Правовий шлях у безправ’я?

Одна з нагальних тем нашого часу — Сopyright і його захист. Всесвітньо відома енциклопедія Британіка (Britanica) дає таке визначення терміну copyright: «виняткове, юридично захищене право відтворювати, розповсюджувати і виконувати літературний, музичний, драматичний або художній твір».

Копірайт виникає в момент створення авторського твору, незалежно від того, де й коли цей твір було опубліковано або оприлюднено і чи було опубліковано взагалі, а також чи зареєстровані права автора на його творіння. Тобто це одна з форм охорони інтелектуальної власності, яка існує з давніх-давен і забезпечує визначений режим охорони інтелектуальних продуктів та їх використання. Знак a означає, що цей твір (ця copia) захищений законом про авторське право: Copyright. All rights reserved («Авторське право: всі права захищені»).

З часом економічна складова використання результатів творчої діяльності змінилася: з переважно культурних цінностей у XIX столітті об’єкти авторського права в XХI столітті перетворилися на чільний чинник технологічного, наукового та інформаційного розвитку суспільства. Перетворення інформації на товар, її призначення і способи отримання, у свою чергу, позначилися на змісті та властивостях об’єктів інтелектуальної власності, економічна цінність і привабливість яких постійно зростає. Це і програми для ЕОМ, і мультимедійні твори, і музичні файли формату МР3.

Все це призводить до стрімкого зростання кількості порушень авторських і суміжних прав у небачених досі масштабах, а характер цих порушень вийшов за межі традиційних суперечок між автором і видавцем. Несанкціоноване використання книжок, кінофільмів, музичних творів, комп’ютерних програм та ігор перетворилося на дохідний нелегальний бізнес, відомий під інтернаціональною назвою «піратство».

Зазнаючи великих фінансових втрат внаслідок піратського використання своїх творів, правовласники не шкодують сил і коштів, щоб не лише припинити таке використання надалі, а й відшкодувати завдані їм збитки. Особливо яскраво це можна простежити на прикладі музичної індустрії, де саме існування об’єкта тиражування — музики — прямо залежить від тієї ж таки індустрії звукозапису, адже вона фінансує створення нової й нової музики, і зменшення грошового потоку від слухачів неминуче призведе до зменшення фінансування професійних музикантів.

В Україні одним із найбільш резонансних є спір між контент-провайдерами — компанією «Пойнт ком» та її конкурентом — «Дніпро телеком» (торгова марка Mobilemania) про порушення авторських прав на саундтрек до фільму «Бій із тінню» автора Шелигіна, використаний у формі рінгтону, реалтону, рінгбектону. Цей спір розглядався господарськими судами України всіх інстанцій, і, відповідно до рішення суду, «Дніпро телеком» має заплатити 29 тис. грн. за порушення авторських прав і ще стільки ж як відшкодування шкоди, завданої діловій репутації «Пойнт ком».

Не ставлячи під сумнів справедливість такого рішення, запитаємо: а як бути з творами тих «колег» пана Шелигіна, котрі з якихось причин не уклали договір із компанією «Пойнт ком» про передачу майнових прав або ж термін охорони цих прав минув? Особисто в мене викликає сумнів, що інший композитор, твори якого не менш затребувані як рінгтони, ніж прославлений саундтрек, і крім того, використовуються в рекламі лікарських засобів для алкогольної абстиненції, наприклад пан Моцарт, був би в захопленні від такого використання своєї спадщини, незалежно від матеріальної компенсації.

Проте це лише частина зворотного боку медалі під назвою «копірайт». Якщо говорити про те, на що його дія не поширюється, то, на перший погляд, законами про копірайт передбачено справедливі винятки з правової охорони. Так, не можуть бути захищені ідея, концепція, процедура, процес, принцип і т.ін., оскільки, до слова, заборона на використання тієї чи іншої ідеї вилучить її з користування людством і унеможливить створення нових і оригінальних праць на її основі. Що ж до літературних творів — не охороняється їхня сюжетна лінія, тема. Так, роман Л.Толстого «Війна і мир» є об’єктом авторського права, як і окремі впізнавані його частини, але його тема — війни і миру, добра і зла, честі і безчестя — не є охороноздатною і використовується в багатьох творах.

Проте не все так просто: терміни охорони копірайту подовжуються (у нас це життя автора + 70 років після його смерті), а заходи для його захисту посилюються, що призводить до малоприємних парадоксів. Графомани і маловідомі літератори подають у суд на авторів популярних романів, звинувачуючи їх у викраденні сюжетів зі своїх творів. Фактично жоден автор не може бути впевнений у тому, що його твір не визнають плагіатом, оскільки щось подібне було створене раніше. Аранжування відомих музичних творів — взагалі окрема історія. Так, група The Verve записала один зі своїх хітів, використавши музичні теми монстрів року Rolling Stones. The Verve цього й не приховувала, але змушена була перераховувати 100% гонорарів, отриманих за виконання хіту, у скарбничку Rolling Stones.

А втім, похідний твір буває вдалішим, ніж оригінал. Хрестоматійний приклад із мишеням Міккі-Маусом: його автор художник Уолт Дісней створив перший мультфільм про Міккі «Пароплавчик Віллі», використавши як основу сюжету фільм великого коміка Бастера Кітона «Пароплав Білл».

Виникає парадокс: міжнародний захист копірайту робить світ менш вільним і знищує дух творчості. Час, коли ми використовували чужі тексти і цитати для написання своїх шкільних творів та рефератів, відходить у минуле. Технології, які дозволяють власникам авторських прав ефективно контролювати те, як суспільство розпоряджається їхньою власністю, стрімко розвиваються.

Так, кіновиробники і компанії звукозапису почали використовувати програми, які дозволяють виявляти в мережі користувачів, котрі нелегально скачують кіно чи музику. Також розроблене програмне забезпечення, що дозволяє знаходити в мережі уривки тексту, скопійовані з того чи іншого джерела. Такі програми (наприклад, WCopyfinder або iThenticate) використовують юридичні фірми, які захищають інтереси письменників та журналістів, а також самі засоби масової інформації (за повідомленням агентства Associated Press, газета USA Today застосовувала таку програму, щоб довести, що один із її журналістів займався плагіатом).

Таким чином, захист інтелектуальної власності став однією з причин того, що технологічна революція перетворюється з дороги до свободи — на шлях до чогось іншого. Кількість об’єктів копірайту зростає в геометричній прогресії. Зростає й кількість піратів, не зв’язаних державними кордонами і не обмежених у плані технічних засобів. Відповідно, зростають витрати власників авторських прав на відстежування порушень. Відтак, значна частина зусиль власників копірайту може йти не на створення нового, а на захист старого.

… Якийсь Лі-Чен Венг, один із перших творців комп’ютерних програм, напевно, жартома записав у текст однієї з них такі слова Copyleft, all wrongs reserved. Це гра слів, зміст якої можна було б передати приблизно так: «Copyleft: мої права захищені моїм безправ’ям». Потім група американських інтелектуалів під керівництвом Лоуренса Лессіга створила неформальний рух під умовною назвою Copy Left («авторське ліво» або «ліва копія»), спрямований на «розкріпачення» порядку доступу до творів.

І закінчити цю замітку хотілося б його словами із книжки «Повернення суспільного надбання»: «Ми бачимо, як закладаються підвалини нашого майбутнього, у якому власники прав «інтелектуальної власності» отримають такий контроль над цією власністю, якого в них не було ніколи. Цей контроль... разюче не відповідає тому балансові інтересів, який завжди прагнуло втілити право інтелектуальної власності; цей контроль дозволить «закрити» суспільство, яке ми зараз називаємо відкритим».