СВЕРБЛЯЧКА «ЗАКОНОТВОРЧОСТІ»

Сумно, коли закони змінюються часто.

Тим більше — життєздатні...

Із досконалим законодавством, як відомо, у Верховної Ради все якось не складається: то часу бракує, то кваліфікації... Інтереси фракцій, знову ж таки, нерідко не збігаються. До того ж є й такі закони, ухвалювати які в остаточному і безповоротному вигляді депутатам аж ніяк не вигідно. У кожному разі, практика роботи вітчизняного законодавчого органу — пряме підтвердження цього. Як ви гадаєте, шановний читачу, скільки змін було внесено до закону, що регламентує ставки акцизного податку і порядок його стягнення? Не напружуйтеся, запитання, швидше, риторичне. Лише для привабливої алкогольно-тютюнової сфери цей закон із завидною педантичністю перекроювали у середньому три-чотири рази на рік. Напевно, вигідна ситуація — тримати закон на короткому повідці, особливо якщо той виконує роль суворого нашийника на шиї привабливого бізнесу. Сьогодні внесли до нього зміни на догоду одній конкуруючій стороні, завтра в аналогічний спосіб потішили іншу. Чим не джерело невичерпних дивідендів за сумлінне лобіювання цілком конкретних інтересів. Ось і тепер, як запевняють фахівці, настав час чергового такого витка: Верховна Рада оголосила тендер на «рацпропозиції» для акцизного законодавства. Визначено і дед-лайн — 6 грудня.

Ось і виходить: хочуть того виробники чи ні, але їм укотре доведеться поборотися одне з одним на законодавчому полі битви. Втім, у реальному житті за них цю роботу виконають лобісти з різних гілок влади. Причому з великим задоволенням. А підприємцям відведуть банальну роль грошового лантуха. Цього разу особливо пахне димом на ринку тютюнових виробів — аж надто активно стали надходити до парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності пропозиції з реформування сигаретного акцизу. Та й уряд наполегливо шукає тут додаткових резервів для поповнення худого бюджетного гаманця. І все це буквально в переддень прийняття у третьому читанні Податкового кодексу, до якого, як передбачалося раніше, закон про акцизний збір мав увійти в незмінному вигляді як такий, що вистраждав своє право на існування. А тут ні сіло ні впало такий поспіх з «оптимізацією» оподаткування в тютюновій галузі. От «зрадіють» іноземні інвестори, що з’їжджаються з далекого зарубіжжя для затвердження річних бізнес-планів, несподіваним змінам правил гри, що вкотре поламають їхню тактику і стратегію у країні з підвищеним ризиком для інвестицій. Тепер їм «світить» перспектива відшукати під новорічною ялинкою документ, який фіксує триразове збільшення акцизу на овальні (без фільтра) сигарети і на 35% — на продукцію з фільтром. Ініціатором цього експерименту виступив уряд. Альтернативою такої невтішної для підприємств і легальних торговців перспективи є пропозиція запровадити змішану систему нарахування акцизу. Тобто замість теперішньої специфічної ставки (фіксований податок на певну кількість продукції) пропонується комбінація специфічної й адвалорної (у відсотках від відпускної ціни). Найцікавіше — автори обох пропозицій запевняють, що піклуються насамперед про державний гаманець і при цьому споживача не забувають. Ну, щодо споживача, в обох варіантах йому самому про себе доведеться подбати. Адже якщо в обох випадках надходженням у держбюджет обіцяно не лише статус-кво, а ще й «добавку» завдяки збільшенню ставок акцизів, то хто, скажіть, будь ласка, за це розрахується? Акциз — апріорі податок на кінцевого споживача. За великим рахунком, відмінність між обома експериментальними пропозиціями полягає лише в розподілі податкового навантаження між різними сегментами сигаретного ринку, а отже між категоріями споживачів. Уряд більшою мірою «бомбить» любителів дешевих сигарет, змішаний же акциз — цінителів якості. І те й те в сьогоднішній ситуації може призвести до серйозних наслідків.

Найбільша небезпека полягає в тому, що обидва проекти нововведення грають на руку тіньовому ринку, що й так розгулявся не на жарт. За розрахунками аналітиків, лише торік в Україну було нелегально завезено понад 22 млрд. шт. сигарет. Відтак прямі збитки бюджету наблизилися до 1 млрд. гривень. Чи можна при таких апетитах контрабандистів узагалі мріяти про збільшення податкового тиску на галузь? Звісно, можна, якщо собі ж на шкоду. Адже, на думку більшості експертів, нинішні ставки цілком прийнятні, вони підібрані під час тривалих і болісних експериментів над галуззю, крім того, більш-менш враховують особливості зовнішнього оточення. Тепер уже всі знають, що контрабандна продукція надходить до України з Російської Федерації й Молдови, а там податки значно нижчі, ніж вітчизняні. Парадокс полягає у тому, що навіть після сплати всіх необхідних податків на сигарети без фільтра в Росії залишається достатній комерційний «зазор» для того, щоб потім цю продукцію нелегально реалізовувати в Україні.

До речі, Росія також віддає перевагу специфічним ставкам. Більше того, пропозиції перейти на змішаний акциз там зазнали фіаско весною цього року. Чи можемо ми ігнорувати те, чому віддає переваги найближчий сусід, який настільки щедро «обдаровує» нас контрабандною сигаретною продукцією? Тим більше що специфічна система акцизного збору довела свою ефективність в умовах перехідної економіки і тепер використовується у 9 з 12 країн СНД. Лише Туркменістан, Таджикистан і Узбекистан ще використовують адвалорну систему. Канада і США — країни не менш розвинені, ніж члени ЄС, — також застосовують специфічну систему і не збираються від неї відмовлятися.

Що ж до кивань у бік країн Європейського Союзу, які застосовують у себе комбіновану систему акцизного оподаткування, то жодного економічного підгрунтя в цьому немає. Змішану систему було прийнято як політичний компроміс між двома групами країн Західної Європи, які застосовували два різних типи ставок — специфічну й адвалорну — і ніяк не хотіли поступатися одна одній.

Перш ніж наважитися на шаблонний експеримент, слід врахувати бодай те, що змішана система значно складніша і, відповідно, дорожча в адмініструванні. До того ж для успішного її функціонування потрібна повна економічна стабільність, низька інфляція і налагоджена система як декларування, так і контролю за роздрібними цінами. Адже ніхто не гарантує, що у відповідь на нововведення виробник або продавець не почне маніпулювати ціною сигарет, занижувати їх собівартість і, відповідно, базу оподаткування. Що буде тоді з надходженнями до держбюджету? Не даремно ж східноєвропейські кандидати у члени ЄС відкладали на максимально тривалий термін впровадження комбінованих ставок, неминучі для них перед вступом в організацію. Їхні фіскальні системи були не готові до адміністрування і контролю такого податку. Так, Польща перейшла на європейську систему лише влітку 2001 року, Румунія — з листопада 1999 року, а наші колись братерські союзні республіки взагалі перебувають у процесі: якщо Естонія погодилася на перехід у липні 2001 року, то Литва запланувала на кінець майбутнього року, а Латвія взагалі ще не має відповідного законодавства.

Чи потрібно Україні сліпо копіювати систему Європейського Союзу, щоб замінити ефективну систему акцизу з вивіреними практикою ставками? Навряд чи. Тим більше що наявні позитивні результати роботи галузі. Досить сказати, що поточного року, порівняно з попереднім, очікується приріст виробництва сигарет більш ніж на 10 млрд. шт. — із 58 до 68 млрд. шт. При цьому збируваність акцизних відрахувань зросте на 30% і становитиме 585,5 млн. грн. За роки використання специфічного акцизу радикально змінилася і структура виробництва у бік якісніших сигарет: якщо 1996 року частка сигарет із фільтром становила лише 15%, то тепер вона досягла 78%. Добрим барометром правильності акцизної політики держави залишається контрабанда. Отож, якщо рік тому її обсяги зашкалювали за 22 млрд. шт. сигарет, то цього, за оцінками фахівців, не перевищують 8,5 млрд. Отже, попливли грошики з тіні у бюджет. Збільшилася і конкурентоспроможність вітчизняної продукції на ринках сусідніх країн. Як наслідок, окремі компанії констатують пожвавлення експорту сигаретної продукції. Що ще потрібно? Знову хочеться погратися в перетягування каната, ризикуючи наповненістю держбюджету на догоду своєму власному?..

Не перестаратися б. Адже, на перший погляд, компромісніша (порівняно з урядовою) пропозиція про впровадження змішаної системи визначення ставок акцизного збору таїть у собі дуже небезпечні для вітчизняного ринку наслідки. Річ навіть не в тому, що в результаті обсяг бюджетних надходжень стане заручником відпускних цін виробників і купівельної спроможності споживачів. Є небезпека, що перерозподіл акцизного тиску у бік дорожчих сигаретних сегментів відкриє шлях контрабандистам до цієї поки що для них забороненої «зони», де рентабельність найвища. Якщо й туди пустимо, тоді вже точно бюджету не зберемо. При цьому курців аж ніяк менше не стане. Адже Росія-матінка допоможе. Тим більше що там рівень річного надвиробництва сигарет саме відповідає всьому обсягу українського споживання.

Зруйнуємо систему власного виробництва — і відразу ж гайда до Європейського Союзу. Адже тоді нам буде однаково, яку систему оподаткування використовувати. Як то кажуть, ласкаво просимо...