Війна все спише?

3 грудня 2004 року судова палата з цивільних справ Верховного суду України прийняла не лише історичне рішення щодо другого туру виборів президента України, а й окрему ухвалу з цього самого приводу.

Як відомо, суд ухвалив вважати неправомірними дії Центральної виборчої комісії щодо встановлення результатів повторного голосування з виборів президента України та складання протоколів про результати цього голосування.

Суд встановив численні порушення основних принципів і положень виборчого процесу. Констатував порушення Конституції та Закону «Про вибори президента України». Внаслідок цих порушень достовірно встановити результати волевиявлення виборців виявилося неможливим. Суд констатував, що значної частини порушень припустилася Центральна виборча комісія, інші суб’єкти виборчого процесу або владні органи через пасивну поведінку ЦВК чи окремих її членів.

Наприклад, питання, які підлягають колегіальному розгляду складом ЦВК, розглядалися ними одноосібно і не виносилися на засідання. У такий «приватний» спосіб вирішувалося навіть питання встановлення результатів повторного голосування. ЦВК проголосувала лише за затвердження протоколу, складеного без належної перевірки даних усіма членами комісії й ознайомлення їх із протоколами територіальних виборчих комісій.

Суд встановив масові порушення виборчих прав усіх суб’єктів виборчого процесу. Неконтрольоване використання відкріпних посвідчень, примушування працівників підприємств, установ та організацій, у тому числі держслужбовців, голосувати за цими посвідченнями. Організовані переміщення великих груп виборців для проведення голосування з одних регіонів в інші тощо. Про наявність таких порушень та їх поширеність під час проведення виборів оперативно інформували ЗМІ, офіційні спостерігачі й самі виборці. Але, всупереч вимогам Закону України «Про Центральну виборчу комісію», «ЦВК фактично усунулася від виконання функцій з контролю за перебігом виборчого процесу та забезпечення реалізації виборчих прав громадян», — констатував суд. Абстрагувалася ЦВК і від виконання рішення Верховного суду, яке зобов’язує встановити результати голосування в межах територіального виборчого округу №100, що є грубим порушенням закону.

«Центральна виборча комісія порушила принципи верховенства права, законності, об’єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обгрунтованості прийняття рішень, відкритості та публічності, закріплені в Законі «Про Центральну виборчу комісію», — підбив підсумки діяльності ЦВК Верховний суд.

І остання зворушлива подробиця з окремої ухвали ВС. Вона міститься в поданій суду письмовій заяві керівника установи, яка розробляла програмне забезпечення для ЦВК і здійснювала його супровід під час проведення голосування та підрахунку голосів. Із заяви випливає, що, за розпорядженням глави ЦВК С.Ківалова, коди доступу в систему було вилучено й передано стороннім особам. Що «могло сприяти маніпулюванню результатами та їх фальсифікації з подальшими внесенням цих даних у первинні протоколи», — зазначається в ухвалі.

Копію окремої ухвали Верховний суд направив парламенту, президентові і генеральному прокурору України «для відповідного реагування». Та, оскільки без політичної волі юридична відповідальність у нас не настає, швидше за все, «відповідного реагування» не буде. Попри те, що йтися мало б, зокрема, про цілий ряд статей Кримінального кодексу України. Наприклад, про статтю 157 КК, яка передбачає відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права. Дії такого роду, які вплинули на результати голосування або виборів, караються позбавленням волі на термін від 7 до 12 років. Про статтю 158 «Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підробка виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів» — від 5 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади терміном до трьох років. Крім того, існує ряд статей КК, які передбачають відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади чи службових повноважень, службову підробку та халатність.

Ось так чудово працювали причетні до організації та проведення голосування з мовчазної згоди центральної виборчої «бухгалтерії», як влучно висловився діючий президент. До речі, на будь-якому іншому підприємстві бухгалтер, що дозволяє собі такі штукарства, реально ризикував би опинитися за гратами заодно з директором. Чи притягуватимуть до відповідальності тих, чиї «помилки» під час організації та проведення голосування в результаті завдали бюджетові «шкоди» не просто в особливо великих, а в колосальних розмірах, — запитання риторичне. Зокрема тому, що до цих шахрайств причетна величезна кількість громадян.

До речі, у тих, хто цікавився діяльністю Вищої ради юстиції України, керованої в минулому тим-таки паном С.Ківаловим, який не увійшов до оновленого складу ЦВК, вищезазначені констатації Верховного суду не викликають подиву. У те, що коїла ВРЮ часів Ківалова, бувало важко повірити, навіть тримаючи в руках відповідні документи. «ДТ» неодноразово писало, як, вдаючись до фальсифікацій і підробок, ВРЮ продовжувала свою кипучу діяльність, формуючи суддівський корпус держави. І за це ніхто не був покараний. Коли С.Ківалов очолив ЦВК, багатьом стало зрозуміло, що результати виборів нині в надійних руках. Так і сталося. Тепер С.Ківалов вирішив зайнятися написанням, точніше — надиктовуванням мемуарів. Може, там буде й відповідь на запитання, що думає колишній глава ЦВК про необхідність повернення отриманого ним, скажемо так, кредиту довіри. Якщо раптом у мемуарах виявиться більше правди, ніж у протоколах засідань Вищої ради юстиції та останніх постановах ЦВК, вони цілком зможуть стати бестселером...