Як помирав радіозавод

Історія з глибокою (вважайте - найглибшою) приватизацією підприємства оборонного комплексу колишнього СРСР, а в часи незалежності відомого в Україні заводу з виробництва продукції промислово-технічного призначення та товарів народного споживання - Рівненського радіотехнічного заводу вже обросла бородою. Вона зайвий раз доводить, як у гонитві за нагальним наповненням державного бюджету можна втратити важливий промисловий об’єкт, віддавши його практично в одні руки. Випадки приватизації, що суперечить законодавству, в Україні перетворилися на масове явище. Але, на превеликий жаль, безкарність учасників приватизаційного процесу - державних чиновників та бізнесу - породжує нові порушення закону.

Не дай Боже переоцінити!

На початку 2006 року державний пакет акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» у розмірі 50% плюс одна акція було виставлено на конкурс. Однак у грудні голова Фонду держмайна Валентина Семенюк своїм розпорядженням зняла його з продажу. Її підлеглий, начальник регіонального відділення Фонду держмайна в Рівненській області Віктор Матвієнко припинив подальші приватизаційні дії, а в квітні 2007-го їх поновив. Цей чиновник іще до визначення вартості пакета акцій запропонував учасникові конкурсу - ТОВ «Енергоінвест» - сплатити аванс у розмірі 16,6 млн. грн. (саме такою була конкурсна пропозиція цієї фірми). Хоча Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (п. 3. ст. 16) та Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затверджене наказом ФДМУ від 31.08.2004 р. №1800 (п. 1.1 і п. 5.3) передбачають внесення лише конкурсної гарантії - коштів у розмірі 10% початкової вартості пакета акцій. Плата за пакет акцій вноситься після укладення договору купівлі-продажу пакета акцій (п. 2.6). Було зрозуміло, що державний пакет акцій має заздалегідь відомого покупця. Далі той самий начальник у березні 2007 року уклав з «Енергоінвестом» попередній договір, не передбачений законодавством з питань приватизації. А Закон «Про приватизацію державного майна»
(ст. 27) та Положення чітко вказують, що це має бути відповідний договір купівлі-продажу.

Регіональне відділення ФДМУ, мабуть, звернуло увагу на негативну рецензію Експертної ради Українського товариства оцінювачів, де зазначено: «звіт про оцінку пакета акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» не повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, які вплинули на достовірність оцінки»… Недоліки не були усунуті. Саме тому регіональне відділення ФДМУ не затвердило вартості пакета акцій. Проте уклало з покупцем - ТОВ «Енергоінвест» договір купівлі-продажу. Тим самим начальник порушив вимоги Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», де записано, що «рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов’язковим» (ст.13).

У процес приватизації втрутився Господарський суд Рівненської області. Знаючи про неналежність позивача, сумнівну експертну оцінку, негативну рецензію та не призначивши судової експертизи, суд затвердив вартість пакета акцій - 25,5 млн. грн. Начальник регіонального відділення ФДМУ не оскаржив рішення місцевого суду. У той самий день, коли було постановлено рішення, він уклав із покупцем договір купівлі-продажу за вказаною ціною.

Вищий господарський суд України двічі (у жовтні 2008-го і вересні 2009-го) скасовував це рішення. Але судді Господарського суду області Ю.Мамченко та І.Павлюк почергово затверджували... одну й ту саму оцінку пакета акцій. У липні 2010 року судді Львівського апеляційного господарського суду В.Кузь, М.Юркевич та М.Городечна залишили рішення cуду першої інстанції без змін.

У зверненні до колишнього голови КРУ Миколи Сивульського та першого заступника міністра внутрішніх справ Володимира Бедриківського народний депутат України Юрій Кармазін вказує суму збитків, завданих державі внаслідок таких «оцінювальних і реалізаційних дій» посадовців регіонального відділення ФДМУ, - від 20 до 25 млн. грн. Тобто на таку суму було занижено вартість 50-відсоткового пакета акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод».

Перевірка, проведена Кабінетом міністрів на початку 2008 року, теж виявила низку порушень законодавства під час приватизації підприємства. А 2009 року законність приватизації цього підприємства перевіряло Міністерство внутрішніх справ. Було встановлено, що посадовці порушували законодавство. В їхніх діях вбачалися ознаки злочинів, передбачених ч. 2. ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу. За цими фактами прокуратура Рівного порушувала кримінальну справу, яку згодом було закрито. На порушення законодавства під час приватизації ВАТ «Рівненський радіозавод» не зреагувало управління СБУ в області, хоча це - підприємство оборонного комплексу.

Договори повинні виконуватися!

Згаданий договір купівлі-продажу було укладено строком на три роки. Як же ж зберігав діючі та розвивав нові види виробництва у корпусах радіозаводу покупець контрольного пакета акцій? З усього видно, покупець виконав фіксовані умови договору далеко не в повному обсязі. За цей період товариство «Енергоінвест» надало радіозаводу матеріальних цінностей та будівельних матеріалів на загальну суму майже 8,2 млн. грн. Але ж концепція розвитку підприємства, яка була невід’ємною частиною договору, передбачала системні зміни, а саме збереження виробництва радіоелектроніки та освоєння нових видів продукції. Для цього слід було придбати і встановити технологічні лінії. Та модернізації виробництва покупець не здійснив. Стратегічний для підприємства документ передбачав істотне зростання виробництва. Але, як видно з фінансової звітності, наданої регіональному відділенню ФДМУ, все відбувалося
навпаки.

Умовами договору було передбачено незвільнення працівників (протягом трьох років з дати укладення договору) з ініціативи власника підприємства або уповноваженого ним органу. Так, власник звільнень не ініціював. Але підприємство не розвивалося. Люди не отримували завдань щодо випуску продукції, більшість з них перебували у вимушених відпустках і тому звільнялися самі. За три роки їх кількість зменшилася більше ніж удвічі - з понад 200 до 98 (станом на 1 січня 2011 року).

Договір передбачав щорічне підвищення зарплати працівникам з урахуванням інфляційних процесів. На момент підсумкової перевірки виконання умов договору, проведеної регіональним відділенням ФДМУ у березні 2011 року, з’ясувалося, що найбільш витривалі працівники радіозаводу працюють далеко не повний робочий день (тиждень) і отримують у середньому не 1002 грн., як це було 2008 року, а… 600-700 грн. зарплати на місяць! «Ефективне» господарювання увінчалося тим, що з двох тисяч працівників заводу в час його розквіту нині в ПАТ залишилося аж 16!

Нинішній начальник регіонального відділення Фонду державного майна в Рівненській області Володимир Іванов каже: «Товариство «Енергоінвест» заперечує, що радіозавод припинив виробництво. Бо частину площ використовує пов’язане з цією фірмою ПП «Інтрекопласт», яке налагодило там виробництво мототехніки. Але ж це зовсім не виконання зобов’язань з боку покупця 50-відсоткового пакета акцій».

У генерального директора ПАТ «Рівненський радоітехнічний завод» Юрія Бойка, який представляє інтереси фірми «Енергоінвест», своя правда: «2007 року, на момент купівлі, 50-відсотковий пакет акцій радіозаводу коштував 5 млн. доларів. Важко знайти іншу компанію, крім нашої, яка б купила пакет за таку високу ціну! Комісія Фонду державного майна, яка працювала на підприємстві влітку цього року, зробила висновок, що всі умови договору купівлі-продажу виконані в повному обсязі. Це відображено в акті перевірки, датованому серпнем. Якщо б термін виконання умов договору був не три, а чотири чи п’ять років, ніхто б з покупців не погодився підписати такий договір...». Та опонент твердить, що акт складено на підставі інформації, яка не відповідає дійсності.

Товариство «Енергоінвест» у свою чергу намагалося в судовому порядку розблокувати акції в розмірі 50% плюс одна акція статутного фонду ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», заблоковані розпорядженням в.о. начальника регіонального відділення ФДМУ ще у вересні 2007 року, щоб могти користуватися та розпоряджатися ними. Для подальшого перепродажу? Але Господарський суд області позову не задовольнив. Він визнав, що покупець не повністю виконав умови договору купівлі-продажу 50-відсоткового пакета акцій, про що складено акт перевірки від 16.05.2011 року. Це рішення залишив у силі Вищий господарський суд (постанова від 15.03.2012 р.).

Паралельно тривав інший судовий сюжет. Регіональне відділення домагалося подовження строку дії контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу ще на два роки - з трьох до п’яти. Але торік Господарський суд Рівненської області позову не задовольнив, мотивувавши своє рішення так: позивач не надав «безспірних беззаперечних доказів на підтвердження як наявності істотного порушення договору другою стороною, так і наявності інших випадків, встановлених договором або законом (наявності спеціальних норм), як підстави для зміни договору». Але ще місяць тому цей же суд визнав неналежним виконання умов договору! В липні цього року рішення суду першої та апеляційної інстанцій підтвердив Вищий господарський суд. Вийшло, що передбачені в договорі зобов’язання покупця зі «збереження виробничого потенціалу сучасного унікального виробничо-технічного обладнання» стали чимось другорядним!

Тим часом ліквідне майно радіозаводу, як і багатьох інших приватизованих підприємств України, «відростило» ноги, які швидко бігають. Згідно з інформацією, наданою народним депутатом Юрієм Кармазіним, у вересні цього року посадові особи ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» уклали договір про відчуження станків та іншого обладнання (сумарно понад 200 одиниць) за цінами, в декілька разів нижчими від ринкових. Наприклад, токарний, фрезерний, універсальний точильний станки було продано менше ніж за 2 тис. грн. кожен. А їхня ринкова вартість - від 20 тис. грн. і вище. Тепер у звільнених приміщеннях вітер свище!

Багато про що скаже офіційна інформація емітента ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», опублікована на сайті www.smida.gov.ua. Отож вартість чистих активів підприємства за звітний період 2010 року становила 43 млн. 526 тис. грн., а за 2011-й схудла майже вдвічі - до 24 млн. 451 тис. грн. Залишкова вартість основних засобів на 1 січня 2011 року оцінювалася в 44 млн. 344 тис. грн., а через рік уже 6 млн. 995 тис. грн., тобто зменшилася фактично в шість разів! Хіба це не очевидне свідчення розбазарювання майна важливого для області підприємства та спроб доведення його до банкрутства?

Нарешті, нинішнє керівництво регіонального відділення ФДМУ зробило спробу розірвати договір купівлі-продажу 50-відсоткового пакета акцій та повернути завод у державну власність. Сплатити судовий збір у 60 тис. грн. за вимогу майнового характеру виявилося непосильним для приватизаційної установи. Але згадуваний суддя Господарського суду області І.Павлюк залишив позовну заяву регіонального відділення ФДМУ без розгляду ще й тому, що її копію та доданих до неї документів не було надіслано відповідачеві. А це не відповідає дійсності. В ці дні прокуратура області в інтересах держави готує судовий позов про розірвання договору купівлі-продажу.

Нещодавно фірми «Енергоінвест» та «Інтерекопласт», які сумарно володіють понад 70% акцій ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод», пішли ще далі. Навіщо дбати про розвиток такого «непотребу», як радіозавод? І 4 жовтня було скликано позачергові загальні збори акціонерів ПАТ. До порядку денного включили питання про ліквідацію підприємства. Голова наглядової ради Лариса Корицька та секретар зборів Ігор Пігольчук розпочали засідання наглядової ради для реєстрації акціонерів на участь у зборах. Відповідної кількості учасників бракувало. Протестували міноритарні акціонери, колишні працівники радіозаводу, жителі Рівненщини. Та сумлінні виконавці тричі відкладали реєстрацію - до 18 години. Активна позиція громадськості не дозволила ухвалити руйнівне рішення.

Нарешті 4 жовтня прокуратура Рівненської області скасувала постанову Рівненського міського відділу міліції про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконної приватизації ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» і направила матеріали для проведення перевірки та ухвалення процесуального рішення начальнику Рівненського міського відділу УМВС України в області. І міліція таки порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2. ст. 233 Кримінального кодексу (незаконна приватизація державного, комунального майна), але тільки за фактом. Зважаючи на суспільний резонанс та важливість справи, її розслідування взяло на себе Міністерство внутрішніх справ.