Водні проблеми

Луганщина вважається найменш забезпеченим водними ресурсами регіоном України. А її головна водна артерія — ріка Сіверський Донець — украй забруднена й не відповідає вимогам, які висуваються до водойм рибогосподарського водокористування. Проте гості з інших областей не перестають дивуватися, що в Донбасі ще збереглися досить мальовничі місця, дивовижні подарунки природи. На жаль, не без участі представників державних інстанцій, покликаних їх охороняти, ці дуже гарні місця систематично знищуються.

І мимоволі запитуєш, навіщо держава утримує численну рать різноманітних інспекцій та служб із атрофованим розумінням того, у чому ж усе-таки полягають їхні справжні природоохоронні функції, коли злочинна халатність, яка спричиняє катастрофічні для природних комплексів наслідки, прикривається «індульгенціями» каральних і охоронних органів, а з простих рибалок безкарно знімають хабар самозванці.

Історія ця має коріння ще в минулому столітті. Наприкінці 90-х років певне комерційне підприємство «Комунарець» із с.Селезнівка Перевальського району Луганської області уклало договір із якимось Х.Мухутдіновим про передачу останньому в оренду Ленінської водойми, розташованої на території Адріанопольської сільради Перевальського району. Відповідно до умов договору, Х.Мухутдінов став повноправним орендарем водойми, оскільки фірма, укладаючи договір, поставила себе в украй невигідні умови й розірвати його вже практично не могла.

Але тут у справу втрутилося провидіння в образі Луганської облради, і тоді, коли задоволений орендар потирав долоні та згадував таблицю множення, рішенням облради №17/32 від 27.06.01 р. усі водойми, що знаходяться на території сільрад, було передано у власність територіальних общин цих сільрад. Таким чином, усі права на рибний промисел у Ленінській і Тимирязєвській водоймах Адріанопольської сільради виявилися в її (сільради) юрисдикції.

Утім, це не перешкоджало Х.Мухутдінову, не припиняючи «опікуватися» «своїми» водоймами, постаратися заручитися юридичними правами на них. Для цього в грудні 2001 року він уклав договір з Адріанопольською сільрадою про оренду водойм. Як з’ясувалося згодом, із найгрубішими порушеннями закону. Зокрема, в угоді не було обумовлено їхню балансову вартість, саму угоду не було завірено нотаріально й зареєстровано згідно з «Порядком державної реєстрації орендних угод землі», затвердженим постановою Кабінету міністрів України №2073 від 25.12.1998 року. На всі ці недоліки вказав прокурор Перевальського району в поданні, направленому на ім’я сільського голови після перевірки прокуратурою комплекту документів із оформлення орендної угоди. Що, власне, зовсім не турбувало Х.Мухутдінова й не заважало застосовувати на орендованій акваторії свій багатий комерційний досвід, накопичений під час роботи в ОРСах. За словами Х.Мухутдінова, він нібито особисто, за свої кревні, протягом кількох років запускав у водойми мальків різноманітних видів риб, про що є навіть вельми красиво оформлені папери.

14 серпня 2002 року голова Перевальського товариства мисливців і рибалок (ТМР) Віктор Зуєвський запропонував оцінити красу інших документів, надіславши на адресу Перевальського районного народного суду Луганської області матеріали про незаконні дії директора ПП «Єнісей». Ці дії Х.Р.Мухутдінова полягали у вимаганні грошей за спортивну риболовлю на водоймах Перевальського району, рішенням 22-ї сесії Луганської облради закріплених за Перевальським ТМР терміном на 15 років. За словами Віктора Зуєвського, «відповідно до рішення президії Перевальського ТМР спортивний лов риби на водоймах району безплатний, а Мухутдінов Х.Р., не дооформивши водойми в оренду, 5 років торгує державним рибним фондом на Ленінській, Єленівській, Тимирязєвській і водоймах балок Довга й Пашенна».

Приблизно тоді, коли стало очевидно — охорона водойм полягала в своєчасному стягуванні плати за рибну ловлю, Мухутдінов заявив (утім, не підкріпивши свої слова офіційною заявою до правоохоронних органів), що одного серпневого дня було викрадено трубу аварійного зливу води на Ленінському водоймищі. Але, певне, доля запущеного раніше малька не могла залишити байдужим «орендаря», котрий повірив у свої сили. Оскільки вже 9—10 вересня 2002 року воду з водоймища було спущено. І спущено не на метр-два, аби мати змогу відремонтувати трубу. Вельми «до речі» пригадали про засувку глибинного скидання води, яка «виявилася» у технічно несправному стані. За свідченням місцевих жителів, воду з водойми примусово відкачували до «мертвого» рівня. Потім уже був ремонт, але перед ним — вибирання риби.

Зрозумівши за емоційними зауваженнями рибалок і місцевих жителів, що згаданий фокус безслідно не пройде, Х.Мухутдінов у терміновому порядку почав збирати документи, аби «виправдати» такий сміливий крок. Усім чиновникам орендар демонстрував узгодження Держуправління екології і природних ресурсів №3272 від 5.09.2002 р. і Луганського виробничого управління меліорації і водного господарства №45/3-501 від 29.08.2002 р. Правда, в узгодженнях про право на скидання води з водойми нічого не говорилося. Формування «юридичних тилів» директора ПП «Єнісей» завершив Держдепартамент рибного господарства, правда, спуск води з ним було узгоджено аж 1.10.02 р. (документ за №492) — через три тижні після того, як водойму спустили. А одним із головних доказів Мухутдінова про необхідність зливу такої кількості води у водоймі, не підтвердженим, утім, жодною із офіційних організацій, крім Перевальської районної комісії із питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, була загроза затоплення нижче розташованого селища Городище в результаті ймовірної руйнації греблі через відсутність труби аварійного скидання.

Жителі Городища могли спати спокійно, а «винахідливість» директора ПП «Єнісей», як видно, оцінили так високо, що 3 жовтня 2002 року комісія з питань відведення водойм в оренду зобов’язала Х.Мухутдінова до 10 грудня 2002 року не лише переоформити з урахуванням чинного законодавства документи оренди, а й у цей самий термін «виконати поточний ремонт греблі»...

Очевидно, сам Х.Мухутдінов так і не зміг звикнути до необхідності опанувати тонкощі ремонту гідроспоруд, бо в рішенні сесії Перевальської райради від 25.12.2002 р. №5/11 зазначено: «донині ніякі ремонтно-відбудовні роботи не ведуться, зливальну засувку глибинного скидання води пошкоджено, і водний запас водойми не відновлюється». Також сесія констатувала, що скидання води здійснено на початку вересня 2002 року, у результаті якого знищено мальків риби, дрібних раків та інших тварин, гніздування диких качок, загинули ондатри, що є порушенням ст. 11, 44, 68 Водного кодексу України та ст.28, 31 Закону України «Про тваринний світ». А Луганська облдержінспекція рибоохорони узгодила спуск води до «мертвого» обсягу Ленінського ставка з метою проведення ремонтно-відбудовних робіт на підставі рішення Перевальської районної комісії з питань ТЕБ і НС №32 від 30.09.2002 р.

Така розбіжність у датах і той факт, що ремонтно-відбудовні роботи, названі головною причиною осушування водойми, не було необхідно проводити, послужили приводом для райради рекомендувати Перевальській райдержадміністрації «відповідно до ст. 111 Водного кодексу України вжити заходів із відшкодування збитку, заподіяного ПП «Єнісей» у процесі експлуатації орендованого ним водного об’єкта «Ленінський», і «розглянути питання про доцільність перебування на займаній посаді працівників, котрі, здійснюючи свої службові повноваження, сприяли знищенню природного комплексу водного об’єкта «Ленінський».

24 січня 2003 року голова Перевальської райдержадміністрації Євген Ахромкін листом №18/81 запропонував переглянути рішення сесії №5/11 від 25 грудня 2002 року та скасувати пункт 2 із вимогою вжити заходи з відшкодування збитків і зробити кадрові висновки стосовно підлеглих, котрі проштрафилися. При повторному розгляді питання «Про знищення природного комплексу водного об’єкта «Ленінський» на території Адріанопольської сільської ради» депутати райради взяли до уваги подані Х.Мухутдіновим матеріали. Але це не лише не виправдало дії орендаря, підтвердивши порушення законодавства в оформленій ним документації, невиконання ним умов договору оренди й несанкціоноване скидання води, що завдало шкоду тваринному світу водойми, а й поставило під сумнів репутацію деяких держслужбовців (чого, мабуть, намагався уникнути Є.Ахромкін, клопочучись про перегляд питання).

Зокрема, з’ясувалося: посадовими особами Перевальської райадміністрації в особі заступника голови Миколи Полякова, котрий одночасно очолює комісію із питань ТЕБ і НС, і Егіша Гулбадяна, начальника відділу з питань ТЕБ і НС, видано документи, які дозволили підприємцеві Мухутдінову отримати узгодження обласних служб на скидання води до «мертвого» рівня з 1 жовтня 2002 року (№492 від 1.10.2002 р.). Схожим було й завірене печаткою штабу ГО та НС РДА рішення комісії із питань ТЕБ і НС «Про техніко-екологічну обстановку на ставку «Ленінський» Адріанопольської сільської ради» №29 від 25.09.2002 р., відповідно до якого створили комісію.

Ця комісія не побачила порушень у діях посадових осіб Перевальської райдержадміністрації, котрі обстежили ставок «Ленінський» і підписали акт і рішення комісії із питань ТЕБ і НС, хоча надані в районну раду документи підтвердили протилежне. У процесі ж з’ясувалося, що деякі з членів комісії, згідно з їхніми пояснювальними, на місце не виїжджали й у роботі комісії участі не брали, їхні підписи сфальсифіковано, а розбіжність у датах створення комісії (19 вересня 2002 року) та звернення директора ПП «Єнісей», відповідно до його записки, у райдержадміністрацію (23 вересня 2002 року) явно засвідчувало підробку документів.

Також викликала сумнів законність рішення № 32 районної комісії із питань ТЕБ і НС від 30.09.2002 р., чий пункт 3 «Про дозвіл зниження води до мертвого рівня у водоймі» явно дописано пізніше.

Не менш унікальна й подана заступником голови райдержадміністрації М.Поляковим на розгляд постійних комісій довідка «Про питання спуску води зі ставка «Ленінський» Адріанопольської сільради». У ній ішлося вже не про викрадання засувки, а про виведення її з ладу, і мотивувалася необхідність скидання води з водойми для проведення ремонтно-відбудовних робіт. А закінчувалася довідка висновком: «При спуску води зі ставка «Ленінський» із метою ремонтно-відбудовних робіт не було заподіяно шкоди екології ставка й навколишньому середовищу».

За допущені факти фальсифікації підписів посадових осіб, підробки, перекручування змісту документів із розглянутого питання депутати Перевальської райради висловили недовіру начальнику відділу з питань ТЕБ і НС Е.Гулбадяну, запропонувавши голові Перевальської РДА Євгену Ахромкіну усунути його із займаної посади. Матеріали, що свідчать про допущені державними службовцями М.Поляковим і Е.Гулбадяном порушення водного та природоохоронного законодавства, які завдали збитків природному комплексу водойми «Ленінська», запропоновано направити на розгляд у правоохоронні органи.

Протягом всього описаного часу ПП «Єнісей» щомісяця перераховував Адріанопольській і Городищенській селищним радам Перевальського району за оренду Ленінської і Тимирязєвської водойм від 12 до 40 грн., водночас стягуючи з місцевих жителів за той самий період до кількох тисяч гривень. Передусім постраждали діти, чиї батьки були не в змозі під час літніх канікул щодня знаходити три чи п’ять гривень для оплати купання в ставках, орендованих на таких умовах. Крім того, за орієнтовними підрахунками рибінспекторів ТМР, ПП «Єнісей» незаконно вилучило й реалізувало риби на суму до 1 млн. грн.

Чи має право господарюючий суб’єкт ПП «Єнісей», відповідно до чинного законодавства, здійснювати будь-які маніпуляції з водоймищами Перевальського району та займатися виловом риби в комерційних цілях чи це прикрите браконьєрство — запитання, котре залишається відкритим досі. Деякі події восени 2002 року в Луганську, залишають без відповіді не менш важливе для правоохоронних органів запитання про те, чи має ПП «Єнісей» ліцензію на продаж риби, а також необхідні технологічні умови для її збереження і переробки.

Усе перелічене вище — лише припущення і зіставлення фактів, дуже загадкові збіги, чия перевірка— прерогатива правоохоронних органів. І через майже два роки вони не менш актуальні бодай тому, що громадськість так і не ознайомили з результатами розслідування.

У жовтні 2003 року працівник прокуратури А.Кузьмич відреагував на варварські підходи Мухутдінова до риборозведення, виявивши факт зариблення 2003 року ставка «Ленінський», за яким прокуратура Луганської області винесла розпорядження директору ПП «Єнісей» Мухутдінову Х.Р. про недопущення використання водойм для риборозведення.

Незрозуміла позиція і районних органів влади, чудово поінформованих і про порушення законодавства з боку ПП «Єнісей», і про розпорядження обласної прокуратури, і про те, що досі договори оренди так і не укладено. Відповідно до звіту голови Перевальської райради Сергія Вінника «Про роботу районної ради за період від квітня 2003 до квітня 2004 року» питання правомочності використання для риборозведення водойм Перевальського району — Ленінського й Тимирязєвського ставків — ПП «Єнісей» на 21 травня 2004 року «залишається неврегульованим».

Не сталося і жодних змін у трудових біографіях працівників райдержадміністрації, котрі сприяли знищенню природного комплексу районної водойми.