«Підписка» на вищому рівні, або Про моральний еталон держчиновника

«Посада міністра юстиції є політичною, тому важливо не яка освіта в міністра, а наскільки професійно він виконує свою роботу», — заявив Президент Віктор Ющенко. Глава держави відзначив, що на нашому континенті є міністр закордонних справ без вищої освіти, і це всіх влаштовує. «Тим паче що міністр юстиції Роман Зварич має початкову середню вищу освіту», — цитує Президента MIGnews. «Дайте Зваричу спокій», — попросив глава держави журналістів, відзначивши, що проблема його освіти надумана. «Це людина, котра пройшла випробування в парламенті й нині професійно виконує свою роботу».

Не відстає від Президента й секретар РНБОУ П.Порошенко. Він навіть з’ясував, що скандал із міністром юстиції замовили ті самі люди, котрі спричинили відставку Ющенка з посади прем’єра 2001 року. В інтерв’ю каналові «1+1» П.Порошенко заявив: «Дискусія про освіту виникла відразу після того, як дії міністра юстиції поклали край злочинному потоку відмивання ПДВ у певних областях України». П.Порошенко також сказав, що «особисто бачив документи Зварича», привезені ним зі США. Дуже зворушив П.Порошенка і той факт, що міністр юстиції за власні гроші з’їздив у США по документи про освіту, які, за словами секретаря РНБО, — у порядку, але ніхто у Зварича навіть не попросив вибачення. Даруйте, а за що?

Усі ми маємо можливість спостерігати кричущу поведінку вищого керівництва держави, яке діє за принципом дворової компанії, для якого не здавати своїх за жодних обставин — справа своєрідно витлумаченої честі. Причому чи має рацію товариш у конкретній ситуації, не важливо. Проте тому, хто зводить кругову поруку в принцип державної політики, не слід забувати — у такому разі нахабність одного може загрожувати всій компанії. Яка в даному випадку безсоромно «замилює» питання на найвищому рівні.

Отже, по черзі. Передусім під час обговорення цього вже досить обридлого, але так принципово й не вирішеного питання безліч разів повторювалося, що річ не в освіті Зварича. Річ у тому, що глава «Міністерства справедливості», як би це м’якше сказати, був неправий, причому неодноразово. Хроніка висловлювань Зварича, який оприлюднював версії про власну освіту, копітко складена «Українською правдою», вже навіть не смішить, а просто пригнічує.

Що стосується невдалої екскурсії Президента «по країнах і континентах», то на нашому ж континенті є безліч прикладів того, як за безневинні, з погляду українського чиновника, проступки державні діячі суворо відповідали. Для цього не обов’язково було завдавати державі збитків в особливо великих розмірах. Досить було, приміром, помахлювати з візою для няньки, що доглядала дитину коханки. А всесвітньо відома історія «про плями на сукні», яка сталася на іншому континенті, свідчить про те, чим загрожує президентові його власна брехня. Ще там-таки був випадок: американський генерал, котрий трудився в Пентагоні, застрелився, коли надбанням гласності стала інформація, що орденом, який прикрашав його кітель, його насправді не нагороджували...

Що стосується випробувань Зварича в парламенті, які слугують підставою для того, аби «залишити його в спокої», — то тоді слід прямо говорити: в нас існує інститут індульгенцій. І в того, хто має таку грамоту, навіть документами поцікавитися не можна, їм потрібно беззастережно вірити на слово.

А що ж сам Зварич? Після всіх його заяв і запевнень тепер з’ясувалося: оприлюднювати документи про освіту, нарешті привезені з історичної батьківщини, він... зовсім не збирається. «Я їх передав у Кабінет міністрів і секретаріат Президента. Вони там легалізовані». Що, цікаво, вони там легалізували, якщо, звісно, міністр знову не жартує? Довідку про те, що він прослухав курс у Манхеттенському коледжі й може бути прирівняний до бакалавра? «Конвертували» її в повноцінний диплом?

Як відзначив у коментарі «УП» Р.Зварич, «це мої приватні документи, які підлягають конфіденційності. Конфіденційні документи мають бути конфіденційними, тим паче що там є конфіденційна інформація, яка мене не хвилює, але вона є конфіденційною». Хвацько закручено, нічого не скажеш. Ось тільки Порошенко бачив. Що ж це таке інтимне може бути в документі про освіту, що тільки Петру Олексійовичу й не соромно показати? Та й чого тоді було мчати у Штати? Адже в Кабміні Зваричу, наскільки відомо, незручних запитань не ставили. Громадськість, ЗМІ цікавилися освітою Зварича, і саме їх він збирався переконувати в наявності диплома. А тепер, після непристойного скандалу, з’ясувалося — все це суцільне приватне життя. Просто цікаво, що таке американці в документах про освіту пишуть, що не хочеться людям показувати? І на це запитання прозвучала відповідь. У дусі Зварича. Конфіденційна інформація, яка міститься в документах про освіту Зварича, — це адреса його батьків. Прес-секретар міністра була багатослівнішою, зазначивши, що документи містять «інформацію про родину, батьків, подробиці приватного життя».

Отже, вищі посадові особи держави, які давно виявляли нестримну пристрасть до слідчих дій, установили замовників і, відповідно, виконавців «зваричгейту». Судячи з термінології, кваліфікованого ними як злочин, можливо навіть спрямований на підрив національної безпеки, оскільки авторитетно заявив про «замовлення» особисто секретар РНБО. А що ж Зварич? Неймовірним чином вийшовши сухим із води, він продовжує плідно трудитися.

Як ми знаємо, ще зі студентських років Р.Зваричу була властива схильність до розмірковувань про те, «що таке добре, а що таке погано». Це непросте запитання він вивчав навіть у контексті дослідження етичних поглядів Платона. Тоді, багато років тому, ця «праця в рамках одного колоквіуму» так і не переросла в дисертацію, хай там що писали українські довідники. Зате нині на розгляд Кабміну надійшов підписаний Р.Зваричем «Кодекс доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави». І якщо хтось скаже, що це свідчить виключно про особливий цинізм міністра юстиції, ми з ним не погодимося. Бо, мабуть, цей вистражданий труд — результат безсонних ночей та тяжких роздумів. Про час і про себе, про можливості, які відкриває висока посада, і про сімейний бізнес. Одна зі статей кодексу, до речі, безпосередньо присвячена «протиріччю публічних і приватних інтересів суб’єкта доброчинної поведінки».