мають удосталь фінансових коштів. Усе це, на думку економістів, створює потенціал для зростання цих країн на тривалий період.

У новій доповіді, опублікованій до десятиріччя виникнення БРІК, економісти прогнозують, що четвірка сукупно вже 2018 року випередить економіку США за обсягами. А, за останніми прогнозами Академії суспільних наук Китаю, не виключено, що й 2015 року. До 2020 року близько половини світового ВВП може припадати на країни БРІК.

На ці розклади довго звертали увагу лише економісти, а відносно недавно термін БРІК узяли на озброєння політики. Сталося це, коли вони зрозуміли: ідея БРІК серед решти нинішніх міжнародних неформальних альянсів, мабуть, найбільш можливий і практично вже сформований новий центр сили багатополярного світу, що народжується.

На думку творців, до цього «центру сили» мають тяжіти країни, які для різних регіонів планети є певними полюсами тяжіння для своїх сусідів та цілих груп країн. Таким чином, успіх початкової ідеї БРІК лежить у площині пошуку порозуміння й гармонії між дуже впливовими державами, які не завжди знаходили спільну мову в рамках інших форумів та об’єднань.

Наприклад, ще раніше була ідея сформувати трикутник Делі-Москва-Пекін. Але, попри всю його солідність, фігура ця виявилася внутрішньо нестабільною, між сторонами виникали тертя й нестиковки, і, головне, навряд чи хтось визнав би в цій трійці гравця глобального масштабу. І тільки 2008 року стало очевидно, що з приєднанням до цієї структури Бразилії чотирикутник БРІК набув не тільки міцнішого, а й соліднішого та вагомішого вигляду, практично - добротної «цеглини», та й звучанням це слово скидається на англійське brick.

Після першого саміту лідерів Бразилії, Росії, Індії та Китаю в Єкатеринбурзі 2009 року знадобився ще певний час, аби створене об’єднання усвідомило свої нові якість і призначення, стало виробляти певні політичні настанови, які б грунтувалися на міцному фундаменті сукупної економічної потуги, відповідали б цілям розвитку та інтересам усіх учасників.

Спочатку БРІК привернув до себе увагу ідеєю створення альтернативної долару глобальної грошової одиниці, закликами до реформи нинішньої монетарної системи, яка довго давала переваги лише розвиненим країнам. Згодом ці прожекти було замінено на реальніші ініціативи з надання країнам, що розвиваються, ширших повноважень у МВФ та формування спільної позиції під час переговорів із питань лібералізації міжнародної торгівлі, що є одним із найважливіших чинників економічної потуги країн БРІК. Тепер же їхні зусилля дедалі частіше виходять за рамки економічної сфери.

18 березня нинішнього року можна вважати датою, коли країни БРІК уперше заявили про себе на міжнародній політичній арені, одностайно утримавшись від голосування за резолюцію №1973 Ради Безпеки ООН, яка захищала цивільне населення Лівії, але водночас дала мандат на проведення повітряної операції міжнародної коаліції проти сил Муаммара Каддафі. (Зауважимо, що пізніше лідери Китаю і Росії виступили проти використання сили проти Лівії.)

Проте це не применшує, наприклад, значення того факту, що Пекін, голосуючи за резолюцію Ради Безпеки ООН №1970 26 лютого на догоду своїм геополітичним амбіціям, заплющив очі на один із основних принципів китайської зовнішньої політики - «невтручання у внутрішні справи» - і вперше в історії підтримав резолюцію РБ ООН, у якій країну було покарано за нехтування правами людини. Росія так само вчинила, погоджуючись з інтересами більшості й відмовивши дружньому режиму Тріполі у своїй підтримці. Той факт, що у 2011 році всі країни БРІК є членами Ради Безпеки ООН, створює додаткові стимули для координації глобальних зусиль на світовій арені. В іншому ж БРІК прагне виступати як певна нова творча й гармонізуюча сила, що може підкорити світ своїми ідеями.

Час збирати «цеглу» і шити «БРЮКИ»

До саміту в Санья члени БРІК, таким чином, підійшли в точно новому стані. Найважливішим рішенням зустрічі став прийом до лав об’єднання п’ятого учасника - ПАР, яка також доповнила первинну назву BRIC новою буквою - S (від South Africa). Це рішення лобіював Китай, але воно було ухвалене консенсусом і базувалося, як заявили учасники, саме на тому, що економіка Південної Африки відповідає параметрам інших членів. Утім, не слід вважати, буцім політики оперують тими ж самими категоріями, що й аналітики інвесткомпаній. Ввівши до свого складу ПАР, організація отримує ще одну глобальну опору в Африці й водночас - доступ до багатих природних ресурсів Африканського континенту. У цьому особливо зацікавлений саме Пекін.

БРІКС також отримає моральне право говорити від імені африканських держав, які не мають заступників на світовій арені. З іншого боку, інтерес ПАР в участі в цьому об’єднанні також пояснюється бажанням південно-африканської влади здобути формальне визнання лідерства своєї країни в регіоні, брати участь у міжнародному форумі, де роль Африки як континенту з великими економічними можливостями була б оцінена достойно, попри нинішні політичні та соціальні потрясіння.

Організатори саміту в Санья підіграли цим настроям, проте положення, зафіксовані в декларації, більшою мірою відбивають не африканські, а китайські геополітичні концепції. Це вже дозволило експертам говорити, що Пекін, обстоюючи ідеї гармонійного, інклюзивного і неконфронтаційного міжнародного співробітництва, намагається грати в організації домінуючу роль. Конкретно це виражається в тому, що нову структуру розглядають у Китаї як канал посилення впливу у світі, зокрема шляхом розширення китайських інвестицій, перетворення китайського юаня на світову валюту. (Хоча поки що БРІКС обговорює лише можливість переходу на розрахунки в національних валютах, відмовившись від посередництва долара. Саме цю ідею озвучив російський президент Медведєв.) Результатом могло б стати створення структури, яка б дозволила Китаю в майбутньому мати міжнародну підтримку в глобальному суперництві зі Сполученими Штатами.

Цю позицію не зовсім поділяє Індія - другий найбільший учасник БРІКС, яка поза цим об’єднанням виступає на світовій арені найчастіше як опонент Китаю, спираючись на власне бачення ролі країн, що розвиваються, у світі та менш суперечливі відносини з Вашингтоном. Під час саміту внесок індійської сторони стосувався лише питань боротьби з тероризмом і положень, що країни БРІКС домагатимуться реформ РБ ООН. У такому разі Індія, Бразилія і ПАР, можливо, могли б отримати там статус постійних членів, але однодушної думки в цьому питанні немає. Загалом же, саміт було використано індійським прем’єром Манмоханом Сінгхом для вирішення давніх суперечностей із Китаєм у сферах військової співпраці та торгівлі.

Російський лідер Дмитро Медведєв намагався бути оригінальним, запропонувавши перейменувати БРІКС у БРЮКИ, але в основному багато в чому підтримував китайську позицію. Наприклад, у тому, що стосується ситуації в Лівії, а також у поглядах на необхідність зміни глобальної валютно-фінансової системи. На думку експертів, Росію з Китаєм зближують антизахідні, антиамериканські настрої, але Медведєв не дав у Санья приводу до таких тверджень.

Навпаки, у коментарях низки російських ЗМІ обстоюється ідея, що Росія могла б отримати більшу вигоду, ставши посередником між БРІКС та «великою сімкою», з якою взаємодіє тісніше, ніж будь хто інший із «п’ятірки». У рамках БРІКС Росія ініціювала розгляд питань впливу коливань цін на енергетичну сировину і продовольство на світове зростання, промацуючи можливість створення на основі БРІКС об’єднання, здатного впливати на ці процеси у глобальному масштабі.

Водночас Росія явно не прагне стати сировинним придатком Китаю, проте мало робить для того, аби таке не сталося. У довгостроковому плані для посилення своєї ролі Росія до 2020 року прагне стати п’ятою економікою у світі, але на шляху до цієї мети її головним конкурентом буде Бразилія.

Бразильський президент Ділма Руссефф також концентрувалася на питаннях економічного співробітництва. Її країна - найважливіший постачальник залізорудної сировини для Китаю. Пекін є найбільшим торговим партнером Бразилії й посідає позиції одного з її найважливіших інвесторів.

Під час саміту БРІКС лідери країн поки що не пішли шляхом формального оформлення майбутньої організації, проте, можливо, створять групу з питань зв’язків, члени якої на постійній основі стежили б за ситуацією у світовій економіці та торгівлі між країнами об’єднання. У перспективі, якщо БРІКС збереже своє прагнення залишатися форумом діалогу для країн, які представляють регіональні полюси планети, то до нього цілком можуть приєднатися ще близько десятка держав. Серед найімовірніших - Індонезія, Туреччина, Мексика і навіть Південна Корея. Втім, усі вони цілком комфортно почуваються в рамках створеної в розпал кризи «великої двадцятки», але остання не прагне оформитися у щось певне.

Ефективність же БРІКС як групи впливу на міжнародній арені залежатиме від подальшого взаєморозуміння між членами. Поки що між ними надто мало спільного, аби говорити, що ці країни зможуть злагоджено протистояти тискові ззовні, вплинути на певні глобальні процеси, змінити світовий порядок. Їхня єдність довгий час базувалася тільки на тому, що як спільноту їх розглядали інші сторонні спостерігачі ззовні. Тільки тепер країни БРІКС починають усвідомлювати себе спільнотою і шукати чинники, «які б цементували» його зсередини. Тільки за їх наявності зростаюча вага економік «п’ятірки» стане в нинішньому столітті чинником глобального розвитку.