Радіоактивне питання

Минуло понад два десятиліття після аварії на Чорнобильській атомній станції, а працівники правоохоронних органів продовжують охороняти зону відчуження. Здавалося б — навіщо, адже начебто там уже нічого красти? Проте це лише з погляду необізнаних людей. Насправді ж мародери, які вже давно «зачистили» навколо Чорнобильської зони все, що містить цінний метал, узялися за саму зону.

У працівників служби безпеки ЧАЕС — чималий список припинених ними спроб різних комерційних структур вивезти радіоактивно забруднені матеріали з території, що охороняється. За словами фахівців, які давно працюють тут, велика частина майна, що перебуває в зоні відчуження, до аварії на ЧАЕС мала цілком реальних господарів, а тепер — практично безгоспна, нічия. Весь цей час вона не значиться на балансі підприємств, отже — не має балансової вартості. Злодії, хоч і не сильні в економічних тонкощах, давно зрозуміли, що звертатися з заявою про зникнення тієї чи іншої матеріальної цінності до міліції, по суті, нікому. Тому практично зловмисника, який тут «погорить», можуть притягнути за незаконне проникнення до зони, ну і, якщо дуже не пощастить, — за вивезення радіоактивно забруднених матеріалів.

Журналістам, які цікавляться чорнобильськими проблемами, неодноразово доводилося перетинати контрольно-пропускний пункт — своєрідний кордон перед зоною забруднення. Співробітники, що її охороняють, мають чітке завдання — запобігти незаконному поводженню з радіоактивними матеріалами. У зв’язку з цим представники ЗМІ, котрі тут бували, неодноразово висловлювали свої спостереження з приводу недосконалої системи охорони зони, що дозволяє зловмисникам вивозити матеріали, які «фонять», за межі її території. Неодноразово лунали і пропозиції обладнати межі зони відчуження сучасними технічними засобами, з допомогою яких можна було б більш якісно припиняти всі спроби нелегальної діяльності на території, що охороняється.

Втім, як випливає з компетентних джерел, обладнання контрольно-пропускного пункту сучасними технічними засобами коштує кілька мільярдів гривень. А тому поки що доводиться вибирати дешевший «людський чинник» — сумлінність і порядність тих, хто тут служить. У такому разі треба мало — щоб у людей, котрі охороняють КПП, не було особистого стимулу не перевірити, як велить інструкція, вміст машин, котрі, можливо, вивозять радіоактивно забруднені матеріали.

Той факт, що з Чорнобильської зони продовжують вивозити матеріальні цінності, підтверджує остання інформація, яка стала надбанням гласності. Служба безпеки України знешкодила групу зловмисників, які вивозили із зони, що «фонить», брухт, автомобільні запчастини, деревину. Радіоактивно забруднений метал здавали на переробку. Автозапчастини продавали автолюбителям. Деревина йшла на виготовлення будматеріалів, зокрема паркету. Можна тільки уявити, скільки шкоди завдасть людям, хтозна-куди потрапивши, забруднений метал, у чиїх машинах опиняться радіоактивні зап­частини і кому «пощастить» мати вдома «чорнобильський» паркет. Не гребували злочинці і браконьєрським промислом, а рибу, виловлену в чорнобильській зоні, реалізовували на столичних ринках. За інформацією правоохоронців, була навіть спроба вивезти із зони старий вертоліт МІ-8, щоб потім переобладнати його під... кав’яр­ню. Який рівень радіоактивності був би всередині цього специфічного закладу громадського харчування, ще має з’ясувати слідство. Втім, про це можна судити із попередніх результатів спецоперації СБУ, під час якої на виїзді із зони відчуження було затримано вантажівку, що тримала курс на одну з баз збору брухту в Київській області. Рівень радіоактивності вантажу, який вона перевозила, у 20—30 разів перевищував установлені санітарні норми. І не дивно, адже всередині машини виявилися викрадені з... могильника з утилізації радіоактивних відходів сталеві труби, що перевозилися незаконно. Правоохоронці виявили ще дві машини з металом, що «фонить», які прибули на базу брухту раніше.

Той факт, що з зони відчуження вивозять і метал, який «фонить», і інші матеріальні цінності, давно не секрет. Інколи на цілком «законних» підставах — із дозволами та іншими потрібними документами. Як і те, що полюють, тобто займаються браконьєрством, тут, на охоронюваній території, не тільки бідолахи, котрим нічого їсти, а й високі чиновники. Теж нібито законно. І про це всі знають. МВС, СБУ і МНС з участю Генпроку­ратури України було доручено провести перевірку виконання нормативно-правових актів щодо вивезення за межі зони відчуження брухту та інших цінностей і в разі потреби вжити заходів із усунення виявлених порушень, упорядкування вивезення брухту та забезпечення контролю. Проте, наскільки можна судити, доручення для «силовиків» живуть своїм життям, а реальна зона відчуження — своїм.

Серед тих, хто цього разу попався на крадіжці радіоактивно забруднених матеріалів, — не тільки особи, яким держава доручила забезпечити дотримання вимог радіаційної безпеки та контроль за нею. До злочинного угруповання входили люди в основному робітничих професій — водії, дезактиватори, охоронці... Погодьтеся, все-таки важко уявити, що рядовому водію або дезактиватору під силу вкрасти той-таки вертоліт або сталеві труби з могильника. Як і те, що у звичайних роботяг «усе схоплено», аж до благополучного вивезення з зони… І дуже не хочеться думати, що в гучній справі про вкрадений радіоактивний метал винними виявляться «стрілочники», а справжні головні дійові особи-організатори залишаться в «тіні».