«Та він все одно бандит…»

Коли читаєш постанову про притягнення як обвинувачуваного, складену слідчим Олегом Бойком щодо Олега Колесника, прямо хочеться аплодувати нашій доблесній міліції і всій правоохоронній системі: як же добре вона працює, що затримує таких затятих і цинічних злочинців та справедливо їх карає. Олег Колесник має справу з міліцією з п’ятнадцятилітнього віку. Та й пізніше, доки не потрапив за грати надовго, притягувався до відповідальності за хуліганство, малі й більші крадіжки. Але в листопаді 1998 його було затримано вже за підозрою у скоєнні двох убивств, а також викрадення чужого майна.

У постанові констатується, що Колесник та ще двоє його друзів, теж раніше судимих за здійснення «корисливих злочинів», саме в розпал копання картоплі (а в наших краях це - друга половина серпня) вирішили надбати трохи цього популярного овочу, аби, звісно, обміняти його потім на спиртне. Своїх городів не мали, влітку, як бабка з відомої байки, працювати не звикли, тож, певна річ, подалися до найближчого садово-городнього товариства «Дружба». Пішли туди не криючись, прямо серед білого дня, якщо вірити постанові слідчого - ополудні. Тож не дивно, що сусідка власниці ділянки, на яку вони забрели, відразу помітила непроханих гостей і, не сумніваючись, що це заявилися злодії, стала їх проганяти. Компанія напала на жінку, жорстоко її побила, внаслідок чого та померла.

На цьому «друзі» не заспокоїлись і через півтора місяця, вже у жовтні 1998 року, тією ж самою компанією завітали до свого знайомого, де разом добряче хильнули. Спиртного виявилося замало, тож гості вирішили, що господар мусить пригостити їх іще. Але той категорично відмовився йти купувати горілку. Його теж жорстоко побили, нібито молотком по голові, від чого молодик помер. З його квартири гості вкрали електроплитку вартістю 22 гривні і кілька десятків гривень (в одному місці документа зазначається - 23, в іншому - 35).

Десятого листопада Олега Колесника та двох його товаришів за ці справді страшні й криваві злочини заарештували. Усі троє відразу зізналися у скоєному (а це - два вбивства за обставин, які обтяжують покарання, та розбій). Свою вину підтвердили вони й наступного дня під час відтворення обставин на місці скоєння злочину. Але всі ці слідчі дії проводилися без надання підозрюваним захисника. Його було призначено аж через тиждень. Ще через кілька місяців, коли Олег Колесник отримав постанову про залучення як обвинувачуваного, він повністю відмовився від своїх показань, даних відразу після затримання.

Ще до того Олегова мати звернулася у прокуратуру міста Кіровограда зі скаргою на дії кількох міліціонерів, які, за її словами, піддавали сина нелюдському поводженню. Наприкінці грудня прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи, не виявивши складу злочину. У липні обласний суд повернув справу на додаткове розслідування, бо встановив, що було порушено право обвинувачуваного на захист. Звинувачення ж висунуто занадто серйозні, тож усі слідчі дії (особливо перші!) мали проводитись у присутності адвоката. Все це так само стосувалося інших підозрюваних у справі. У суді також з’ясувалося, що слідство не знайшло знаряддя вбивства чи будь-яких інших речових доказів.

Під час додаткового розслідування обвинувачувані наполягали, що нікого не вбивали. А перші показання дали під жорстким тиском міліції. Аж у лютому 2001 року обласний суд (він розглядав справу як суд першої інстанції, оскільки йшлося про особливо тяжкі злочини) визнав Олега Колесника та його товаришів винними і призначив покарання у вигляді позбавлення волі на різні строки, найдовший із яких - 14 років - отримав Олег. На чому ж ґрунтувалося рішення суду?

На показаннях жінки, яка нібито бачила, як невідомі били її сусідку. Під час досудового слідства вона впізнала двох фігурантів (Олега серед них не було) справи на фото, але в судове засідання не з’явилась і публічно не свідчила. Син убитої також упізнав уламки материної сапи, які могли бути знаряддям злочину. Так само смерть потерпілої, як свідчать результати судово-медичної експертизи, могла настати внаслідок аналогічних дій, відтворюваних під час слідства. Лише непрямі докази є і щодо другого вбивства. Мати потерпілого підтвердила, що з квартири її сина зникли електроплита і гроші. Ще один чоловік свідчив, що він купив у двох фігурантів справи електроплиту, яка могла належати вбитому. Але, знову ж таки, на суд ці свідки не з’явилися. Натомість суд не взяв до уваги як таких, що не стосуються справи, показань свідків, котрі прибули на судове засідання. Один із них стверджував, наприклад, що того дня, коли в садово-городньому товаристві «Дружба» убили жінку, вони з Олегом Колесником ремонтували будинок їхнього спільного знайомого. Інший наполягав, що в ті дні, коли було скоєно друге вбивство, Колесник допомагав йому будувати повітку. Клопотання захисника взяти до уваги ці свідчення суд відхилив.

До уваги були взяті насамперед перші показання обвинувачуваних, нагадаємо - ті, в яких вони зізнаються у скоєних злочинах і які той-таки суд узяв під сумнів, встановивши, що слідчі органи порушили їхнє право на захист. Але більше сумніватися не став? На якій підставі?

Усі зазначені аргументи були почуті в Європейському суді, який у листопаді 2009 року визнав порушення прав Олега Колесника вітчизняними правоохоронними та судовими органами. Верховний суд України скасував вирок про засудження Олега Колесника, і тепер його справа заново слухається в Кіровському райсуді обласного центру. Доки тривала судова тяганина, він майже відсидів свій строк, хоча поки що перебуває під вартою і утримується в Кіровоградському СІЗО, як і ще один його товариш по нещасті. Інші двоє вже звільнились. Усі вони тепер виступають як свідки.

Яким буде рішення суду? Є багато причин вважати, що фігурантів цієї справи таки виправдають. Певна річ, вони матимуть серйозні підстави відсудити в держави чималі суми за роки, проведені в неволі. Хто їх платитиме? Держава. Якщо взяти до уваги, скільки таких справ (із більш чи менш серйозними обставинами) пройшли і проходять через нашу міліцію та суди, і якщо кожен обвинувачуваний візьме приклад з Олега Колесника, то ніякого бюджету не вистачить. Може, хоча б тоді держава додумалася виплачувати ці компенсації з кишень тих, хто так «якісно» працює в міліції та судах, про що не раз ішлося.

Адже під час нинішнього розгляду стало відомо, що Олега та інших фігурантів цієї справи намагалися звинуватити ще в одному вбивстві - пенсіонера, мешканця мікрорайону Стара Балашівка. Його вбили за рік до того, як пішли з життя згадані тут жертви. Але жодних доказів, навіть непрямих, слідчі не знайшли. Це вбивство й досі не розкрите. Може постати запитання - хто ж тоді вбив літню жінку та чоловіка? Хтось же скоїв ці криваві злочини! І дуже схоже, що замість того, аби серйозно розслідувати їх і знайти справді винних, наша міліція йде шляхом найменшого опору - звинуватити тих, хто вже має судимість, а отже - вразливіший від інших. Зазвичай такі люди не мають постійної роботи, грошей, аби оплатити професійний захист, їхні родичі часто теж бідні, юридично неграмотні. Скаржаться вони рідко, та й скарги їхні легко відфутболюються, і в них практично немає надії захистити ні своїх близьких, ні себе. Чудовий контингент для «глухарів»!

Одна-дві компенсації, виплачених потерпілим за таку «роботу» причетними до неї, могли б різко підвищити її якість. А може, і допомогли б ламати стереотипи, бо, незважаючи на жодні рішення яких-завгодно судів, у міліції кажуть: «Та він все одно бандит!»