Ринки: Жити стало краще, жити стало веселіше…

Першими, досить агресивними, кроками контрольних органів після набрання чинності новоприйнятим Податковим кодексом України стали активні перевірки УБОПівцями київських ринків (книжковий і речовий ринки на Петрівці, далі - ринки «Юність», «Харківський», «Житній», «Нивки», «Даринок» тощо). Перевіряли переважно торгові точки з найдорожчим товаром. Декларована мета - «боротьба з контрафактною і контрабандною продукцією, захист авторського права» - на позір досить благородна, але якщо «читати між рядками», неважко здогадатися, що таке «полювання на відьом» є не чим іншим, як натяком підприємцям на вади спрощеної системи оподаткування, яку ці ж підприємці обстоювали на «податковому Майдані».

Звісно, обіг контрафактної або контрабандної продукції підриває економіку держави, порушує авторські права тощо. Зазначена діяльність була заборонена і до введення в дію нового Податкового кодексу. Так, Кримінальний кодекс України містить цілий розділ (VII), присвячений злочинам у сфері господарської діяльності. І в минулі роки всі СПДшники (не кажучи вже про юридичних осіб) не звільнялися від ведення первинної документації - отримуючи товар, будь-який СПД мав натомість підписати прибуткову накладну.

Водночас, хоча формально на торгівлю на ринках поширюються вимоги, котрі висуваються до суб’єктів підприємницької діяльності, чиїм основним видом діяльності є торгівля, але історично склалося так, що ринок - особлива організація, «вільна економічна зона», і основним документом, який регулює цей специфічний вид діяльності, є Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС, Державної податкової адміністрації, Держстандарту від 26.02.2002, №57/188/84/105. Адже ні для кого не секрет, що торгівці на ринках продають товари і власного виробництва (наприклад, сільськогосподарська продукція) або навіть товари, які були у використанні (наприклад, шуби, запчастини), і зрозуміло, що торгівля такими групами товарів не передбачає жодних документів про їхнє походження.

Так, п. 43 Правил торгівлі на ринках дозволяє реалізовувати як нові непродовольчі товари, так і ті, що були в користуванні, крім заборонених для продажу.

Звісно, є окремі непродовольчі товари (визначені п. 44 Правил торгівлі на ринках), продаж яких можливий тільки за умови додержання ряду вимог. Так, наприклад, умова, яка є обов’язковою для продажу, скажімо, ліків, лікарських рослин, - наявність відповідної ліцензії; для реалізації косметично-парфумерних виробів необхідне додержання температурних режимів у місцях, недоступних попаданню прямого сонячного проміння. Особливим товаром, для реалізації якого, безумовно, необхідно мати повний пакет документів, котрі підтверджують якість та безпеку, є дитячі товари.

Що ж стосується інших товарів, зокрема, тих, які були у вжитку і можуть вільно та безумовно реалізовуватися на ринках, - то для їх реалізації достатньо лише додержання елементарних санітарно-гігієнічних вимог. Звісно, при цьому суб’єкт підприємницької діяльності, реалізовуючи такі товари, не звільняється від свого конституційного обов’язку сплачувати податки і зобов’язаний врахувати дохід, отриманий від реалізації такої продукції, та сплатити з нього податок. Водночас, враховуючи недосконалість чинного законодавства, не вважатиметься порушенням, наприклад, коли підприємець, котрий реалізовує товари, що були у вжитку, складе акт, відповідно до якого всі товари на його прилавку «були знайдені дорогою, власника добросовісно розшукували, але не знайшли…», потім проведе оцінку знайдених товарів, згідно з якою їх ціна становить 20 гривень, а продасть ці товари - за 19 гривень. Гарантую, у такому разі влада (впізнаючи методи) вирішить не чіпати більше таких розумників.

Крім того, працівники, наприклад УБОПу (котрі здійснювали ряд нещодавніх перевірок), як і працівники будь-яких інших контрольних органів, не всемогутні, хоч би як їм того хотілося, оскільки обмежені у своїх правах певними нормативними актами. Перевищення ж службових повноважень призводить до негативних наслідків для винних службових осіб у вигляді кримінального переслідування.

Оскільки працівники УБОПу, котрі перевіряли в січні торгові точки на київських ринках, не могли не знати про чинні Правила торгівлі на ринках (які фактично дають право суб’єктам підприємницької діяльності здійснювати торгівлю на ринку і без наявності первинних документів на товар, за винятком певної групи товарів, зокрема всіх дитячих товарів), така діяльність (за умови, що наша країна є справді правовою державою) має зацікавити органи прокуратури.

Підсумовуючи, хочу сказати, що не слід боятися обстоювати і захищати свої права. Тим більше що чинне законодавство містить величезну кількість суперечностей та прогалин, і потрібно лише знати свої права та вміло ними користуватися. Крім того, на щастя, ніхто ще не скасував конституційно гарантованого права на судовий захист.