СТРАТЕГІЧНІ ПІДПРИЄМСТВА НА АНОНІМНОГО ПРЕД’ЯВНИКА

Певне, хтось загалом не повірить, що це можливо. Тим часом це не вигадка — голий факт, за яким, можливо, нічого іншого й немає, крім прагнення декотрих допущених до «прихватизації» співвітчизників нахабно загребти кусень держмайна, залишившись при цьому невідомими. Пред’являєш, нібито банківський чек, сертифікат на пред’явника і вступаєш у володіння, приміром, таким стратегічним підприємством, як одеське ВАТ «Ексімнафтопродукт» (балансова вартість понад 170 млн. грн). Одержуючи, до того ж, можливість формувати як склад керівництва підприємства, так і його політику. І фактично анонімно вирішувати долю найпотужнішого на півдні України комплексу з морської перевалки нафти й нафтопродуктів. А заразом — майже восьмисот акціонерів-виробничників.

І що примітно: ніяких спроб із боку можновладців розібратися в ситуації навколо «Ексімнафтопродукту» в зв’язку з надзвичайно грубими порушеннями законодавства при спробах захопити управління підприємством через передачу за безцінь офшорній фірмі контрольного пакета акцій. Здавалося: усе зміниться після зустрічі 10 квітня трудового колективу з главою держави. «Не розумію, як таке могло статися, — ділився гарант враженнями з пресою після знайомства з «Ексімнафтопродуктом», — щоб підприємство з найсучаснішими технологіями, яким може пишатися будь-яка країна, опинилося в такій ситуації? Незрозумілим є рішення уряду, коли просто взяли й передали 51 відсоток акцій прибуткового підприємства холдинговій компанії, а та ще комусь перепродала... Це вже злочин, на мій погляд. Тож я дав доручення й завтра підпишу (указ. — М.А.) про скасування постанови Кабінету міністрів. А Генпрокуратурі доручаю розібратися в цій справі. Догралися — далі нікуди!»

Утім, лише рішення суду змусило представників юридичних осіб-нерезидентів відмовитися від проведення вже оголошених зборів і запланованої зміни керівників підприємства, котрі спромоглися разом з інженерно-технічним персоналом і робітниками за останні п’ять років більш як потроїти основні фонди й подвоїти виробничі потужності. До 500 тис. кубометрів зросте до 2002 р. резервуарний парк. Сучасні комунікації та устаткування дозволяють щороку здійснювати перевалку 21,5 млн. тонн нафтопродуктів — за участю як танкерного флоту (суден дедвейтом до 80 тисяч тонн), так і трубопровідного, залізничного й автотранспорту. Підприємство практично готове до перевалки каспійської нафти в країни Східної та Центральної Європи, що, втім, не викликає захоплення в північних нафтотрейдерів — конкурентів азербайджанських, казахських й інших фірм. Зміна господаря комплексу може посилити або пригальмувати товарні нафтопотоки, які беруть початок відповідно в Тюменському або Каспійському басейнах. Охочих заволодіти підприємством важко запідозрити в альтруїзмі. Оскільки його прибутки постійно зростають. Торік вони становили 62,3 млн. грн.

Тим часом постановою Кабміну №103 «Про створення акціонерної холдингової компанії «Укрнафтопродукт», підписаною у грудні 1998-го прем’єром В.Пустовойтенком, 51-відсотковий пакет акцій цього процвітаючого підприємства було передано з державного управління до статутного фонду створюваного холдингу. У такий спосіб рятували від банкрутства Українське об’єднання з забезпечення нафтою та нафтопродуктами «Укнафтопродукт», результати господарювання якого були справді невтішними. Приміром, 1996 р. об’єднання примудрилося не повернути гарантовані державою борги в сумі 19,5 млн. дол. США (Газ & Нефть, Энергетический бюллетень, №1, січень, 2001). Неважко здогадатися, що після перерахування на рахунок згасаючого «Укрнафтопродукту» дивідендів включених у його склад акціонерних товариств, керівництво холдингу зуміло пред’явити за перше півріччя 1999 р. балансовий прибуток в обсязі 17,6 млн. грн. Таким чином, надалі забезпечувалося успішне керівництво «Укрнафтопродуктом» нардепу України Олександру Шпаку. Хоча зів’ялі м’язи «Укрнафтопродукту» було накачано з легкої руки прем’єра акціями прибуткових підприємств, ФДМУ при оголошенні в жовтні 2000-го некомерційного конкурсу продажу пакета акцій АХК «Укрнафтопродукт» першою вимогою висував реструктуризацію поточної заборгованості холдингу на суму 7 млн. грн.

Холдинг одержав як донорів і дочірні підприємства відкриті акціонерні товариства «Кримнафтопродукт», «Луганськнафтопродукт», «Черкаська нафтобаза», «Ексімнафтопродукт», включивши державні пакети акцій розміром 51 відсоток у свій статутний фонд. Комісія Держнафтогазпрому України, створена для уточнення статутного фонду холдингу, підтвердила його розрахунок в обсязі 30,54 млн. грн., зокрема за рахунок майна Херсонської філії, головного інформцентру, залізничної естакади в Горлівці, Кременецького розподільного блоку — сумарно майже на 1,6 млн. грн., власного апарату «Укрнафтопродукту» — на 3,2 млн. грн. Пакети акцій відкритих акціонерних товариств було оприбутковано за номінальною вартістю: «Ексімнафтопродукту» — на 0,8 млн. грн., «Кримнафтопродукту» — на 0,4 млн. грн... У результаті статутний фонд холдингу було сформовано на 4,8 млн. грн. (15,85%) за рахунок майна об’єднання «Укрнафтопродукт» і на 25,7 млн. грн. (84,15 %) — за рахунок держпакетів акцій, зарахованих за їхньою номінальною вартістю без урахування прибутковості й курсової вартості.

Оскільки в статуті холдингу прямо вказано, що його створено відповідно до Указу Президента України від 14 травня 1994 р. № 224 «Про холдингові компанії, які створюються в процесі корпоратизації та приватизації», вельми цікаво дізнатися, чи відповідає статут цьому документу? Пункт 25-й однойменного Положення, затвердженого указом, регламентує: «У випадку, якщо понад 50% активів утворюваної холдингової компанії становлять частки (акції, паї) й інші фінансові активи, то: в її статутний фонд, крім указаних фінансових активів, може входити винятково майно, яке безпосередньо необхідне для забезпечення функціонування апарату управління цієї компанії (тобто будинок на Червоноармійській, 2 у Києві, транспорт, меблі, оргтехніка, засоби зв’язку для підопічних О.Шпака. — Авт.); контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, які передаються фундаторами до статутного фонду компанії, не можуть перевищувати 30% відповідних статутних фондів цих підприємств. Така холдингова компанія має право здійснювати лише інвестиційну діяльність». Звідси й випливає, що контрольні пакети акцій ВАТ уряд передав холдингу незаконно. Точнісінько так само очевидно, що холдингову компанію було наділено майном, не пов’язаним із роботою апарату управління.

Предметом діяльності компанії, відповідно до її статуту, є «організація забезпечення споживачів України нафтою та нафтопродуктами», іншою діяльністю, яка не є інвестиційною, холдингова компанія займатися не вправі. Проте це не перешкоджало держадміністрації Старокиївського району Києва зареєструвати невідповідний законодавству статут АХК «Укрнафтопродукт». Замість інвестування галузевих структур, як того вимагає Положення, холдинг продовжував займатися реалізацією нафти й нафтопродуктів. Окрилене успіхами в подоланні нормативних кордонів керівництво кинулося їх закріплювати. У березні 1999-го голова Держнафтогазпрому В.Тарашеський затверджує пропозицію свого заступника М.Кальченка про план розміщення акцій холдингу. Передбачалося розмістити 5,81% акцій АХК на пільгових умовах, 44,19% — реалізувати на конкурентних засадах, у власності ж держави залишити контрольний пакет 50% + 1 акцію. Автори плану продовжували в упор «не помічати» вимоги пункту 5 постанови Кабміну №103, яким передбачено, що «в державній власності залишається 51% акцій (а не 50%) компанії, випущених на розмір її статутного фонду». Утім, Антимонопольний комітет України в особі держуповноваженого В.Струка звернув увагу на необхідність залишити в держвласності 51% акцій. Проте план приватизаторів узгодив.

Продаж акцій на конкурентних засадах планувався з липня до кінця 1999 р. Тим часом ФДМУ вирішив провести некомерційний конкурс із продажу пакета акцій АХК «Укрнафтопродукт» за гроші, про що оголосив тільки 6 жовтня 1999 р. Тож не дивно, що переможцем конкурсу та власником пакета 44,19% акцій холдингу стало раніше невідоме товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями — «Концерн «Нафтопродукт України». Певне, аж надто вагомі аргументи навели власники цього концерну. А те, що українське нафтопродуктозабезпечення переходило під контроль іноземного капіталу, фахівців ФДМУ, схоже, не бентежило. Фіксована ціна була просто смішна: балансова вартість активів лише одного ВАТ «Ексімнафтопродукт» на 1 січня 1999 р. становила 82 млн. грн., прибуток за 1998 р. — 42 млн. грн., за 1999-й — 56 млн. грн. Нескладно підрахувати, що за рахунок переданих у статутний фонд холдингу акцій «Ексімнафтопродукту» й інших акціонерних товариств новий власник — переможець конкурсу — із надлишком покривав свої витрати. Інтерес до активів холдингу виявив і АКБ «Морський транспортний банк», фундаторами якого є компанії-нерезиденти Rosstok U.K.Limited, Pontadel L.Limited (Великобританія), Comatrans (Швейцарія), Malf Enterprises (США), а також Одеський морпорт, ВАТ «Одеський нафтопереробний завод», СП «Інтертермінал», СП «Трейс», СП «Новолог», ПІІ «Металзюкрайн» й ін.

Придбання пакета акцій холдингу в обсязі 5,2% цим банком могло б залишитися непоміченим, якби не скандал, що вибухнув нинішнього року навколо арешту Інтерполом в Італії президента цього банку А.Жукова, підозрюваного в незаконних відправленнях через українські порти зброї та продажу його воюючим режимам. Колоритності фінансовій установі надає фігура голови ради банку В.Шевченка, колишнього глави представництва МЗС України в Одесі, а також А.Косьміна. Останній довго працював на посаді заступника директора Одеської облдирекції АКБ «Україна» (його колишній патрон Н.Смарусь загинув за дивних обставин), потім був головою правління АКБ «МТБ», начальником фінуправління Одеського міськвиконкому й заступником мера Одеси Р.Боделана. А згодом обійняв посаду першого заступника голови правління АХК «Укрнафтопродукт». Слід зазначити, АКБ «МТБ» відіграє особливу роль у процесах, що відбуваються всередині холдингу й дочірніх підприємств. Банк поклопотався про високу керованість холдингу, ввівши до складу його спостережної ради заступника голови правління банку Ю.Шумахера. Ввійшли в раду також відданий банку адвокат і аудитор, представник ЗАТ «Страхова компанія «Єврорезерв», інвестиційної компанії Bevalo Investment Limited (Республіка Кіпр) С. Зайцев, юрист ТОВ «Синтез Ойл» Н.Батрак й ін. Окреслили свої інтереси в спостережній раді холдингу нардеп України А.Деркач, а також заступник голови ФДМУ С.Глушко, котрий замінив на посаді голови спостережної ради О.Шпака.

30 травня 2000 р. АХК «Укрнафтопродукт» оприлюднив інформацію про ухвалене 25 квітня 2000 р. рішення загальних зборів акціонерів про емісію на 20% акцій холдингу до суми майже 37 млн. грн. Примітно, що додаткову емісію здійснювали з метою придбання простих іменних акцій ВАТ «Київміськнафтопродукт» у кількості понад 10 млн. штук на загальну номінальну вартість 2,5 млн. грн., що становить 50 відсотків плюс одна акція цього підприємства. Парадоксальність у відносинах АХК й ФДМУ викликає обумовленість холдингом рішення Фонду держмайна України про неодмінну передачу акцій «Київміськнафтопродукту» з метою «забезпечення впливового управління» підприємством. Можливо, впевненості в собі додав холдингу нардеп України А.Деркач, котрий став членом його спостережної ради водночас із ухваленням рішення про емісію? Але необхідний пакет холдинг отримав, не заплативши ні копійки!

Улітку 1999 року, у розпалі президентської кампанії, несподівано з’ясувалося, що Україна позбавлена паливних ресурсів. Свої послуги запропонувала АХК «Укрнафтопродукт». За словами Ю.Колупайла, котрий став головою правління цієї компанії, було укладено контракт із Polestar Compania Maritima, яка входить у промислово-фінансову групу Вардоніяннісів (Греція). Вона мала поставити 600 тис. т бензину й 400 тис. т дизпалива через Одесу й Феодосію для наступної їх реалізації українським сільськогосподарським товаровиробникам. За поставлені 60 тис. т нафтопродуктів «Укрнафтопродукт», як завжди, не розрахувався. Грецька сторона зупинила поставки, вимагаючи погашення боргу на суму 3,1 млн. дол. США. Не маючи для цього реальних джерел, «Укрнафтопродукт» уклав договір із компанією Bevalo Investmets Limited (Республіка Кіпр), за яким холдинг мав одержати від інвестиційної компанії «кредит» на 3013 тис. дол. США на термін із 29 вересня до 27 жовтня 2000 р. (тобто на місяць) з оплатою 12% річних. Як забезпечення зобов’язань за цим договором холдинг передав у заставу кіпрської компанії контрольні пакети акцій трьох стратегічних підприємств нафтової галузі України: «Ексімнафтопродукту» — 3,4 млн. штук загальною номінальною вартістю 0,8 млн. грн. (51% статутного фонду), «Кримнафтопродукту» — 1,2 млн. штук загальною номінальною вартістю 11,7 млн. грн. (50% +1 акція), «Київміськнафтопродукту» — 10 млн. штук загальною номінальною вартістю 2,5 млн. грн. (50%+1 акція). Заставлені пакети акцій було «оцінено» в 16,6 млн. грн., або в 3,05 млн. дол. США. Хоча річний прибуток тільки одного з них — ВАТ «Ексімнафтопродукт» — у 5 разів перевищував сумарний обсяг зобов’язання.

Постає питання: у чиїх інтересах діяло керівництво холдингу й наскільки правомірним було укладання договорів про кредит і про заставу контрольних пакетів? Тим часом «ДТ» має у своєму розпорядженні докази, що члени спостережної ради АХК «Укрнафтопродукт» С.Зайцев і Ю.Шумахер представляють інтереси компанії Bevalo Investments Limited. Останнього, до того ж, тісно зв’язує з першим заступником голови правління холдингу А.Косьміним робота в АКБ «МТБ». Інтереси ж самого МТБ визначені його представництвом в Одеському регіоні, Києві й Сімферополі. Чи є випадковою передача за допомогою застави контрольних пакетів акцій підприємств саме в цих містах? З іншого боку, якщо передача держпакетів акцій холдингу суперечить пункту 25 Положення «Про холдингові компанії, утворювані в процесі корпоратизації та приватизації», затвердженого Указом Президента України від 11 травня 1994 р. №224/94, то чи вправі було керівництво холдингу передавати ці акції як заставу? Логічні також запитання: чи могла АХК «Укрнафтопродукт», яка відповідно до Положення може займатися винятково інвестиційною діяльністю, укладати зовнішньоторговельний договір на поставки палива? Чи не є підписання такого договору перевищенням службових повноважень керівництвом компанії? Чи могла інвестиційна компанія, що не є банківською установою, укладати «кредитний» договір і здійснювати «кредитування»? А якщо кредитний договір нечинний, то чи можна було застосовувати заставу за нечинною угодою?

На всі ці запитання, здавалося, мав відповісти Арбітражний суд м. Києва, де розглядався позов компанії Bevalo Investments Limited до АХК «Укрнафтопродукт». Інтереси української сторони представляв відомий А.Косьмін, кіпрську сторону — адвокат Є.Ламзіна та представник компанії Л.Бикова. Проте в рішенні судді В.Хилинської, котра задовольнила позов, немає оцінки відповідності угод вимогам закону, інтересам держави й суспільства. Внаслідок такого підходу до розгляду справи контрольні пакети акцій 3-х стратегічних підприємств передано кіпрській офшорній фірмі Bevalo Investments Limited. Холдинг не оскаржив рішення суду — отже воно його влаштовувало. Чи не тому, що акції переходили до добре відомої А.Косьміну кіпрської компанії, якій він раніше, у ранзі керівника АКБ «МТБ», уже продавав пакет із 91 тис. акцій «Ексімнафтопродукту»? А стосовно «Ексімнафтопродукту», долю якого вирішив суд, то він не залучався до участі в розгляді справи, нібито це його зовсім не стосується. Про ухвалене 12 грудня 2000-го рішення на підприємстві не знали й оскаржити його не могли...

Яка ж доля придбаного пакета акцій? Його просто терміново перепродали інофірмі, можливо, навіть спеціально створеній для завершення цієї угоди. Це акціонерна компанія (societe anonyme) з обмеженою відповідальністю Medis Holding S.A., зареєстрована в Женеві (Швейцарія) 26 вересня 2000 р. (загальний капітал компанії за акціями й сертифікатами приблизно дорівнює 70 тис. дол. США. — Авт.). Відповідно до статті 8 статуту компанії, «особа, що фізично представила Раді директорів відповідні сертифікати акцій на пред’явника, вважається компанією, акціонером — власником акцій або довічним користувачем акцій». А стаття 7 передбачає: «Передача акцій здійснюється за фактом передачі сертифікатів акцій на пред’явника». Підіб’ємо підсумки: контрольні пакети акцій трьох українських підприємств, згідно з договором купівлі-продажу, реалізовано Ларисою Биковою 5 січня 2001 р. швейцарській компанії Medis Holding S.A., яка має анонімних власників. Або власника. Чому ж він (вони) воліє залишатися невідомим? Варіантів відповідей — безліч. Передусім упадає в око те, що суму договору купівлі-продажу пакетів акцій виведено за його межі — в окрему угоду і старанно приховується. Повноваження представника фірми в Україні Геннадія Хомутинникова оформлено швейцарською фірмою 15 грудня 2000 р. Тобто через три дні після судового рішення щодо застави й до купівлі-продажу акцій. Довіреністю уже тоді доручалося Г.Хомутинникову представляти від імені Medis Holding S.A. інтереси в Україні цієї компанії як акціонера (власника акцій) таких підприємств — ВАТ «Ексімнафтопродукт», ВАТ «Кримнафтопродукт» і ВАТ «Київміськнафтопродукт».

…Прихід до управління стратегічними підприємствами іноземних власників, безумовно, планувався. Приміром, на загальних зборах акціонерів того ж таки «Ексімнафтопродукту» 24 березня 2000 року холдинг, скориставшись переданою домінуючою частиною акцій і блокуючись із представниками Bevalo Investments Limited, нав’язав цілий ряд організаційних змін. Спочатку зі складу спостережної ради ВАТ виключили А.Ковальова, М.Ноцек, Т.Філіну, І.Воронкіна (останні двоє — працівники підприємства), хоча 5-річний термін їхніх повноважень не закінчився й підстав для переобрання не було. Всупереч статуту товариства, нових членів ради обрано не з числа кандидатів у члени цього органу. Ними стали керівник АХК «Укрнафтопродукт» Ю.Колупайло, заступник голови правління АКБ «МТБ» — представник кіпрської Bevalo Investments Limited Ю.Шумахер, директор ТОВ «Синтез Ойл» В.Юрдик, представник ЗАТ «СК «Резерв» С.Зайцев. Не обійшла увагою збори також Є.Ламзіна, котра представляла кіпрську офшорку в арбітражному процесі проти холдингу (тепер представляє в суді інтереси холдингу проти акціонерів). За пропозицією С.Зайцева частину повноважень збори передали раді, а керівник холдингу наполіг на передачі ведення реєстру акціонерів «Ексімнафтопродукту» Морському транспортному банку.

Оскільки відкрилася суть інтриг навколо підприємства, більшість його працівників-акціонерів не схотіли брати участь у цьому дійстві та звернулися в суд. Мета — скасування незаконних рішень зборів у зв’язку з неправомірною участю в ньому холдингу з 51% акцій, відновлення складу спостережної ради, повноважень попереднього реєстратора. Суд заборонив проведення зборів до розв’язання спору та призупинив повноваження спостережної ради і реєстратора щодо скликання зборів. Важко передати подив осіб, котрі старанно готувалися до цих зборів і мають стосунок до холдингу, кіпрської офшорки й МТБ. Екс-віце-мер Одеси й перший заступник голови правління холдингу А.Косьмін навіть придбав у січні цього року 5 акцій «Ексімнафтопродукту», заступник голови спостережної ради холдингу І.Миронюк теж терміново обзавівся акціями, правда, лише двома, якими з ним люб’язно поділився колега за радою С.Зайцев. Ще двома акціями поступився Зайцев іншому колезі по раді в холдингу С.Харовському. Важко уявити, щоб представники номенклатури АХК розраховували на роль простих акціонерів підприємства...

Які результати прокурорської перевірки, яку Л.Кучма доручав провести охоронцям законності? «Це питання розглянуто на засіданні Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, — повідомив днями в інтерв’ю «ДТ» Михайло Потебенько. — Перевірку поки що не завершено...» Нічого істотного не зміг додати і прокурор області Михайло Косюта: «Нам важко розібратися в приватизаційних процесах «Ексімнафтопродукту», оскільки багато чого «заварюється» за межами Одеси — у Фонді держмайна, у Києві». А глава облдержадміністрації С.Гриневецький не приховував, що його серйозно занепокоїли проблеми приватизації «Ексімнафтопродукту» вже три роки тому, про що він особисто повідомляв у листах Л.Кучму й секретаря РНБОУ. «Пропонував свої підходи в розв’язанні цих проблем і нинішнього року, — підкреслив губернатор. — Знаю, що Президент видав ряд розпоряджень і доручень із цього приводу, дано відповідні доручення РНБОУ. А загалом-то, коли вже «ДТ» зацікавив стан справ на «Ексімнафтопродукті», дуже рекомендую вивчити ситуацію якнайглибше. Візьміть первинні документи і простежте розвиток подій — від А до Я. І побачите, хто стоїть за нинішніми подіями, який переслідує інтерес і заради чого все затіяно».

…Ознайомився. Вивчив. І ось — навіть спробував викласти. Можу також додати: давно чекають трудові колективи стратегічних підприємств передусім тих, кому безпосередньо доручено й кого державна служба зобов’язує розв’язувати проблеми економічної безпеки країни. А вони, схоже, поки що вичікують. Поки Президент не оголосить про нові злочини, які досі залишаються без покарання?