СТУПАРИКА ВЗЯЛИ. ЧИ ЗДАЛИ?

9 квітня 2003 року на Хмельниччині трапилась подія, сенсаційнішої від якої в області, здається, ще й не було: співробітники УБОЗу затримали недавнього заступника голови обласної державної адміністрації О.Ступарика. 11 квітня прокурор області І.Сибіга скликав прес-конференцію і, щоб не було кривотлумачень у засобах масової інформації, повідомив журналістам наступне.

«9 квітня ц.р. прокуратурою Хмельницької області порушена кримінальна справа за наслідками перевірки заяви голови правління ВАТ «Меджибізький консервний завод» Нетяги А.П. — про вчинення злочинів колишнім заступником голови Хмельницької облдержадміністрації з економічних питань Ступариком Олександром Леонідовичем. Порушена кримінальна справа відносно Ступарика та невстановлених осіб за фактами вимагання та одержання хабарів в особливо великих розмірах службовою особою, яка займала відповідальне становище, та вимагання чужого майна в особливо великих розмірах. Досудовим слідством на даний час встановлено, що протягом 1999-2002 років Ступарик О.Л. вимагав, згідно заяви Нетяги, і отримував від нього хабарі за протегування у здійсненні виробничої діяльності, захист акціонерів товариства в адміністративних та контролюючих органах. Всього Ступариком одержано від Нетяги хабарів на загальну суму близько 46 тисяч доларів.

Згідно заяви Нетяги, будучи звільненим 29 січня 2003 року з посади заступника голови Хмельницької облдержадміністрації, упродовж березня-квітня Ступарик, за попередньою змовою з виконавчим директором ТОВ «Компанус» Гудманяном, 1961 р.н., майстром спорту з боксу, десантником, спецназівцем, підполковником запасу; громадянами Лазебним, колишнім десантником, та Петяком, вимагав у Нетяги довільно визначену ним суму в 27 тисяч доларів США за нібито надані раніше послуги.

Зокрема, 7 квітня 2003 року Ступарик із допомогою вказаних осіб примусив Нетягу з’явитися в приміщення ТОВ «Компанус», де у Ступарика був власний кабінет, і оголосив, що Нетяга заборгував йому 27 тисяч доларів США. Останній заперечив наявність боргів і пояснив, що він уже двічі повернув суму, яку йому надавав Ступарик. Переслідуючи мету незаконного одержання коштів, Ступарик віддав наказ Гудманяну провести роз'яснювальну роботу. Гудманян, Лазебний і Петякіз застосуванням фізичної сили завели Нетягу до підвального приміщення ТОВ «Компанус», в якому були спеціально підготовлені для фізичного та психологічного впливу дві пари наручників, гумовий кийок та кастет. Із меблів на бетонній підлозі лежала шпала. На неї вони садили того, кого заводили. У підвальному приміщенні, в присутності Ступарика, Гудманян та Лазебний наділи Нетязі наручники, наносили удари руками по спині і, погрожуючи фізичним знищенням сім'ї, зґвалтуванням на його очах і вбивством дочки, примусили того визнати неіснуючий борг. І встановили дату часткового повернення в сумі 13 тисяч доларів США на 9 квітня 2003 року.

9 квітня поточного року Ступарик, Гудманян та Лазебний затримані на підставі ст. 115 КПК України після одержання 22 тисяч гривень та 1200 доларів США у приміщенні ТОВ «Компанус». Факт вимагання коштів вказані особи визнали. При проведенні огляду у приміщенні ТОВ «Компанус», у тому числі в кабінеті Ступарика, вилучені двоє наручників, кастет, гумовий кийок, 22 тисячі гривень, 1200 доларів США, жіноча валіза з золотими та срібними прикрасами в кількості не менше 100 виробів у 22 шкатулках та срібному портсигарі.

У даний час проводиться слідство, перевірка щодо причетності до вчинення Ступариком інших злочинів із використанням наданої йому влади, коли він перебував на відповідальній посаді».

Не дивно, що затримання Ступарика (а міський суд задовольнив клопотання прокурора про взяття його під варту) стало сенсацією для тихої і непоміченої в бурхливих корупційних скандалах Хмельниччини: це ж не Київ, не Донецьк і не Дніпропетровськ, яких уже не здивуєш арештом птиць і не такого польоту. О.Ступарик за радянських часів був успішним комсомольським функціонером: дослужився до посади першого секретаря обкому комсомолу. У партії, правда, кар’єру зробити не встиг: грянув 1991-й. Проте навряд чи Олександр Леонідович дуже сумував з цього приводу. В незалежній Україні він покерував регіональним відділенням Фонду держмайна, потім — приватним бізнесом, а наприкінці 1998 року, з приходом до обласного керма нинішнього губернатора В.Лундишева, був запрошений на посаду його заступника з економічних питань. Оскільки репутація претендента вже тоді була небездоганна, кореспондент «ДТ» поцікавилася під час першої прес-конференції нового голови ОДА причинами такого призначення. Віктор Миколайович відповів: «Насамперед — уміння працювати в ринкових умовах».

Це вміння, мабуть, було помітне тільки начальству, бо в рядовішої публіки протягом усього цього часу постійно виникали питання щодо успішності нового заступника, оскільки економічні показники області падали з кожним роком. Правда, в якийсь момент з’ясувалось, що статистичні дані обчислюються за не тим якимсь коефіцієнтом, і з того часу цифра стала справною. А що справи не поліпшувались, то хіба ж тільки на Хмельниччині?

Прізвище Ступарика пов’язувалося практично з усіма приватизаційними скандалами в області. Проте це не завадило йому перед виборами до Верховної Ради 2002 року бути призначеним (це було саме так, демократичною процедурою переобрання і не пахло) головою обласної організації Трудової партії України. І — практично в той же час — він уже майже розпрощався з кріслом заступника голови ОДА. Проте якимсь дивом втримався. Подейкували, що не в останню чергу саме завдяки партійній підтримці.

Однак немає нічого вічного в цьому світі. І наприкінці січня цього року Олександр Леонідович таки змушений був піти з посади. Цікавість журналістів у цей час щодо справжніх причин звільнення — може, це боротьба з корупцією? — була категорично обірвана головою ОДА: Ступарик звільнився за власним бажанням — за станом здоров’я. На питання кореспондента «ДТ», чи його захворювання не ідентичне хворобі П.Лазаренка, В.Лундишев докірливо відповів: він у лікарні, після операції.

Тоді в області ще не були відомі висновки комісії з адміністрації Президента, яка працювала на Хмельниччині наприкінці 2002 року. Та буквально одразу по тому громадськість була поінформована про те, що комісія дуже критично поставилась до економічних «досягнень» краю і, зокрема, зазначила: «Підтримка з боку Лундишева В.М. свого заступника з економічних питань Ступарика О.Л., який більше опікується вирішенням бізнесових питань, аніж державними справами, призвела не тільки до розколу апарату облдержадміністрації на два протидіючі табори, а й до загострення суспільно-політичної ситуації у регіоні в цілому».

Словом, уже тоді склалося враження, що високі покровителі — як київські, так і місцеві — таки «здали» Ступарика. Тому й виконане в найкращих детективних традиціях нинішнє його затримання викликає стільки питань в обивателів. А чи не провокація це? Чи не свідомо зрежисований спектакль із заздалегідь визначеною жертвою? Чи випадковість — такий широкий асортимент «рушниць на стіні»: і наручники, і кийок, і навіть кастет? І чи настільки багатий невеличкий консервний заводик із селища Меджибіж («Я, признаюсь, оце вперше про нього почув», — сказав на прес-конференції І.Сибіга), щоб лише одному чиновнику передати хабарів на 46 тисяч доларів: звідки у народу такі гроші?

На прохання кореспондента «ДТ» прокоментувати ці припущення обласний прокурор відповів:

— Думаю, що ні. Думаю, що коли б Нетязі не погрожували розправитися з його сім’єю, то він би не звернувся з такою заявою.

Утім, слідство попереду. І.Сибіга пообіцяв журналістам інформувати про його перебіг оперативно і об’єктивно. Хоч не полишає думка, що всієї цієї історії просто могло б не бути, якби...