ПЕРЕДІЛ ПО-СІМЕЙНОМУ

Надію на те, що все таємне рано чи пізно стане явним, живлять процеси, які відбуваються на місцях, де останнім часом правоохоронні органи виявляють особливий інтерес до махінацій із державною власністю.

У пересічного автолюбителя, який попоїздив нашими розбитими шляхами і не завжди бачив зміни на краще, нагадування про дорожнє відомство здатне викликати хіба що думки про недостатнє фінансування. Важко повірити, що власники таких шляхів можуть перетворюватися на далеко не бідних людей. Звісно ж, щоб здобути лаври олігарха місцевого масштабу, потрібні як мінімум державна посада й уміння змусити танцювати під свою дудку досить солідні органи. У кожному разі, одному з керівників державного підприємства управління будівництва та експлуатації автомобільних шляхів — якомусь С. — це вдалося. 18 березня 1998 року, в результаті сімейної наради, він створив товариство з обмеженою відповідальністю, зареєстроване на сина та дружину й покликане здійснювати ремонтні, пусконалагоджувальні роботи, будівництво споруд тощо. Як з’ясували в обласній прокуратурі, того самого дня, з завидною оперативністю, ТОВ було зареєстроване виконкомом Миколаївської міськради. Після такої грунтовної підготовки С. досить спокійно сприйняв інформацію, що надійшла з державної корпорації «Укравтодор», про майбутню ліквідацію дорученого йому держпідприємства.

Схему «приватизації» того майна, берегти яке він повинен як службовець, начальник винайшов сам. Доля держпідприємства вершилася... на сімейній раді, де й було вирішено для початку відібрати в цілісного об’єкта найпринадніший майновий комплекс, після чого використовувати останній як нову виробничу базу для вже свого підприємства. До нього перейшли виробничі приміщення, техніка та устаткування. Щоб сховати сліди злодійства, керівник своїм наказом по держпідприємству «узаконив» цю акцію. Для «замітання слідів» він планував зробити розрахунок за цей комплекс шляхом заліку вартості робіт, виконаних «своїм» підприємством для поки що очолюваного ним держпідприємства. Прямо скажемо, досить непогані умови... Втім, навіть такий «розрахунок» був явно занижений. Адже солідний адміністративний будинок, прохідна, два склади, два гаражі, два басейни, велика, заасфальтована й забетонована територія, опалювальні казани, верстати обійшлися в якихось 14058,26 грн. Пізніше виявилося, що фактична вартість цього майнового комплексу — майже 100 тис. грн.

Подальше співробітництво між держпідприємством, очолюваним батьком та ТОВ, при кермі якого стояли син і дружина, планувалося зовсім не на взаємовигідній основі. Чи до стану доріг було керівникові, коли доводилося думати про користь сімейної справи? Саме собою, всіх тонкощів хитромудрих перетворень не знали ні регіональне відділення Фонду держмайна, ні державна корпорація «Укравтодор». Чи варто, справді, згадувати про такі «дрібниці», як те, що, відповідно до вимог Закону України «Про державні підприємства» і «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», відчуження підприємства можна здійснювати виключно на конкурсній основі — на аукціоні, після отримання дозволу органу управління майном (корпорації «Укравтодор») — і за узгодженням із регіональним відділенням Фонду держмайна України, за наявності техніко-економічного обгрунтування доцільності відчуження майна і використання засобів, акта про балансову вартість основних засобів, акта про інвентаризацію і технічний стан майна, звіту про його експертну вартість.

Втім, щоб «узаконити», «застовпити» власність, треба було все-таки вийти за рамки власного відомства й вирішувати питання на місцевому рівні. І слід сказати, що незаконні, з погляду правоохоронних органів, дії приватизаторів не натрапляли на належний опір — до певного часу чомусь нікого не насторожувала ця операція.

Для вирішення свого питання сім’я вирішила отримати офіційні документи про право власності на держмайно. І це їй, загалом, удалося. З допомогою однієї з фірм, що займаються операціями з нерухомістю, яка звернулася до Миколаївського бюро технічної інвентаризації з проханням підготувати відповідні документи. Більше того, як пощастило з’ясувати працівникам обласної прокуратури, до Миколаївської міськради надійшло клопотання, за результатами розгляду якого складено проект відведення земельної ділянки, а потім сімейне дітище отримало й державний акт на постійне користування землею.

Проте коли присвоєння державної власності здавалося доконаним, було порушено кримінальну справу. Адже державний комплекс по суті розкрадений і став приватною власністю. Справа передана до обласної прокуратури й розглядатиметься в суді.