Порушити права хотіли, але не встигли. Тому про відповідальність не йдеться

Як стало відомо «ДТ», Генпрокуратура розглянула звернення з приводу незаконного доручення слідчого ГПУ Дмитра Павлія, даного ним міністру МВС України, щодо проведення оперативно-розшукових заходів стосовно всіх суддів (див. статтю «Генпрокуратура ініціює ОРЗ стосовно всіх працівників судів»).

Як стверджується в документі за підписом начальника Головного слідчого управління А.Хочунського, встановлено, що 20.05.09 слідчим Д. Павлієм «за відсутності достатніх, передбачених законом підстав, дано доручення міністру внутрішніх справ України щодо проведення оперативно-розшукових заходів для перевірки можливої причетності Мельника М.І., Чернушенка А.В. та інших працівників суду до протиправної діяльності Дурдинця Т.Ю. або до інших злочинів. 03.07.09 зазначене доручення з Міністерства внутрішніх справ України слідчим було відкликано. За допущені порушення вимог чинного законодавства до слідчого вжито заходів прокурорського реагування.

За інформацією МВС України, за вказаним дорученням слідчого оперативно-розшукові справи не заводилися, оперативно-технічні заходи не проводилися, а тому конституційні права не порушено.

За таких обставин підстав для прийняття рішення щодо слідчого у пopядку ст. 97 КПК України та відсторонення його від розслідування кримінальної справи не вбачається».

Отже, в ГПУ щиро переконані: оскільки порушити права не встигли, то й говорити немає про що. Водночас «ДТ» отримало на свою публікацію відгук інших юристів — з Ради суддів міста Києва: «Радою суддів міста Києва розглянуто матеріали публікації в «Дзеркалі тижня» — «Генпрокуратура ініціює ОРЗ стосовно всіх працівників судів». У дорученні слідчим Генеральної прокуратури України зазначено, що Дурдинцем Т.Ю. умисно не виконано ухвалене Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 06 лютого 2009 року, яким останнього зобов’язано утриматися від виконання своїх посадових обов’язків. Відмова Дурдинця Т.Ю. тимчасово утриматися від власних повноважень пов’язана з його намірами протиправно використовувати можливості спецпідрозділу для одержання компрометуючих даних на окремих керівників державних органів та політичних діячів, у т.ч. шляхом проведення щодо них оперативно-розшукової діяльності, технічних заходів тощо. Проведення окремих оперативних заходів, зокрема технічних, передбачає одержання відповідного дозволу керівника апеляційного суду за місцем знаходження органу, що провадитиме оперативно-розшукову діяльність. Зважаючи на це і те, що умисне тривале невиконання рішення суду свідчить про підтримку Дурдинця Т.Ю. з боку впливових службових осіб судової гілки влади, слідством, як одна з версій, перевіряється причетність голови Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. до протиправної діяльності Дурдинцця Т.Ю., вчиненої за посередництва керівника служби голови Верховного суду України Мельника М.І.

У зв’язку з викладеним слідчий просить міністра внутрішніх справ Ю.Луценка провести оперативно-розшукові заходи, в тому числі технічні, для перевірки причетності голови Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. і керівника служби голови Верховного суду України Мельника М.І., інших працівників суду до протиправної діяльності Дурдинця Т.Ю. або до інших злочинів.

Вказане доручення стосовно проведення оперативно-розшукових заходів, які обмежують конституційні права вказаних осіб і можуть проводитися лише за передбачених у законі підстав, не містить жодних фактів, які б свідчили про протиправну діяльність вказаних осіб судової влади. При тому перелік «інших працівників суду», щодо яких слід здійснювати оперативно-розшукові заходи, в дорученні відсутній.

Аналіз цього доручення свідчить про те, що воно дане за відсутності будь-яких законних підстав і є яскравим прикладом свавільного застосування кримінального, кримінально-процесуального законів та закону про оперативно-розшукову діяльність, а такі протиправні дії слідчого є свідченням зловживання посадовою особою своїм службовим становищем.

Виходячи з того, що згідно з частиною третьою статті 114 КПК України доручення слідчого органам дізнання про проведення розшукових та слідчих дій є обов’язковими, Міністерство внутрішніх справ України зобов’язувалося в разі його отримання здійснити комплекс оперативно-розшукових заходів, у тому числі, як вказується в дорученні Павлія Д.В., шляхом зняття інформації з каналів зв’язку, встановлення засобів спостереження за місцем роботи та місцем проживання вказаних осіб тощо. Разом з тим для проведення таких заходів, до чого зобов’язує МВС України слідчий Павлій Д.В., немає передбачених законом підстав.

Фактично в порушення таких принципів оперативно-розшукової діяльності, як законність та дотримання прав і свобод людини (стаття 4 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), МВС України дано доручення провести такі заходи щодо всіх суддів Апеляційного суду міста Києва та інших працівників цього суду, що є не чим іншим, як тотальним кримінальним переслідуванням осіб за ознакою їхнього місця роботи.

Правова безпідставність доручення слідчого Павлія Д.В., свідчить про те, що воно може бути виявом штучного «прив’язування» з надуманих приводів до існуючої кримінальної справи неугодних слідчому чи його керівництву осіб із тим, щоб у незаконний спосіб здійснювати вплив на таких осіб, вчинити над ними розправу, досягти інших протиправних цілей.

Останнім часом набули масштабного характеру факти порушення кримінальних справ за надуманими підставами та за відсутності передбачених законом підстав; безпідставне застосування заходів кримінально-процесуального примусу; давання органам дізнання незаконних доручень та вказівок на проведення оперативно-розшукових заходів, що є грубим порушенням правових принципів діяльності органів прокуратури, міліції та конституційних прав громадян і недопустимим втручанням у відправлення правосуддя та порушенням принципу незалежності суддів.

У цих порушеннях вбачаються ознаки ряду злочинів, у тому числі: зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України), схиляння шляхом дачі незаконного доручення, яке є обов’язковим до виконання, до порушення недоторканності житла (стаття 162 КК України), порушення недоторканності приватного життя (стаття 182 КК України), незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (стаття 359 КК України).

Враховуючи наведене, Радою суддів міста Києва на засіданні 25 червня 2009 року було прийнято рішення звернутися до генерального прокурора України Медведька О.І. з пропозицією провести перевірку викладених у цьому зверненні фактів і дати правову оцінку діям слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Д. Павлія та інших посадових осіб Генеральної прокуратури України, причетних до незаконного застосування ним кримінального та кримінально-процесуального законодавства, вжити передбачених законом заходів до припинення порушень конституційних прав та свобод громадян слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Д.Павлієм.

Провести перевірку викладених у цьому звернені фактів і дати правову оцінку діям слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Д.Павлія та інших посадових осіб Генеральної прокуратури України, причетних до незаконного застосування ним кримінального та кримінально-процесуального законодавства, та повідомити Раду суддів України про зазначений випадок незаконного втручання у відправлення правосуддя, порушення принципу незалежності судців та законодавства про статус суддів».

Але яка там правова оцінка — сказано ж, порушити права ще не встигли. Тому й підстав для належного реагування не вбачається. Так працюють правоохоронні органи: «складеться» — зберуть інформацію і думатимуть, як її вигідніше реалізувати — в широкому розумінні цього слова. Не вдасться — «фігурант» їхніх шитих білими нитками справ ані вибачення не дочекається, ані належної за законом реакції…