ЖИТОМИРСЬКА РЕГІОНАЛЬНА... ДЕРЖМИТСЛУЖБА У СПРОБАХ ЗАХИСТИТИ ПРАВА МИТНИКІВ ПРОФСПІЛКА ЗВЕРНУЛАСЯ НАВІТЬ У МІЖНАРОДНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ПРАЦІ

З часу приходу до керівництва Державною митною службою фінансового екс-ревізора Миколи Каленського звідти звільнилося або було звільнено чимало професіоналів-митників. Зокрема майже всі члени колегії Держмитслужби, більшість начальників управлінь та керівників регіональних митниць і митних установ. «Митниця очищається від пройдисвітів», — так охарактеризував цей процес на одному із засідань сам Микола Миколайович. Проте багато товаришів по службі з ним незгодні: на їхню думку, звільняються професіонали, які новому керівництву не до шмиги. Багато хто з них іде далеко не за власним бажанням. Свідчення того — десятки судових позовів про відновлення на посаді, поданих звільненими. Стали б звертатися в суд чиновники, проти котрих є компромат? І суди всіх інстанцій, аж до Верховного, уже відновили на роботі понад 60 осіб. Про ціну амбіцій нового керівництва Держмитслужби ми ще поговоримо. Багато митників із ними вже змирилися. Але не профспілка працівників митних органів України — усе скаржиться кудись, критикує...

Хто ж прийшов на зміну звільненим? За дивним збігом обставин, більшість новопризначених — вихідці з Житомирської області. Серед них — перший заступник голови, а раніше заступник начальника житомирського УБОЗу Віктор Лозко; глава апарату голови, раніше співробітник житомирського УБЕЗу Віктор Галицький; заступник начальника одного з управлінь, раніше начальник Житомирської митниці Григорій Дрозд. Пояснюється це просто: звідти сам Микола Каленський, там він пройшов шлях від економіста Коростенського райфінвідділу до начальника облКРУ. Виняток становлять кілька вихідців із Хмельницької й Тернопільської областей — Каленський заочно закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут і придбав там деякі зв’язки. Нагадаємо, що просування самого Миколи Миколайовича з обласного кабінету в центральний нерозривно пов’язане з перебуванням при кермі адміністрації Президента ще одного житомирця — Володимира Литвина.

Тривожним симптомом для будь-якої силової структури є те, що з неї починають звільнятися офіцери, котрі пройшли афганську війну. В «афганців», які знають справжню ціну життя і смерті, часто загострене відчуття справедливості. Багато таких офіцерів обіймали високі посади в Державній митній службі й мали там заслужений авторитет. Проте сьогодні в цій структурі їх дедалі менше: одні йдуть самі, інші підпадають під ротацію чи понижуються на посадах. Двічі було звільнено начальника Київської регіональної митниці Олександра Симонова — один раз у зв’язку з ліквідацією посади, а потім уже з посади заступника начальника Центральної енергетичної митниці, за статтею. Симонов домігся відновлення в митниці через суд — його історію ми ще розповімо. Переведений на нижчу посаду в одну з регіональних митниць заступник Симонова по Київській митниці, інвалід-афганець, кавалер ордена Червоної Зірки Олександр Ольховик. Понижено в посадах кавалерів бойових орденів і медалей, начальників відділів тієї ж митниці Юрія Одягайла та Валерія Барсенка. Знято з посади начальника Центральної енергетичної митниці кавалера ордена Червоної Зірки й нагородженого бойовими медалями Віктора Вечера. За кілька місяців до цього його визнали гідним звання заслуженого юриста України і призначили членом колегії Держмитслужби.

Після звільнення з посад вищого керівного складу митних органів (двох заступників голови, членів колегії, начальників управлінь центрального апарату, керівників митниць) Каленський вирішив замінити «другий ешелон» управлінців — заступників начальників митниць. З цією метою видав наказ про скорочення посад заступників у всіх митних установах — а це понад 200 чоловік! Усіх їх повідомили, що після закінчення двомісячного терміну їх буде звільнено. І лише рішуче втручання профспілки змусило Каленського 17 червня поточного року наказом №400 призупинити своє рішення. До речі, це далеко не перший випадок, коли голова Держмитслужби наступного дня скасовує свої накази, які стосуються принципових питань.

Безумовно, керівництво Держмитслужби може намагатися виправдати свої дії, пославшись на політику «очищення лав». Проте найкращим свідченням неправомірності цих та багатьох інших звільнень є рішення судів про відновлення митників на посаді. Звільнені керівники середньої та вищої ланки звертаються в суд, оскільки вище керівництво з волі політиків «приходить і відходить», а митна робота залишається. Є й такі, хто відновляється, щоб звільнитися за власним бажанням, а не за статтею. Хоч би там як, суди за цими справами затяжні й уперті.

— У п’ятницю 13 грудня минулого року мене звільнили з посади заступника керівника Центральної енергетичної митниці за статтею 41.1 КЗпроП за «одноразове грубе порушення виробничої дисципліни», — каже Олександр Симонов. — Приводом послужили висновки комісії, хоча на цій посаді я пропрацював лише півтора місяця. Вже 16 грудня я звернувся в суд із позовом про відновлення на посаді. Задовольнив його суд першої інстанції 29 грудня. Проте керівництво Держмитслужби не виконало рішення суду, подавши на нього апеляцію. Київський апеляційний суд своїм рішенням від 27 лютого залишив рішення місцевого суду в силі. М.Каленський оскаржив і це рішення у Верховному суді — попередньо про всяк випадок відновивши мене на посаді. Правда, в колишнє крісло я не повернувся, був відряджений спочатку в Центральний апарат служби, а потім у Бориспільську митницю — зі знущальним формулюванням у наказі: «для виконання доручень голови Держмитслужби».

Випадок з Олександром Симоновим, як ми вже згадували, далеко непоодинокий. Приміром, уже дістався вищої судової інстанції позов молодого фахівця Господарсько-експлуатаційного митного управління Наталії Ротар. Подейкують, що Каленський особисто віддав розпорядження позиватися з тими, хто намагається відновитися, «аж до Верховного суду». Інакше ніж амбіціями пояснити це не можна. Адже скільки коштів «з’їдає» бодай представництво юристів Держмитслужби на судових засіданнях! До того ж, якщо суд першої інстанції розглядає справу протягом місяця, то до рішення Верховного може минути й півроку. І, швидше за все, рішення попередніх судів буде підтверджено, а Держмитслужбі доведеться виплатити відновленому кругленьку суму за вимушений прогул. У масштабах оскаржуваних у судах звільнень ця сума набирає розмірів, порівнянних із бюджетом деяких органів державної влади. А кому, як не митниці, яка майже на третину формує держбюджет, рахувати гроші?..

Ті, хто прийшов на зміну «ротованим», також потрапили в «цікаве становище». На сьогодні багатьох із них на посадах не затверджено, й вони перебувають у статусі «тимчасово виконуючих обов’язки» та «виконуючих обов’язки». Злі язики стверджують, що таку форму «іспитового терміну» включено в процедуру призначення для перевірки особистої відданості працівника, котрий претендує на звання члена «команди Каленського». Не кажучи про те, що, як уже згадувалося вище, переважна більшість новопризначених не входила до складу затвердженого атестаційними комісіями резерву з числа працівників митниці, не проходила законного іспитового терміну та стажування. У зв’язку з масовим призначенням на керівні посади т.в.о. й в.о. у березні нинішнього року профспілка зверталася до керівництва головного управління державної служби України. В офіційній відповіді заступника начальника ГУДСУ В.Рибачука, зокрема, вказується, що «призначення на посади держслужбовців тимчасово виконуючими обов’язки й виконуючими обов’язки законодавством про держслужбу не передбачене» і «можливе тільки, коли призначення на посаду проводиться вищим органом управління» і не більше як на місяць. Тим часом багато призначених таким чином керівників перебували й перебувають у статусі т.в.о. й в.о. понад півроку.

Проте керівництво Держмитслужби готує ще дійовіший «командотворний» інструмент. Торік у грудні воно звернулося до уряду й парламенту з пропозицією ухвалити Дисциплінарний статут митної служби України. Проект закону про затвердження ДС перебуває нині на розгляді ВР. При уважному прочитанні запропонованого документа в ньому можна знайти низку положень, які суперечать чинному КЗпроП, Законодавству про профспілки та конвенціям Міжнародної організації праці. Основна суперечність така: дисциплінарний статут за формою є засобом примусу до виконання тієї чи іншої роботи. Проте, відповідно до статті 2 Конвенції №29 МОП, термін «примусова або обов’язкова робота» може застосовуватися до «робіт лише військового характеру». А, відповідно до чинного законодавства й навіть нового Митного кодексу, який набере чинності з 1 січня наступного року, митниця в Україні (на відміну, приміром, від Росії) не є воєнізованою організацією! Це — орган державної влади зі спеціальним статусом. Отже, за статутом жити не повинна — хіба що за внутрішнім розпорядком, схожим на ті, що є в інших органах влади. З цього приводу профспілка працівників митних органів України не раз зверталася до уряду й парламенту і, не отримавши відповіді від них, — у Міжнародну організацію праці. Слід зазначити, що Україні бракувало проблем тільки з МОП: рівень могутності цієї організації у світі набагато перевищує впливовість, приміром, FATF, чиї санкції на початку року мало не коштували крісел уряду.

Митниця є сьогодні в Україні одним із головних бюджетотворних органів. Тож їй багато чого вибачається — керівництво країни часто заплющує очі на стиль і методи роботи керівництва митної служби або на його далеко не безхмарні стосунки з іншими, зокрема й силовими, структурами.