Запекла боротьба з корупціонерами найнижчої ланки

Судова палата у кримінальних справах Верховного суду Ук­раїни розглянула узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь (статті 364, 365 та 368 КК Ук­раїни), а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією». За­зна­чене узагальнення здійснено в межах роботи Міжвідомчої робочої групи з питань протидії корупції.

Вивчення судової практики засвідчило, що основними видами службових злочинів з ознаками корупційних діянь є злочини, склад яких передбачено ст. 368 КК, тобто одержання хабара. Найхарактернішими злочинами, які містять ознаки корупційних діянь, були дії службових осіб у сфері управлінської діяльності. Корупційні дії хабарників безпосередньо пов’язані з одержанням як хабара грошей, побутової техніки, меблів, автомобілів тощо. Переважно суди призначали засудженим покарання відповідно до вимог законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, а також даних щодо особи, яка скоїла злочин.

Слід зазначити, що у 2007 році до кримінальної відповідальності за одержання хабара притягнуто одного суддю, якого засуджено до п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади і займатися діяльністю з відправлення правосуддя терміном на три роки. Касаційною інстанцією вирок залишено без змін.

Узагальнення висвітлило наявність на практиці труднощів при кваліфікації дій у випадках вчинення особами злочинів з ознаками корупції, що пов’язано з відсутністю у чинному кримінальному законодавстві поняття злочинів з ознаками корупційних діянь.

Розглядаючи адміністративні матеріали про вчинення корупційних правопорушень, судді загалом дотримуються вимог зазначеного закону, Кодексу про адміністративні правопорушення України та враховують роз’яс­нен­ня постанови пленуму Верхов­ного суду України від 25 серпня 1998 року № 13 «Про практику розгляду судами справ про коруп­ційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією».

Узагальнення показало, що до відповідальності за корупційні правопорушення здебільшого притягалися керівники і спеціалісти державних структур ниж­чої ланки, як правило – не вище районної. Серед притягнутих до відповідальності — найбільше службовців органів місцевого самоврядування (сільських голів, секретарів сільських рад, землевпорядників тощо) та державних службовців рівня районних державних адміністрацій. Така картина свідчить про те, що діяльність правоохоронних органів поки що спрямована переважно на боротьбу з корупцією у владних структурах нижчих рівнів.

Вивчення засвідчило, що вади правозастосовної діяльності значною мірою зумовлені недосконалістю чинного законодавства. Зокрема Закон України «Про боротьбу з корупцією» потребує конкретизації у питанні механізму притягнення осіб до адміністративної відповідальності за корупційні діяння.