Убивство замовляли?

Понад рік минуло з моменту гучного замаху на життя Філі Жебровської, генерального директора найбільшої вітчизняної фармкомпанії «Фармак». Нагадаємо, як усе відбувалося. Рано-вранці 9 червня 2009 року пані Жебровська, як звичайно в робочий день, вийшла з дому і попрямувала до службової машини, яка чекала на неї. Біля свого під’їзду вона помітила хлопця в мотоциклетному шоломі. Уловивши його мимовільний рух назустріч, Філя Іванівна хотіла було привітатися, але, не впізнавши хлопця, продовжувала йти до авто. У цей момент молодик двічі вистрелив їй у спину. Спроба зробити третій постріл не увінчалася успіхом: пістолет дав осічку. Водій пані Жебровської вискочив із машини і спробував затримати кілера. Але тому вдалося вирватися і втекти.

Поранену Філю Іванівну забрала швидка допомога. Почала роботу й міліція, благо невмілий кілер «наслідив» на місці злочину: залишив скутер, на якому приїхав, покинув мобільний телефон і пістолет, із якого стріляв — німецький стартовий Luger, перероблений під бойову зброю. Неподалік правоохоронці знайшли і мотоциклетний шолом.

Того самого дня в Подільському районному управлінні міліції за фактом замаху було порушено кримінальну справу. 10 червня її передали до міського управління внутрішніх справ.

Незважаючи на тяжкі тілесні ушкодження, згідно звіту медекспертів, потерпіла, завдяки зусиллям лікарів, змогла швидко повернутися до робочого режиму. Невдовзі після виходу з лікарні вона скликала прес-конференцію, на якій розповіла про подію, і навіть намагалася жартувати: «Нині почуваюся більш-менш нормально, раніше заважали кулі в спині».

У результаті низки оперативно-пошукових заходів слідство вийшло на підозрюваних в організації злочину. Ними виявилися двоє полтавчан: З., один із керівників громадської організації «Комітет розвитку студентських міжнародних відносин», і Л., який працює журналістом у місцевій газеті «Десятка».

Як діяльний організатор З. проявив себе ще в 2004 році, коли під час помаранчевої революції привіз із Полтави до Києва 350 прибічників партії Регіонів і, прогулюючись на чолі їхньої колони, дав кілька інтерв’ю центральній пресі. До речі, уже будучи заарештованим, «громадський діяч» із піною біля рота переконував усіх, що саме ця діяльність і стала причиною його переслідувань із боку помаранчевої влади. Мовляв, уся ця колотня з його участю в замаху — не більш ніж політичні репресії. З. не збентежило те, що слідство підійшло до свого логічного завершення, коли влада в країні вже помінялася.

Демагогія демагогією, але від доказів нікуди не дінешся. Міліціонери виконали величезну роботу, визначаючи походження скутера, на якому приїхав кілер. З’ясувалося, що він був придбаний на авторинку «Центральному» в Чапаївці. Оперативники знайшли там двох продавців мототехніки, які впізнали свій товар і згадали, що 14 травня до них підійшов чоловік (згодом впізнаний як Л.), вибрав два скутери і попередив, що пізніше по один із них зайде інша людина. Справді, ввечері прийшов покупець. Ним виявився такий собі Г. Він розповів, що купив скутер для свого знайомого З.

Звинувачений З. засвідчив, що вони з Л. на прохання якогось зовсім невідомого йому «Валерія Анатолійовича» (який подзвонив йому по телефону в березні 2009 року) справді збирали інформацію про компанію «Фармак». Звісно ж, із метою журналістського розслідування її діяльності. Крім того, слідством було встановлено, що обвинувачувані стежили зокрема і за генеральним директором ВАТ «Фармак» пані Жебровською.

Дивно, але задовго до цього скромного прохання невідомого, ще в серпні 2008 року, З. заслав у «Фармак» свою людину. Для неї він орендував квартиру й платив 2,5 тис. дол. на місяць за інформацію про фінансову діяльність компанії. Нічого цікавого, щоправда, довідатися не вдалося, і в листопаді 2008 року «кріт» звільнився за власним бажанням. Покази «засланого козачка» є у справі.

А скутер (той самий, покинутий на місці злочину) купили за 10 тис. грн. на авторинку «Центральний» на прохання «Валерія Анатолійовича». Купував Г., оскільки З. на техніці не знається. Г. і передав наступного дня моторолер «Валерію Анатолійовичу». Двоє дорослих майже сорокарічних чоловіків намагалися переконати слідство, що їх «розвели» як шмаркатих пацанів і «підставили».

На скутері та на шоломі виявили відбитки З., потожирові сліди і навіть кілька його волосин. Під час обшуків у З. і Л. знайшли чимало доказів, які свідчать про ретельну підготовку до замаху — записи, схеми, плани.

У восьмитомній кримінальній справі — покази безлічі свідків, результати експертиз, протоколи обшуків і вилучень. Слідство вважало провину З. у підготовці та організації замаху на Філю Жебровську цілком доведеною. Л. був обвинувачений у підсобництві. Справу З. і Л. було виділено із загальної кримінальної справи і ще в березні нинішнього року передано до Апеляційного суду м. Києва.

На відміну від телевізійних постановочних шоу, де судді стає все ясно за півгодини, справжній суд за кримінальним обвинуваченням тягнеться місяцями, якщо не роками. І нині слухання ще тривають. Обвинувачуваних захищає ціла команда адвокатів — із Донецька, Полтави і Києва. Цікаво, хто оплачує їхні недешеві послуги?

Адвокати, неспроможні спростувати очевидні докази й доведені факти, намагаються затягти процес, відправити справу на додаткове розслідування. Навіщо?

«У разі наявності у суду підстав зробити висновок про неповне проведення розслідування кримінальної справи, кримінально-процесуальним законодавством передбачається право суду ухвалити рішення про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, а також розглянути питання про зміну запобіжного заходу для обвинувачуваних чи підсудних», — пояснює незалежний юрист, управляючий партнер юридичної фірми AstapovLawyers Андрій Астапов. За такого розвитку ситуації підсудні знову можуть опинитися на свободі і, що цілком ймовірно, сховатися від правосуддя.

Слідство у справі про замах на Філю Жебровську триває. Тепер шукають виконавця, а найголовніше — замовника невдалого убивства. Чи знайдуть?

Те, що за замахом стоять чиїсь бізнес-інтереси, а попросту кажучи, мотивом злочину є чиясь жадібність і чорна заздрість, ніхто не сумнівається — ні слідство, ні сама Філя Жебровська. Можливо, це було черговою спробою переділу власності. Адже на момент замаху Філя Жебровська володіла контрольним пакетом акцій підприємства. Фармацевтичне виробництво в усьому світі вважається одним із найприбутковіших бізнесів. Компанія «Фармак» є великим гравцем ринку, вона виробляє 16% вітчизняних лікарських препаратів. У портфелі компанії понад 200 найменувань лікарських засобів різноманітних фармакологічних груп. Це більш ніж ласий шматок.

Та цілком ймовірно, що замах був продиктований бажанням позбутися талановитого топ-менеджера фірми-конкурента. Філя Іванівна працює в компанії вже 30 років, протягом останніх 15 очолює підприємство. Під її керівництвом «Фармак» не раз виходив із кризи. І після розвалу Союзу, коли були розірвані усталені багаторічні зв’язки, і в 1998 році, коли по підприємству вдарив не тільки дефолт, а й закриття російського ринку для українських компаній.

За оцінками незалежних експертів, Філя Жебровська названа найкращим топ-менеджером фармацевтичної галузі (дослідження газети «Дело»). У рейтингу журналу «Компаньйон» пані Жебровська увійшла до двадцятки найкращих топ-менеджерів України.

Сама Філя Жебровська каже: «Я не хочу, щоб були покарані невинні люди, але я переконана, що замовників замаху знайдуть. Ті, хто причетний до замовлення, організації та виконання цього злочину, мають понести відповідне покарання згідно з законами України».