Адвокатка називає шляхи виходу з цейтноту кадрової кризи у судах

Ситуація з кадровим забезпеченням судової системи день у день погіршується. Судді зі стажем активно йдуть на пенсію, помічники суддів і секретарі судових засідань звільняються у пошуках гідної зарплатні. Кадровий резерв скорочується, а його швидке поповнення – під питанням, пише адвокатка Тетяна Огнев’юк у статті «Вам справді потрібне правосуддя?».

Більшість озвучених шляхів виходу з кадрової кризи зводяться до швидкого запуску роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та перезавантаження Вищої ради правосуддя, відновлення роботи органів суддівського врядування у звичних обсягах.

Втім, ніхто не скасовує необхідності своєчасних указів президента щодо призначення суддів (у 2019–2021 роках воно часто відбувалося із запізненням).

Коригування потребує оцінка потреби судової системи у кадрах, адже ці цифри – сім тисяч суддів, – не переглядалися понад чотири роки. Вирішення – такі наболілі проблеми як: зниження навантаження, брак фінансування судової системи, відплив працівників судів.

Дедалі частіше в експертному середовищі лунають думки про необхідність перегляду нинішньої системи добору суддів у місцеві суди, яка виглядає досить об’ємною та складною. Однак її перегляд у бік примітивізації може призвести до потрапляння в систему непідготовлених і недостатньо кваліфікованих кадрів, попереджає авторка.

На її думку, доцільніше зосередитися на оптимізації термінів проходження кандидатами окремих стадій, а не на їх скороченні. До того ж деякі стадії процедури можна було б проводити паралельно.

Переглянути варто і питання вікового цензу суддів, вважає Огнев’юк. Зараз українські судді змушені йти у відставку у 65-річному віці, в розквіті фізичних, так і розумових сил, з багатим життєвим досвідом за плечима та незаперечним авторитетом серед колег. Вихід у відставку має бути правом, а не обов’язком такого судді, наголошує авторка.

«Проблемою відпливу кадрів є не лише фінансування, а й навантаження судів. Деякі причини цього навантаження не пов’язані з «пропускною здатністю» суду, а є наслідком прийняття законів і підзаконних актів, реалізацію яких держава фінансово не забезпечує. Тож причина появи цунамі судових позовів, які періодично накривають суди України, – в низькоякісній правотворчості, хаотичному прийнятті неузгоджених між собою законодавчих ініціатив», - додає вона.

Окремої уваги потребує також вдосконалення інституту оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення. Питома вага цих справ залишається стабільно високою, а терміни їх розгляду порушуються.

Наприклад, процес оскарження штрафу до одного зі столичних судів може тривати більше року. Тим часом застосунок «Дія» повідомляє про подвоєння суми оскарженого штрафу, і документи готуються для передачі до виконавчої служби для примусового стягнення та накладення арешту на всі банківські рахунки.

Ще один біль судової системи – проблема єдності судової практики, необхідної для вироблення довіри суспільства, прогнозованості судових рішень, оперативності та швидкості розгляду судових справ.

«Досягти її можна у два етапи: на першому – закріпити на законодавчому рівні обов’язковість застосування судами практики Верховного суду замість врахування. На другому – запровадити невідворотну дисциплінарну відповідальність судді за необґрунтований відступ від сформованої найвищим судом правової позиції (зараз – скасування рішення)», - наголошує авторка.

Значної шкоди, на її думку, завдають і політики, які, виявляючи злісну неповагу до суду, підтримують у суспільстві недовіру та зневагу до системи, аби залишатися при владі.

«Основу недовіри до судової влади становлять не рішення суддів, а невиконання цих рішень. А повноваження держави щодо виконання рішень суддів належать виконавчій гілці влади. Відтак, допоки політичні діячі порівнюватимуть судову систему з Карфагеном, який має бути зруйнований, і не нестимуть відповідальності за свої слова та вчинки, судова влада не зможе стати авторитетною», - пояснює адвокатка.

А скомпрометований і взятий на повідець суд завжди зручний для вчинення беззаконня, яке вигідне владі або олігархові.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Середній оклад секретаря суду становить 4 тисяч грн, що породжує умови для системної корупції на низовому рівні – адвокатка

Що не так із реформою, і на що треба звернути увагу насамперед для виведення її у правильне русло? Читайте у матеріалі Тетяни Огнев’юк «Вам справді потрібне правосуддя?» у ZN.UA.