Воєнний стан в Україні: які права та обов’язки мають громадяни

Минуло два місяці від моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну та введення в Україні воєнного стану. Проте в наших читачів і сьогодні виникає ще безліч запитань щодо цього правового режиму. Отже, Асоціація правників України відповідає на найпоширеніші запитання.

Що таке воєнний стан?

Воєнний стан (ВС) — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності. З 24 лютого 2022 року ВС було впроваджено на всій території України.

Він передбачає надання державним органам, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування більших, ніж у звичайних обставинах, повноважень, необхідних для відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки.

На період дії воєнного стану тимчасово можуть підпадати під обмеження конституційні права та свободи людини і громадянина, а також права та законні інтереси юридичних осіб.

Як запроваджується воєнний стан?

ВС запроваджується Указом президента України (на пропозицію РНБО), який затверджує Верховна Рада України. Режим воєнного стану встановлювався терміном на 30 діб, і востаннє його дію парламент продовжив до 25 травня.

Правом на встановлення обмежень після запровадження воєнного стану наділене військове командування самостійно або спільно з іншими органами влади. Їхні накази та директиви обов’язкові до виконання. На територіях, де впроваджено ВС, за рішенням президента, можуть утворюватися тимчасові державні органи — військові адміністрації. 24 лютого таке рішення було ухвалене.

Саме військове командування та військові адміністрації запроваджують і здійснюють заходи правового режиму ВС, оборони, цивільного захисту, громадського порядку та безпеки, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Які права обмежуються, і яких заходів може бути вжито?

На період дії ВС можуть обмежуватися конституційні права та свободи, а також впроваджуватися тимчасові обмеження прав та інтересів юридичних осіб.

Перелік і обсяг обмежуваних прав обов’язково зазначаються в Указі президента про введення ВС.

Під час воєнного стану можуть бути впроваджені:

• обмеження на пересування осіб, у тому числі й за кордон (перевірка документів, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, комендантська година, заборона на перетин кордону особам, які підпадають під загальну мобілізацію — 18–60 років);
• обмеження місця перебування або проживання громадян (евакуація населення);
• обмеження права на недоторканність житла (вилучення майна, військово-квартирна повинність із розквартирування військовослужбовців, розміщення евакуйованих осіб);
• обмеження права на працю та підприємницьку діяльність;
• обмеження права на таємницю листування і телефонних розмов та іншої кореспонденції;
• обмеження на втручання в особисте і сімейне життя;
• обмеження права на свободу думки і слова, діяльності ЗМІ та окремих політичних партій чи громадських організацій, проведення мирних мітингів і масових заходів;
• заборона проведення виборів та референдумів;
• обмеження права на освіту.
• Крім того, запровадження режиму ВС допускає такі заходи як встановлення особливого режиму роботи великих підприємств; використання потужностей і трудових ресурсів підприємств для потреб оборони; примусове відчуження майна, що перебуває у приватній власності, та вилучення майна держпідприємств для потреб держави; введення трудової повинності або комендантської години тощо.

Обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб

Вільний вибір місця проживання чи перебування — право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Це право обмежується під час дії ВС, а обсяг заборон та обмежень самостійно приймає військове командування спільно з військовими адміністраціями або із залученням держорганів. Таке рішення має бути негайно доведене до відома населення через ЗМІ.

У рішенні відзначаються обставини, що склалися в Україні або в окремих її місцевостях, і несприятливі фактори воєнного характеру, які створюють загрозу для населення та істотно знижують рівень забезпечення його життєдіяльності, шляхи протидії таким факторам. Наприклад, може йтися про евакуацію населення.

Рішення має містити:

• обґрунтування необхідності запровадження заборони або обмеження;
• строки запровадження такого заходу;
• назви населених пунктів, яких це стосується.

Як діють механізми примусового відчуження та вилучення майна

Примусове відчуження майна — це перехід майна з приватної власності у власність держави за умови відшкодування власникові його вартості. Це стосується як фізичних, так і юридичних осіб відповідно до потреб воєнного часу.

Попереднє повне відшкодування вартості здійснюється на підставі оцінки, що проводиться у зв’язку з прийняттям такого рішення.

Якщо коштів для попереднього повного відшкодування недостатньо, майно відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Ця процедура здійснюється після скасування ВС на підставі звернення колишнього власника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ з висновком про вартість майна.

Примусове вилучення майна — вилучення у власність держави майна держпідприємства та перехід його без відшкодування вартості.

Примусове відчуження або вилучення майна обов’язково оформлюється актом.

Рішення про примусове відчуження або вилучення майна приймається військовим командуванням за погодженням із місцевими органами влади. Погодження місцевих органів не потрібне, якщо примусове відчуження здійснюється у місцевостях, де безпосередньо ведуться бойові дії.

Якщо майно, яке було примусово відчужене в юридичних та фізичних осіб, після скасування правового режиму воєнного стану збереглося, колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати в судовому порядку повернення такого майна на умовах, визначених законом.

Колишній власник майна, примусово відчуженого у зв’язку із запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.

Що передбачає запровадження трудової повинності?

Трудова повинність — короткостроковий трудовий обов’язок на період мобілізації і воєнного часу для виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану. Виконання таких робіт — зобов’язання громадянина і не потребує обов’язкової згоди.

До суспільно корисних робіт залучається працездатне населення, крім:

• малолітніх дітей та дітей віком від 14 до 15 років;
• жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також вагітних жінок;
• осіб, залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньованих за підприємствами на період мобілізації та воєнного часу.

Тривалість виконання таких робіт і їх оплата встановлюються відповідно до трудового законодавства із дотриманням таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров’я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігаються відповідне робоче місце та посада.

Рішення про запровадження трудової повинності приймає військове командування самостійно або спільно з місцевими органами влади і доводить його до населення через ЗМІ. Оповіщення, збір і комплектування груп забезпечуються військовим командуванням.

У рішенні про запровадження трудової повинності, крім обґрунтування, зокрема зазначаються і критерії відбору осіб, орієнтовна чисельність та порядок взаємодії, а також перелік робіт і межі території їх виконання.

Як можуть використовуватися потужності підприємств для потреб оборони?

Цей захід не деталізований і не врегульований на законодавчому рівні, а тому в кожному випадку може проводитися на розсуд військового командування, виходячи з поточних потреб.

Таке формулювання потенційно дозволяє військовому командуванню перевести будь-яке підприємство на повне обслуговування оборонних потреб, при цьому відшкодування збитків чи інші гарантії компенсації прямо не передбачені.

При впровадження такого заходу необхідно забезпечити присутність компетентного персоналу власника підприємства для поточного контролю і документування всіх операцій з метою подальшої компенсації можливих збитків.

Як відбувається діяльність банківської системи в умовах ВС?

Національний банк України прийняв низку постанов, які регулюють роботу банків в особливий період. Ними докладно врегульовано питання призупинення роботи банків, функціонування грошово-кредитного ринку, міжбанківських розрахунків, готівкових та безготівкових розрахунків, касових операцій, валютних операцій і контролю, порядку зберігання документів та інформації тощо.

Особливий період — це період із моменту оголошення рішення про мобілізацію або з моменту впровадження воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення військових дій.

Безготівкові розрахунки

НБУ має право приймати рішення про обмеження, призупинення здійснення безготівкових розрахунків у банках або їх здійснення тільки через визначені уповноважені банки. За час дії воєнного стану жодних обмежень на безготівковому ринку розрахунків введено не було.

Обмеження обігу готівки

НБУ може вводити обмеження на зняття готівки з поточних і кредитних рахунків.

24 лютого регулятор обмежив зняття готівки на рівні 100 тисяч гривень на день і зафіксував курс гривні на рівні 29,25 грн за долар. Наразі планує ці обмеження послаблювати.

Підприємства, організації в умовах особливого періоду укладають договори про відкриття та ведення рахунків лише із залученими або уповноваженими банками.

При цьому всю готівку, яка надходить до кас в особливий період, підприємства в повному обсязі зобов’язані здавати до залученого або уповноваженого банку.

Виняток становлять підприємства, до кас яких постійно надходить готівкова виручка (роздрібна торгівля, харчування, надання послуг та інші) і які мають право витрачати готівку на оплату праці та соцвиплати працівникам, а також підприємства, котрі за рахунок готівки закуповують с\г продукцію в населення.

Кредитні канікули

Кредитні канікули — відтермінування в розрахунках клієнта з банком під час воєнного стану в країні і можуть стосуватися сплати основної суми кредиту («тіла» кредиту) чи нарахованих відсотків.

Як зазначає Нацбанк, домовленість між банком і позичальником щодо кредитних канікул — процедура добровільна. Багато банків уже самостійно ініціювали відтермінування сплати за позиками, ця інформація доступна на їхніх офіційних сайтах. Якщо клієнт відчуває, що через падіння доходів «не тягне» кредит, варто звертатися до банку.

Зі свого боку, регулятор уже пояснив, що дозволив банкам не враховувати несплату за кредитами як прострочення упродовж дії воєнного часу та 30 днів після нього, якщо несплата пов’язана зі збройною агресією РФ.

Як здійснюється правосуддя в умовах ВС?

Право на суд в умовах дії режиму ВС не обмежується.

Суди, органи та установи системи правосуддя продовжують свою діяльність. Судові органи, які розміщуються на територіях тимчасової окупації або в зоні ведення активних бойових дій, змінили свою територіальну підсудність.

Наразі здійснюються заходи для відновлення правосуддя на деокупованих територіях Київської, Чернігівської, Сумської областей.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства під час ВС забороняються, як і створення надзвичайних та особливих судів.

Більше статей Асоціації правників України читайте за посиланням.