Агресивність та вразливість Зеленського до критики вкрай небезпечні — Гарань

Опозиції та громадянському суспільству треба пройти між Сциллою і Харибдою: розхитування ситуації може бути небезпечним. Але, безперечно, у своїх оцінках та коментарях потрібно триматися лінії правди. Хоч би як важко було, попереджає засновник факультету суспільних наук та катедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.

Після Майдану і вторгнення Росії на Схід країни громадськість і політологи перебували у складній ситуації: як критикувати президента (на той момент – Петра  Порошенка)  й водночас не нашкодити стабільності країни під час війни?

Але тоді ж в етерах українських телеканалів, зокрема патріотичних, регулярно лунали звинувачення на адресу «злочинної влади» від спікерів, які навряд чи замислювалися над цією дилемою.

«Tвердження, що «нічого не змінилося», не відповідали дійсності. Однак в етері, зокрема патріотичних ЗМІ, регулярно тиражували звинувачення «злочинній владі» від Савченко, Семенченка, Саакашвілі. Путіну й Медведчуку навіть не треба було надто вкладатися в антиукраїнську пропаганду», - пояснює автор.

На жаль, на думку науковця, Порошенко таки не зміг спертися на енергію громадянського суспільства, а діяв у звичній для української політики манері пошуку компромісів і закулісних «договірняків». Як приклад Гарань наводить запровадження е-декларування посадовців, що стало можливим завдяки спільному тиску Заходу та громадських активістів.

«Президент любив посилатися на державотворчість Скоропадського – не найкраще посилання: Порошенко, як і гетьман, діяв непослідовно і був так само зметений популізмом (хоч і в мирний спосіб)», - підсумовує автор.

Що ж до президента Володимира Зеленського, то експертна спільнота не ставила завдання апріорі його критикувати, навпаки – прагнула підштовхнути реформи, пояснює він.

«Та передвиборні сподівання на те, що, опинившись у кріслі президента, Зеленський проводитиме зважену політику, були перекреслені на самому початку. Над Україною вкотре проводиться соціальний експеримент. За умов, коли Зеленському не вистачає ані досвіду, ані знань, – його агресивність та вразливість до критики вкрай небезпечні», - наголошує Олексій Гарань.

Критика всередині країні дає президентові кращі можливості для обстоювання інтересів України в нормандському форматі. Але засліплений стереотипами Зеленський застерігав учасників акцій протесту «не піддаватися на маніпуляції і провокації деяких осіб».

Не зміг президент упоратися з особистими дріб’язковими комплексами і на 30-річчя Незалежності України, вважає автор. Володимир Зеленський згадав перших трьох президентів, а потім демонстративно цього не зробив щодо Петра Порошенка, фактично прирівнявши його до втікача Віктора Януковича.

У 2019 році Зеленський висунув пропозицію про люстрацію всіх, хто був на посадах у 2014–2019 рр.! І лише після реакції послів країн «Великої сімки» Банкова полишила цей абсурдний план.

Гарань наголошує: і за попередньої влади, а особливо в період влади Зеленського, у ЗМІ побільшало негативних історій про ветеранів АТО, а надто про їхні післявоєнні митарства, які провокують підленьке «а ми вас туди не посилали».

«Так, звісно, війна неминуче таврує тих, хто пройшов крізь її криваве горнило, і розкриває різні сторони людської суті. Та я часто наводжу такий приклад. Якось мав пересадку в аеропорту в Атланті, і там періодично прокручується запис: «Ми вітаємо чоловіків і жінок американської армії, які повернулися додому після захисту нашої країни! Ми вітаємо чоловіків і жінок нашої армії, які від’їжджають захищати нашу свободу!» Ось би й нам так діяти», - пропонує науковець.

Він також розвінчує міфи про начебто проросійський електорат Зеленського, який прагне «миру за будь-яку ціну» та пояснює, як змінився світогляд Зеленського-президента порівняно із Зеленським-шоуменом.

«Коли просять дати коментар західним ЗМІ або арабській «Аль-Джазірі», наголошую: Зеленський не обраний на проросійських гаслах, як Кучма в 1994 р., або на гаслах анти-Майдану. Його електорат переважно за ЄС і навіть за НАТО, проти миру «за будь-яку ціну». У річницю звільнення Аушвіца він наголосив на відповідальності СРСР за Другу світову війну, що викликало істерику в Москві. Томос для нього – вже не «термос», він запрошує Патріарха Варфоломія на 30-річчя Незалежності, а Ющенко – не «сеньйор Голодомор». І, нарешті, після тривалого загравання з електоратом, якому #какаяразница, президент і РНБО наклали санкції на Медведчука та його холдинг, а потім заборонили продаж «Мотор-Січі» китайцям», - наголошує Олексій Гарань.

Тому, якщо фахівці лише критикуватимуть нинішню владу перед непідготовленим слухачем, користі з цього не буде, наголошує науковець.

Гарань також вказує не небезпеку розширення функцій Офісу президента України та його голови Андрія Єрмака. Очільник структури, яка навіть не згадується в Конституції, подається суспільству як друга особа в державі.

«Популістські трюки і концентрація влади та інформаційних потоків у руках однієї особи (не президента) залишають ситуацію вельми тривожною. На Кримській платформі саме «віце-президент» Єрмак (а не президенти інших країн чи наш прем’єр) сидів і стояв праворуч від президента (що, до речі, нерозумно). Та й Офіс президента (структура, яка навіть не згадується в Конституції) взяв на себе функції виступати із «заявами ОПУ», де тлумачить найважливіші події в країні», - пише він.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У професійному середовищі політологів не відбулося внутрішньої люстрації – Гарань

Більше про дилеми та виклики українських політологів читайте у статті Олексія Гараня «Чи можна критикувати владу під час війни?» для читачів ZN.UA.