Виправдати можна багато що, але не зраду. Вважає начальник Управління внутрішньої безпеки СБУ А.Мухатаєв

Мабуть, важко очікувати особливої відвертості від керівника святая святих СБУ — Управління внутрішньої безпеки. Проте сам факт інтерв’ю з людиною, котра обіймає таку посаду, – явище виняткове. Сподіваємося, інтерв’ю з А.Мухатаєвим видасться цікавим нашим читачам не лише з цієї причини.

— Андрію Олександровичу, ви мали безпосередній стосунок до розслідування справи про незаконне прослуховування вищих посадових осіб України...

— Я брав участь у перевірці інформації про те, що здійснюється незаконне прослуховування вищих посадових осіб держави. Ми провели серйозне, глибоке, всебічне масштабне службове розслідування й передали матеріали до Генеральної прокуратури, а вона порушила справу за фактом на підставі наших матеріалів. Голова СБУ І.Дріжчаний видав розпорядження, яке унеможливило повторення таких фактів, вироблено конкретні механізми їх недопущення. Слід відзначити, що президентові не побоялися сказати про виявлені під час розслідування факти протиправної діяльності в СБУ. Для цього, погодьтеся, треба мати мужність.

— В СБУ часів Турчинова?

— Ми не говоримо про Турчинова. Там є епізоди і до нього, і річ тут не в самому Турчинові.

—Скільки, на вашу думку, співробітників СБУ може бути притягнуто до кримінальної відповідальності у цій справі?

— Службове розслідування не може, за своєю природою, підмінювати слідство. Ми визначили, що слуховий контроль здійснювався на порушення чинного законодавства. Він не був викликаний потребою й за процедурою не відповідав закону. У рамках службового розслідування ми не могли з’ясувати, з якою метою це робилося, хто замовник.

— Ви ж мусите з’ясувати це для себе?

— Безумовно. Але законодавство вимагає, щоб ми, виявивши ознаки складу злочину, передали матеріали по підслідності, інакше самі відповідатимемо. Ми провели перевірку й передали матеріали прокуратурі. Тепер вона залучає нас до розслідування цієї справи.

— Когось уже затримано?

— Я не хочу, щоб прокуратура обвинуватила мене у втручанні в їхню компетенцію. Ми виконуємо слідчі й оперативні доручення з цієї кримінальної справи.

До речі, виявивши факти несанкціонованого зняття інформації з каналів зв’язку тут, у Києві, ми вивчили проблему в цілому по країні. І, запевняю вас, цей випадок, який став надбанням гласності, далеко не єдиний у Службі. Кілька днів тому ми відправили до Генпрокуратури ще один пакет матеріалів такої самої тематики: незаконне зняття інформації з каналів зв’язку та проведення оперативно-розшукових заходів. На підставі цих матеріалів уже порушено кримінальну справу.

— Чи відповідає дійсності інформація про те, що, можливо, просто через існування поширених у Службі проросійських симпатій туди йде значне витікання інформації?

— Це неправда. Можу сказати: якщо зі Служби і йде витікання інформації, то більшою мірою українським фінансово-промисловим групам. Бо в нас поки що, на жаль, система заходів безпеки «за кордон» працює ефективніше.

До речі, в СБУ з питання витікання інформації порушено кримінальну справу стосовно ряду співробітників. Там не один склад злочину, але передусім ідеться про розголошення даних, які є державною таємницею. Це нетипова справа. Її фігуранти служили в різних підрозділах Служби, брали участь у тих подіях і колишні співробітники СБУ. Ми знаємо виконавців, відомі інші учасники цього процесу. Ця справа — початок серйозної, комплексної операції з перекриття каналів витікання інформації.

— Які ваші досягнення на ниві боротьби з корупцією?

— Уперше в історії Служби безпеки ми відкрито заявили, що в нас, на жаль, є прояви корупційного характеру. І тепер на будь-які такі факти ми реагуємо відповідно до законодавства. Матеріали направляються військовому прокурору, який, коли немає ознак злочину, відмовляє в порушенні кримінальної справи й направляє матеріали в суд для адміністративного реагування. Свіжий приклад: 24 березня буде суд — Військова прокуратура склала два протоколи про корупцію стосовно співробітників центрального апарату СБУ. І хоча йдеться про адміністративну відповідальність, усі працівники знають про цей факт, і ми сподіваємося на профілактичний вплив таких епізодів.

— Співробітники, щодо котрих судом винесено такі рішення, можуть залишитися в рядах СБУ?

— На жаль, це не завжди є достатнім приводом для звільнення.

— А за що ж тоді сьогодні можна «вилетіти» з СБУ? Зв’язки, які ганьблять, і робота найближчих родичів співробітника, несумісна з його посадою, – сьогодні взагалі вже застарілі поняття?

— Тут, безумовно, потрібно вдосконалити Закон «Про боротьбу з корупцією». У нас був гіркий досвід, коли складався протокол про корупцію, дія працівника визнавалася корупційною, і його звільняли на цій підставі. Суд каже: його ж притягнуто до адміністративної відповідальності, хіба в постанові суду написано, що він підлягає звільненню? Знайдіть йому іншу ділянку роботи в Службі, не пов’язану з владними повноваженнями, але підстав для його звільнення у вас немає.

Сьогодні ми йдемо іншим шляхом. У нас дуже поширена практика проведення службових перевірок і розслідувань. Тільки протягом першого кварталу 2006 року ми провели їх уже понад 60. Якщо якась протиправна діяльність співробітника пов’язана з виконанням службових обов’язків, ми даємо їй правову оцінку (адміністративну, кримінальну). Але кожне таке порушення тісно пов’язане з системою внутрішніх, службових порушень. І якщо прокуратура чи суд ухвалили реагувати на конкретні факти у порядку дисциплінарного провадження, то ми додаємо до них перелік службових порушень, які не ввійшли до адмінпротоколу, оскільки вони внутрішні. А потім приймається рішення.

— І це може бути механізмом, що дозволить позбутися працівників, котрі себе заплямували?

— Може, і ми це використовуємо. З початку року за протиправні дії вже звільнено шість співробітників, 45 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

— Колись у СБУ намагалися не виносити сміття з хати, так би мовити, не псувати імідж офіцера. Якщо працівник попадався, йому просто пропонували написати рапорт за власним бажанням і звільняли. Може, це було правильно?

— 1996 року я теж так вважав. Але тепер дійшов висновку, що це неправильно. Звільняючись так, а не пройшовши через суд, атестаційну комісію, не звільнений у зв’язку зі службовою невідповідністю працівник потім спокійно іде на роботу в інші структури, а на запити офіційні органи відповідають, що за ним нічого не значиться, він «білий і пухнастий». І він іде працювати в прокуратуру, митницю, міліцію, податкову або у внутрішню безпеку податкової міліції чи повертається в СБУ. Адже формально за ним жодного негативу немає.

— Хотілося б торкнутися питання «дахування» правоохоронними структурами злочинного бізнесу. Зокрема наркоторгівлі в тій її сфері, де йдеться не про незаконне зберігання п’яти грамів специфічної речовини, а про наркотрафік. Які ваші напрацювання у цьому плані?

— Для офіцерів СБУ поняття честі — не порожній звук. Тих, хто бере участь у наркобізнесі, витісняє саме середовище. Навіть уже на рівні якихось підходів співробітники, мабуть, у 99 випадках зі ста повідомляють керівництву.

— Прецеденти таких правопорушень були?

— За ті чотири місяці, відколи я перебуваю на посаді, на рівні організації переправляння наркотиків у нас не було реалізації такої інформації. А на рівні сприяння в розповсюдженні — прецеденти були.

— І який порядок цифр?

— Це поодинокі випадки, винятки. Я зараховую їх до категорії загальнокримінальних злочинів, вони нетипові. Ну, наприклад, вилучили у кримінальній справі 1,5 кг кокаїну, працівник узяв два пакетики, віддав товаришеві, каже: реалізуй, гроші поділимо. Цей працівник уже не служить в СБУ.

— Чи притягувалися до дисциплінарної, кримінальної відповідальності співробітники Управління внутрішньої безпеки СБУ?

— Так. Зокрема керівник внутрішньої безпеки одного з регіональних підрозділів за незаконне проведення оперативно-розшукового заходу стосовно співробітника СБУ нами притягнутий до жорсткої дисциплінарної відповідальності. Це не одиничний приклад.

— Служба ретельно вивчає мотивацію потенційних співробітників. А якою може бути сьогодні реальна й водночас законна мотивація, а не «бізнес-проект», у людини, котра хоче служити в лавах СБУ?

— Зарплата співробітника Служби сьогодні на достойному рівні.

— Скільки одержуватиме, прийшовши до вас, молодий фахівець із вищою освітою?

— Це залежить від ділянки роботи. Приблизно 1500—1700 гривень. Крім того, серйозний соціальний пакет, у перспективі — квартира, яку молодому спеціалістові купити дуже важко. Безплатне медичне обслуговування, безплатна друга вища освіта, фахова освіта.

Крім того, можливість піти на високу пенсію ще в досить дієздатному віці. Досить важливий чинник — громадська думка. Ви знаєте, сьогодні приходять молоді хлопці, для яких дуже важлива мотивація — бути корисним суспільству.

— Ви щиро вважаєте, що, як 20 років тому, у такі структури йдуть, багато разів переглянувши фільм «Слідчий»?

— Не до нас приходять, а ми відбираємо. Ми ретельно вивчаємо питання мотивації. Якщо юнак приїжджає на БМВ останньої моделі, то зрозуміло, що наша зарплата цікавити його не може у принципі. Або приходить хлопець на розмову, а на ньому краватка за 500 доларів. У нас був такий випадок, і коли претендента запитали: зізнайся, навіщо тобі це потрібно, — він сказав, що, мовляв, його дівчина всерйоз не сприймає: в армії не служив, не крутий. Тому він прийшов до нас — довести, що мужчина. Вирішив спробувати — не сподобається, піде, сподобається — залишиться.

— Вас переконала ця зворушлива аргументація?

— Ні. Ми порадили йому спочатку розібратися у стосунках зі своєю дівчиною. Сказали: якщо переможеш на особистому фронті, побачимо, що ти боєць, — візьмемо.

— Наскільки відомо, така ініціатива, коли людина сама приходить і проситься на службу, ще з часів КГБ ніколи не віталася...

— У процесі зарахування на службу в органи держбезпеки існує дуже складний механізм фільтрації, виявлення реальної мотивації людини, її мети.

З кандидатом проводять серйозну роботу і працівники відділу кадрів, і психологи, вивчаючи різні аспекти особистості, насамперед її мотивацію. Якщо треба, застосовується і поліграф, якщо на це є згода кандидата, звичайно. Безумовно, активну участь у цій роботі бере Управління внутрішньої безпеки.

— Чому на службу в СБУ сьогодні беруть із міліції? Адже раніше таке й уявити було неможливо. Як ви до цього ставитеся?

— Я проти того, щоб брати з міліції старших офіцерів, які відслужили в органах МВС десять і більше років. Але є специфічні професії, спеціалістів із яких Служба не готує, — вибухотехніки, криміналісти. Я за те, щоб таких фахівців брати з інших структур, у т.ч. із МВС.

— Тобто все-таки як виняток?

— Так.

— За що ж усе-таки сьогодні звільняють зі Служби, якщо, як ми бачимо, протоколу про корупцію замало для того, аби співробітнику сказали: «Ваших послуг більше не потребуємо»?

— «Вилетіти» можна за низькі моральні якості.

— Розкажіть, за які саме.

— Існує система, яку використовують керівники, це — атестаційна комісія. Ти можеш бути бездоганним працівником, але якщо постійно виступаєш у колективі як предмет роздратування, чвар, якщо поводишся виклично, зарозуміло, створюєш нервозну обстановку, — то колектив може звернутися до керівництва з проханням перевести таку людину на іншу роботу. Або ж якщо співробітник скоює вчинки, несумісні зі Службою. Так, наприклад, наш колега був присутній при різанині в нічному клубі. Він жодним чином не відреагував на тяжкий злочин, який відбувався в нього на очах, не викликав міліцію. Камери зафіксували: він просто повернувся й пішов.

— За це його можуть звільнити?

— Звільнити підстав немає. Але колектив може висловити йому недовіру, просити атестаційну комісію знайти йому інше місце роботи. Адже одна річ —працювати в господарському управлінні, відповідаючи за те, щоб лампочки горіли, і зовсім інша — служити, наприклад, у головному управлінні «К».

Але в цьому контексті не можна забувати ще й про систему компрометації наших колег. Тому що співробітник, який повністю віддається роботі, дуже вразливий. І тут буває складно провести межу між виправданим ризиком та порушенням.

Ось, наприклад, нерідко читаєш окремі інтернет-видання, в яких деякі особи під псевдонімами бездоказово й безпідставно ображають людей. Це почали використовувати у великих іграх. Наприклад, відбувається розробка серйозної економічної тіньової схеми. На працівника, котрий займається цим безпосередньо, починають валити все. Сьогодні ці канали використовуються для абсолютно безвідповідального, безкарного психологічного тиску на наших людей. Доходить до прямих, хоча й знеособлених погроз, у тому числі членам їхніх сімей. Нам достовірно відомо, як і хто організовував окремі інтернет-видання для проведення інформаційних акцій.

— Андрію Олександровичу, ви залишили Службу внутрішньої безпеки в 1998 році, повернулися чотири місяці тому. Як змінилася Служба за цей час? Які сьогодні основні ризики й виклики, яким зобов’язане протистояти Управління внутрішньої безпеки?

— Сталися дуже серйозні зміни. Передусім тому, що почав «жорстко» працювати механізм правової оцінки будь-якого правопорушення, скоєного співробітниками, а не так, як це було раніше: попався — написав рапорт і пішов. Жодне правопорушення не залишається без гласного реагування, це цілком об’єктивно. Відбулася подія — інформацію доводять до колективу. До того ж, як би ви раніше могли побачити на офіційному сайті СБУ ту інформацію, яка регулярно вивішується там сьогодні?

В одному з опублікованих у пресі соціологічних досліджень я прочитав, що СБУ довіряє 44% громадян України. Для мене це дуже важливо, і я будую роботу, зокрема, кадрову політику Управління, базуючись насамперед на цьому. Якщо наша робота приведе до збільшення довіри громадян до СБУ хоч на один відсоток, вважатиму, що працював недаремно.

Поруч із організаційно-структурними змінами, із роботою зі вдосконалення нормативно-правової бази ми вперше за час існування Служби підготували концепцію внутрішньої безпеки, яка знаходиться нині на розгляді колегії. Це перший концептуальний документ, колективна праця всіх керівників. Ми вирішили розпочати реформування із себе. І, насамперед, розібратися, чи все у сфері нашої діяльності відповідає вимогам сьогоднішнього дня.

— Якщо говорити без загальних декларацій, які принципово нові моменти в концепції?

— Насамперед ми зазначили, що наша робота має базуватися на принципі поваги до співробітників, їхніх прав, громадянських свобод. Ми вперше чітко зазначили, що поряд із підвищеною відповідальністю за доручену справу наш співробітник має ті самі права й свободи, що й інші громадяни. Адже, крім всього іншого, ми не повинні забувати: співробітник спецслужби — такий самий продукт соціуму, як і всі інші.

Ми вперше зазначили, що сфера забезпечення внутрішньої безпеки є спеціальним видом діяльності. Вона будується з використанням системи розвідувальних, контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових, виховних та інших заходів.

Ми позначили, що не можна зводити проблеми безпеки виключно до виявлення та покарання. Мету всіх цих заходів також сформульовано вперше. Це — надійний захист від визначених законодавством загроз і ризиків державній безпеці, особовому складу, системі управління, сил і засобів СБУ (співробітники та громадяни, які допомагають нам у сфері забезпечення держбезпеки). Такі три категорії об’єктів захисту.

Серед завдань, що стоять перед Управлінням безпеки, насамперед — контррозвідувальне забезпечення оперативного складу, сфери управління, сил і засобів від усіх видів загроз. У концепції останніх перераховані зовнішні (іноземні спецслужби) і внутрішні. На жаль, є і такі приклади. Наприкінці минулого року був засуджений за статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за державну зраду, наш працівник, котрий був завербований спецслужбами однієї з держав і виконував їхні завдання. Він засуджений до восьми років позбавлення волі.

Безумовно, загрозу представляють не тільки окремі закордонні спецслужби. Є дуже багато бажаючих не просто знати наявну в нас інформацію, а навіть впливати на певні сфери діяльності СБУ. Це, насамперед, фінансово-промислові групи. Іноземні розвідки навряд чи можуть впливати на систему управління. Цей вид ризиків більшою мірою може стосуватися оперативного складу. Внутрішні загрози з боку фінансово-промислових груп чи окремих осіб, прагнення до певної інформації або створення своїх позицій у середовищі спецслужби, починаючи з проникнення в структуру служби шляхом влаштування до нас своїх людей на роботу. Ми фіксуємо факти, коли окремі групи спеціально готують людину, яка потім звертається в Службу безпеки, прагнучи працювати в нас. Наприклад, групи, які традиційно займаються контрабандою, організацією нелегальної міграції. Безумовно, їм потрібно було б, щоб їхня людина працювала тут. Як правило, це проблема регіонального рівня — поставити свою людину на конкретну ділянку роботи. Не завжди можна домовитися з оперативним складом, є ризик попастися на таких устремліннях. А своя людина в системі варта витрачених зусиль. У нас є гіркі приклади такого плану, і вони стосуються представників злочинних угруповань.

Безумовно, намагаються використовувати СБУ у своїх інтересах і окремі фінансово-економічні та політичні групи, у яких є проблеми із законом. Насамперед йдеться про спроби отримання інформації, що їх цікавить, устремління до масивів цієї інформації, баз даних Служби. Адже знання системи організації роботи Служби дозволяє виробити правильну тактику протидії.

Безпосереднє проникнення в структуру СБУ представників якихось окремих політичних груп не має сенсу, оскільки у випадку провалу це дуже негативно вплине на їхній політичний імідж.

Є спроба впливати на Службу з боку криміналітету, причому ми його відчуваємо на найрізноманітніших рівнях. Наприклад, для того, хто працює в сфері тіньового ігрового або наркобізнесу, безумовно, цікаво, хто веде цей напрям у Службі. Співробітників вивчають, щоб визначити підходи, знайти слабку ланку і вдарити по ній. Як правило, спочатку пробують домовитися, не виходить — настрахати, а ні — шантажують. Доходить до фізичних загроз і реального фізичного впливу. Це виняткові випадки, але вони є. Захист співробітників і членів їхніх сімей, а також громадян, які сприяють нам у сфері забезпечення держбезпеки, має найважливіше значення для Управління ВБ. Ми застосовуємо найширший спектр захисту таких людей — від фізичної охорони до інших, передбачених законодавством засобів, аж до зміни імені та місця проживання.

— Мене як людину суто цивільну дуже цікавить ваша оцінка «подвигу розвідника», колишнього офіцера держохорони майора Мельниченка. Межа між крайньою необхідністю, офіцерською присягою, службовим обов’язком виявилася дуже хиткою, що в результаті призвело до «оптово-роздрібної реалізації» знаменитих «піддиванних» записів. Як ви ставитеся до вчинку майора Мельниченка, щодо якого Генеральна прокуратура часів С.Піскуна закрила кримінальну справу через реабілітуючі обставини?

— Безумовно, ментальність структури спецслужб — особлива, тому що є традиції, проводиться виховна робота. У таких структурах дуже важливий морально-психологічний клімат, довіра до співробітників. Як можна йти на реалізацію якоїсь гострої операції, якщо ти не довіряєш колезі, або обговорювати секретну операцію з людиною, а потім сумніватися, чи подзвонить вона тим, кого завтра збираєтеся затримувати? М.Мельниченко — негативний герой. Ми кажемо про те, що якщо ти займаєш позицію, несумісну з правилами структури, звільнися, знявши із себе всі зобов’язання. А якщо твоє завдання завадити несанкціонованому технічному проникненню, а ти сам цим займаєшся, то, хоч якими були б міркування, цей учинок не має нічого спільного ні з мораллю, ні зі службовою етикою.

— Його вчинок виправдують крайньою необхідністю.

— Виправдати, мабуть, можна багато що, але не зрадництво.