Володимир Мойсик: «Політизація правоохоронних органів досягла апогею»

20 грудня у зв’язку з професійним святом Президент України Леонід Кучма побажав особовому складу і ветеранам органів внутрішніх справ добробуту. Він зазначив, що в Україні високо цінують внесок працівників міліції в боротьбу зі злочинністю, розбудову правової демократичної держави. «Упевнений, що ви і надалі будете бездоганно виконувати свої службові обов’язки, будете зразком дисциплінованості й організованості», — підкреслив, звертаючись до міліціонерів, Президент, побажавши працівникам міліції щастя, здоров’я, сімейного затишку і нових професійних досягнень.

У зв’язку з цим — кілька слів про старі професійні досягнення, про те, наскільки високо цінується у нас робота працівників міліції, і про добробут, уже досягнутий деким із них.

Цього року вперше за 13 років незалежності на засіданні комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності обговорювали питання про стан правопорядку в Україні. Дуже цікавим був виступ глави комітету В.Мойсика. Ось про що йшла мова.

Констатувався хронічно незадовільний стан боротьби зі злочинністю в країні, особливо стосовно скоєння тяжких злочинів. Щороку в Україні засуджується за навмисне вбивство близько 3,5 тисячі осіб. У період із 1999 року по 2003-й засуджено 15 897 чоловік. Тільки за результатами розгляду справ судами по всіх видах злочинів за цей період визнано потерпілими більш як 600 осіб. Тут не можна не нагадати про колосальну латентність злочинів (прихована злочинність) зумовлену, зокрема, низькою довірою до правоохоронних органів і загальновідомою тенденцією — відмовою представників органів правопорядку реєструвати заяви потерпілих, щоб уникнути «псування» горезвісної статистики.

З 1991 року в нашій державі від рук злочинців загинуло в кілька разів більше людей, аніж за 10 років війни в Афганістані. Динаміку зростання цих показників В.Мойсик назвав загрозливою, констатувавши, що «катастрофічне ускладнення криміногенної ситуації в Україні супроводжується безпрецедентним зростанням кількості генералів у правоохоронних органах держави. Неважко здогадатися, що тут є причиною, а що наслідком».

Щороку у Верховну Раду України й інші вищі державні структури звертаються десятки тисяч громадян, які не задоволені станом правопорядку в державі і мають серйозні претензії до роботи правоохоронних органів.

Доповідач нагадав результати соціологічного дослідження центру імені О.Разумкова. 77% респондентів заявили, що їм особисто відомі випадки порушення прав людини працівниками правоохоронних органів. 31% розцінюють зустріч із міліціонером як чинник небезпеки.

За словами В.Мойсика, правоохоронні органи з гаранта законності та правопорядку перетворюються на джерело нестабільності. «Ми заборгували перед виборцями, всіма громадянами України, протягом 13 років позбавляючи їх інформації з надзвичайно важливого питання — стану правопорядку в державі. Заборгували ми і перед самими правоохоронцями, серйозно не проаналізувавши ситуацію, в якій їм доводиться працювати і жити, і чому наші громадяни з такою сторожкістю ставляться до тих, хто має забезпечувати їхні конституційні права та свободи».

Узагальнення одержаних даних дало можливість комітету ВР стверджувати, що правоохоронні органи не дотримуються основних принципів діяльності, установлених законом:

— відповідність діяльності принципам верховенства права та законності;

— повага до прав і свобод людини і громадянина;

— позапартійність і деполітизація;

— демократична підзвітність і прозорість діяльності.

Правоохоронці переважно нехтують законодавчо встановленими принципами, а в окремих випадках саме від працівників правоохоронних органів сьогодні виходить загроза суспільству.

Водночас переважна більшість міліціонерів живе і працює в тих же умовах, що й усе наше суспільство. Серед них також 5% заможних, решта — малозабезпечені. Зарплата оперуповноваженого карного розшуку, слідчого, працівника патрульно-постової служби — 400—800 гривень, а в окремих працівників центрального, обласних апаратів доходить, за словами виступаючого, до 9 тис. грн. «Керівники користуються дорогими «мерседесами», для них споруджують елітні котеджі, при тому, що десятки тисяч рядових працівників не забезпечені житлом», — наголосив В.Мойсик. За його словами, протягом кількох років силові відомства демонструють неповагу до своїх пенсіонерів, які присвятили роботі в службі все життя.

Підготовлені депутатами законопроекти, покликані ліквідувати диспропорції в пенсійному забезпеченні співробітників правоохоронних органів, були відхилені Кабміном через відсутність в уряду грошей.

Правоохоронні органи надзвичайно повільно адаптуються до нових умов функціонування та вирішення поставлених перед ними завдань із захисту прав і свобод людини. У країні відбувається процес криміналізації багатьох сторін життя, а правоохоронні органи не в змозі на належному рівні протидіяти валу злочинності. До того ж численні порушення вимог Конституції, законів України допускаються саме з боку правоохоронних органів. Забезпечення громадського порядку і протидія злочинності нерідко не відповідають змінам економічної, демографічної та політичної ситуації, проявам нових видів і форм кримінальної активності. Водночас правоохоронні органи залучаються до виконання невластивої їм роботи, іноді і незаконної. «Я навіть не знаю, як назвати публічну заяву міністра внутрішніх справ М.Білоконя про те, що в міліцейських колективах планується святкування, якщо на виборах президента України переможе кандидат від влади. Скажіть, у якій ще державі міністр внутрішніх справ може дозволити собі публічно робити такі заяви?» — зазначив В.Мойсик, нагадавши також про висловлювання глави правоохоронного відомства щодо політичної орієнтації міліції, додавши, що міністр «привселюдно ставить підлеглим політичні завдання». На жаль, ми не почули оцінки таких дій генерала ні з боку прем’єр-міністра, ні Президента України. Втім, поправив себе доповідач, із боку останнього реакція все ж була. М.Білоконю присвоєно спеціальне звання «генерал-полковник міліції». Як наслідок, органи внутрішніх справ перебувають під впливом політичних структур, а в окремих випадках (це засвідчили, зокрема, події в Мукачевому та Донецьку) — під впливом бізнесових і кримінальних структур.

«Сьогодні політизація правоохоронних органів досягла апогею. Вона вже не приховується. Правоохоронні органи не тільки використовуються у політичних цілях, а й має місце їхня приватизація. Протиправне використання цих органів сприймається деякими політичними силами і самими правоохоронцями не як порушення закону, а як саме собою зрозуміле, як норма. Ці органи непідконтрольні не лише громадськості, а в багатьох випадках — парламенту. Рішення Верховної Ради ігноруються, вірніше, стають поштовхом для дій із точністю до навпаки», — наголосив В.Мойсик.

Підтверджують вищесказане красномовні приклади. 12 травня 2004 року ВР прийняла постанову №1706-IV: у зв’язку з подіями в Мукачевому міністру внутрішніх справ рекомендували звільнити з посади начальника УМВС у Закарпатській області В.Варцабу. У «відповідь» В.Варцабі було присвоєно звання генерал-майора міліції. Указом Президента України було відзначено також багатьох інших учасників мукачівських виборів, у тому числі — голову територіальної виборчої комісії.

«Хіба таке цинічне знущання із закону не є свідченням відсутності у державних мужів здорового глузду, хіба вони не розуміють, що грають із вогнем, «караючи» нахабних порушників Конституції та чинних законів України присвоєнням їм високих звань, нагородженням орденами й медалями, роздачею хлібних державних посад, тобто стимулюють цим правовий нігілізм в Україні? Керівники правоохоронних органів не тільки не реагують на вимоги народних депутатів і не роблять належних висновків за фактами грубих порушень закону, котрі допускаються оперативними підрозділами. Своєю бездіяльністю, нехтуванням вимог Конституції і законів України створюють умови для подальшого беззаконня та вседозволеності», — констатував керівник комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.