ЗЕРНОВИЙ АРЕШТАНТ: ЖЕРТВА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ ЧИ ОСТАННІЙ ІЗ ВИННИХ?

Українське зерно, яким за урядовим статусом опікувався віце-прем’єр Леонід Козаченко, лягло обтяжливим звинуваченням на екс-віце-прем’єра. 24 березня на 16.00 було заплановано спільне засідання Президії Української аграрної конфедерації, президентом якої є Козаченко, та Ради Української зернової асоціації з порядком денним «Проблеми зернового ринку в Україні». Ближче до четвертої по обіді Леонід Петрович зателефонував на мобільний свого заступника і повідомив: «Я — у прокуратурі. Починайте без мене, а я включуся у роботу пізніше...» Однак він так і не з’явився…

На спільному засіданні Президії УАК та Ради УЗА прийняли відкриту заяву: «Останнім часом поширилися чутки про критичний стан із запасами продовольчого зерна в нашій державі. Звучать офіційні заяви та звинувачення про злочинні дії зернотрейдерів, які нібито спричинили обставини, що приведуть до підвищення цін на хліб. Працівники Генеральної прокуратури оприлюднюють припущення щодо масового збагачення приватних підприємств та організацій, що здійснюють торгівлю й переробку зерна, випікають хліб. Робиться спроба дискредитувати експортну політику держави — впровадження сучасних підходів до застосування контролю за зберіганням та обліком зерна, здешевлення витрат сільськогосподарських товаровиробників на отримання численних документів, що регламентують торгівлю.

Такими діями реанімується ідея торгівлі зерном через недосконалу і недієздатну систему, яка не є прообразом біржового ринку. Стримується процес упровадження нових стандартів якості зерна, що кореспондуються зі світовими. Як наслідок ставиться під загрозу фінансово-кредитне забезпечення весняно-польових робіт. (…) Ми підтримуємо позицію Президента країни Леоніда Кучми, спрямовану на пошук тих, хто дезінформував главу держави, аби відволікти увагу від вирішення головних проблем зернового ринку країни».

Лише ввечері її підписанти довідалися із телевізійних новин: Леоніда Козаченка затримали як підозрюваного у скоєнні злочинів. А у четвер Печерський суд Києва дав санкцію на його арешт. Проти колишнього віце-прем’єра Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за фактами зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, а також ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах (ч.2 ст.364 і ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України). Що ж інкримінували Козаченку? За даними Генпрокуратури, під час перебування на посаді віце-прем’єр-міністра і голови Комісії з питань аграрної політики при Президенті він зумисне створив і впровадив механізм максимального руху зерна у не вигідний для сільгосптоваровиробників піковий жнивний період. Зернотрейдери, скуповуючи у селян за найнижчими цінами збіжжя, експортували його за світовими цінами. Вивезення підтримувалося за рахунок зниження доходів товаровиробників. Невиправдані дії Леоніда Козаченка спричинили різке зростання цін на зерно на внутрішньому ринкові.

Фактично, на думку Генпрокуратури, політика віце-прем’єра спрямовувалася не на наповнення бюджету, а на збагачення іноземних зернотрейдерів. Згадувалися і 54 доручення за авторством Козаченка, більшість із яких стосувалися захисту інтересів тих же зернотрейдерів при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій із зерном, повернення їм ПДВ і обмеження функцій контрольно-інспекційних служб. Від таких «діянь» віце-прем’єра було завдано значну шкоду економічним інтересам держави, що спричинило втрати 1,5 млрд. грн. від експорту зерна з минулорічного врожаю. Прокуратура також встановила, що Леонід Козаченко як генеральний директор СП ВАТ «Украгробізнес» протягом 2000 року одержав за угодами від іноземних підприємств прості іменні акції без номерів на суму близько 1,5 млн. грн., не сплативши податок у розмірі 584 940 грн. Звинувачення досить серйозні і «тягнуть» мінімум від трьох до максимально восьми років.

Що ж передувало затриманню Козаченка? Спершу затривожили сигнали «SOS» із регіонів про скруту із хлібними запасами. 13 березня Леонід Кучма доручив Генеральному прокурору Святославу Піскуну особисто з’ясувати ситуацію на зерновому ринкові України, зокрема з’ясувати причини дефіциту збіжжя, факти монополізації, штучне стримування продажу і нагнітання попиту та цін на зерно і продукти його переробки. Перевіряли й раніше, але до висновків не доходило. Серце йокнуло, стежачи 18 березня за виступом гості телепередачі «Саме той» Тетяни Корнякової, заступника Генерального прокурора України, генерал-майора юстиції. Минуло всього-на-всього дві доби, зате висновки своєю «глибінню» шокували навіть бувалих передпенсійних клерків міністерств аграрної політики, економіки, держкомстатистики разом узятих: «Я вважаю, що наші результати перевірки, і Президент правильно зробив, що доручив нам цю саме перевірку зробити, вона допоможе у подальшому правильно з’ясовувати валовий збір зерна, валовий доход. Тобто в подальшому правильно планувати, економічно обґрунтовано і статистично грамотно, я би так сказала». Ведучий телепередачі випитує у візаві про існування такої форми, як державне замовлення на зерно. І Тетяна Корнякова запросто реанімує давно забуту не те що форму, а й поняття: «Воно (державне замовлення — В.Ч.) існує, але, я вважаю, що після нашої перевірки воно буде більш чітко узаконено». З її вуст і почув перші звинувачення на адресу Козаченка: «... половину зерна, тобто приблизно 5 млн. тонн, було реалізовано в найневигідніших умовах для держави і для селян. Тобто, починаючи з липня місяця, протягом трьох-чотирьох місяців відбувалася реалізація. Коли ми почали з’ясовувати, чому ж це саме так було все зорганізовано, то ми побачили, що тиск йшов безпосередньо з боку уряду. Тобто, за декілька місяців було видано 54 доручення, всі стосувалися термінового експорту зерна. Якщо продивитися, подумати, може то було вигідно? Ні, звичайно, ні. Ціни були занадто низькі... Коли я говорила про доручення, які відбувалися з боку уряду, то ці доручення були або підписані, або в усній формі, вони виходили від пана Козаченка».

Щоправда, якщо говорити виключно грунтуючись на аналітиці, щодо валового збору зерна 2002 року, то офіційна статистика оперує 38,8 млн. тонн, а не 40. Подібне довільне жонглювання цифрами і породжує ажіотаж серед селян, зернотрейдерів, кожного споживача. Щодо фальсифікації зернового валу, то про неї має вестися окрема, ґрунтовна розмова, без будьонівського алюру.

Для обивателя нинішнє підвищення цін на зерно та хліб, — наслідок діяльності уряду Анатолія Кінаха, зокрема, віце-прем’єра Леоніда Козаченка. Найбільше докорів лунає на адресу останнього через те, що не зумів запобігти зниженню цін на зернові культури. Звісно, за наявності 15-мільйонного надлишку зерна у пік жнив (за офіційними даними, на які і повинні орієнтуватися державні посадовці), ціни на збіжжя в Україні мали б експортне спрямування, тобто, залежали від експортних цін. У ситуації, якщо надлишок зерна перевищує 50% внутрішнього споживання, у будь-якій країні встановлюється експортно-орієнтована модель господарювання. Але експортні ціни «приземлилися» не через небажання українських експортерів отримати високу ціну, а через високу конкуренцію з боку Росії, яка теж розродилася нівроку. Теза про те, що варто було б перечекати цю конкуренцію, не витримує критики. Це призвело б до втрати експортних ринків, вивозу зерна в Європейський Союз до введення системи квотування імпорту в ЄС. До того ж, потім для відновлення своїх позицій (повторного завоювання ринків) Україні треба було б знову пропонувати порівняно низькі експортні ціни. Водночас зауважу: якби зернотрейдери не забезпечили після жнив високих обсягів експорту, то ми б втратили не лише зарубіжні ринки, а й заблокували б низькі ціни на зерно на внутрішніх просторах.

Так, низькі реалізаційні ціни призвели до втрат сільгосптоваровиробників. Але будь-які конкретні суми, у тому числі й озвучені 1,5 млрд. грн., без професійних розрахунків виголошувати абсолютно некоректно. Адже незрозуміло, по відношенню до якої ціни розраховувалися втрати і хто встановлював її. Для того, щоб порівнювати реальні надходження сільгосптоваровиробників і можливі втрати, зіставимо рівень цін на зернових ринках України і Росії. Обидві у 2002—2003 маркетинговому році перебувають в однакових умовах. У РФ середня ціна на пшеницю 3 класу становить 71,3 долари за тонну, Україні — 93,2. Ми обскакали північного сусіда більш як на 20 доларів за тонну. Реалізувавши за липень 2002 року—лютий 2003 року 17,143 млн. тонн зерна, сільгосптоваровиробники одержали, з урахуванням обсягів реалізації протягом кожного місяця, на 300 млн. доларів (1 млрд.600 млн. грн.) більше надходжень, ніж російські колеги. Оскільки стартові ціни в липні на двох ринках були майже однакові, то це і є показник ефективної роботи українського уряду та його аграрного блоку. Тільки от для Росії гірші результати стали приводом для детального аналізу і вжиття економічних заходів, а в Україні значно кращі призвели до звинувачень колишніх урядовців в неефективності.

А що протиставила держава всюдисущим «здирникам»-зернотрейдерам? Повноцінні заставні закупівлі, які третій рік підряд тільки й того, що декларує, не закладаючи до бюджету й копійки на ці цілі? Інтервенційні? Прогресивну ф’ючерсну торгівлю? Упровадила нові стандарти на зерно, що відповідають головним критерієм оцінки якості, визнаним у Європейському Союзі, США та Канаді, на чому акумулював увагу колишній віце-прем’єр? Хоч раз за останні роки сповна виконала перед селом бюджетні обіцянки?! Бути споглядачем набагато легше, аніж конкурувати на рівних на зерновому подіумі. Чи може фізична особа, навіть якщо це представник державної служби, відповідати за невдалу і хибну політику держави? І що ним скеровувало: меркантильні інтереси чи неухильне виконання Указу Президента №601 від 7 серпня 2001 року «Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів», який побачив світ після двох місяців із часу призначення Козаченка віце-прем’єром з питань АПК? До слова, одна із позицій документа так і гласить: «... є створення умов для: виходу на світовий ринок сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів вітчизняного виробництва». На думку адвокатів екс-віце-прем’єра Лариси Журавської та Ігоря Усенка, наданих УСПП, обвинувачення у несплаті податків за подаровані йому акції не грунтуються на чинному законодавстві. Жодним законом або нормативним актом не передбачено, що акції є прибутком, отриманим фізичною особою за неосновним місцем роботи. Як зазначила Лариса Журавська, корпоративні права, підтверджені акціями, є майном, яке у даному випадку було отримане в дарунок і не може оподатковуватися. Це передбачено декретом про прибутковий податок. Власне, і сам Леонід Петрович відкидав усі звинувачення. Одне слово, жевріла надія, що його звільнять під підписку про невиїзд. Але 27 березня о 20.20 Печерський суд міста Києва, розглядаючи подання Генпрокуратури, виніс вердикт: про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Принаймні два місяці — на процес досудового слідства. Які мотиви такого рішення? Суд погодився з доказами слідства, що Козаченко може ухилятися чи перешкоджати веденню слідства.

Боротьба за Козаченка триває. У адвокатів — три доби на подання апеляції. Присутній на суді Іван Томич, голова аграрного комітету Верховної Ради, повідомив, що з понеділка організовуватиме на захист екс-віце-прем’єра депутатів.

Більшість моїх сановитих співрозмовників схиляється до думки: Козаченко потрапив «у нєпонятку». Середульший зріз, природно, доймає цікавість: хто ж його «здав» і за що? Втім, поки що із певністю можна стверджувати таке: сьогодні під виглядом зернових «чисток» (і порушенням близько сотні кримінальних справ) з’явилася реальна можливість провести кадрові зміни у районах, а то й обласних центрах, зміцнивши у такий спосіб передвиборний підмурівок.

Від редакції. Окрім усього вищесказаного, певне, не слід нехтувати й такими аспектами. З одного боку, на чергову команду Президента України про боротьбу з корупцією правоохоронні органи мають дати конкретну відповідь. І вельми екфектно, коли цією відповіддю стає низка справ, яку «прикрашає» справа про геть корумпованого колишнього віце-премьєра. Людину, за якою не стоїть потужний клан, спроможний надати реальну підтримку. З іншого боку, вже сьогодні, за чотири місяці до нового врожаю, приміром, у Черкаській та Чернігівській областях немає чим годувати курей. І це об’єктивна реальність. Тож чим стане ряд справ, порушених проти «зерновиків», – цифрою у статзвітності, чи реальною спробою вирішити проблему, покаже вже найближчий час.