Нотаріально завірені афери

Цивільний кодекс України забороняє називати прізвища осіб, стосовно яких проводиться кримінальне переслідування. Ми й не називатимемо. У цьому разі досить вказати на явище, яке, на жаль, існує. Держава наділяє нотаріуса особливою довірою і надає йому право засвідчувати угоди та інші дії, зокрема підписи під дорученням. Таке доручення надає право на реалізацію від імені довірителя майна на мільйони гривень, представництво в суді або одержання документів.

Щоб продати земельну ділянку, будинок чи іншу нерухомість, особа, яка звернулася до нотаріуса з проханням оформити таку угоду від чийогось імені, має надати нотаріально завірене доручення. Якщо таке доручення є, то інший нотаріус з чистим серцем засвідчить купівлю-продаж або дарування майна й нерухомості. Якщо ж йдеться про подружжя, то при продажу спільного майна, наприклад, земельної ділянки або будинку, нотаріус зобов’язаний вимагати письмової згоди одного з подружжя на здійснення такої угоди. Ця письмова згода також має бути засвідчена нотаріально.

Але от приклади. Гр. М. побажала продати свою квартиру. Яким же був її подив, коли нотаріус заявив, що на продаж квартири існує заборона. Виявляється, квартира перебуває у заставі під кре­дит на суму 200 тис. дол. США, отриманий зовсім незнайомою власниці квартири людиною. Угода була укладена на підставі доручення. Важко повірити, що пра­цівники банку не розуміли, що квартиру під заставу передає чужа людина, яка не має до неї стосунку. Проте в неї було доручення.

Гр. Ц. одержала від банку повідомлення на ім’я свого помер­лого батька про те, що він виступив гарантом погашення кредиту і що його будинок заставлено, а заборгованість не погашається. Ц. відразу побігла до знайомого адвоката. Перевірка показала, що в розпорядженні банку перебуває нотаріально засвідчене доручення від імені батька Ц., на підставі якого було укладено договір поруки. Для Ц. усе минулося, оскільки адвокат відразу з’ясував, що доручення було засвідчене вже після смерті довірителя. Незбагненно — проте факт. Втім, пояснення є. Нотаріус засвідчив документ без участі довірителя. У іншому випадку спадкоємці виявили, що їхній батько вже після своєї смерті подарував будинок сторонній людині. Про це йшлося у договорі дарування, засвідченому нотаріусом. Усі ці випадки з практики одного адвоката. Чи не забагато?

Перефразуючи класика, можемо сказати, що людей в Україні зіпсувало земельне питання. Навколо землі, яка в Україні становить величезну цінність, піднявся надзвичайний ажіотаж. Ціни за сотку землі навколо Києва злетіли. Купівля-продаж земельних ділянок здійснюється через нотаріусів, що для деяких із них стало справжнім Клондайком.

От, здавалася б, звичайна істо­рія. У Т. і його дружини Т.Є. на пра­вах спільної власності було близь­ко 70 земельних ділянок. Т. пішов до іншої жінки, а законна дру­жина подала до суду позов про поділ майна. Суд із накладенням арешту на майно на забезпечення позову не квапився. До речі, це тема окремої розмови: чому і як суди, буває, не поспішають забезпечити позов. До моменту роз­гляду справи з’ясувалося, що Т. усе майно вже продав і ділити нічого. Треба мати талант Гоголя, щоб описати німу сцену на засідан­ні суду, коли все це з’ясувалося.

Здавалося б, провернути таке неможливо. Держава створила реєстри нерухомості, продаж від імені іншої особи може здійснюватися лише за нотаріальним дорученням, де на варті законності намертво стоять нотаріуси. Од­нак Т. зумів усе оминути. Нота­ріуси, котрі оформляли угоди, подали від імені дружини доручення на право продажу конкретних ділянок, а також (в решті випадків) письмову згоду дружини на такий продаж. Угоди укладалися в одному з районних центрів Київської області, а доручення були засвідчені в Києві, у нотаріальній конторі, яка розміщена в елітній частині міста. Дружина Т. розуміла, що і підписи на дорученнях (а від її імені їх були десятки), і підписи на письмовій згоді на здійснення угод підроблено. Адже вона вперше в житті перетинала поріг цієї контори.

Сама по собі ця справа є чудовим психологічним етюдом. Кинута чоловіком дружина, яка залишилася з двома неповнолітніми дітьми на руках, відповідно до договорів, продає земельні ділянки тій жінці, до якої пішов її чоловік.

З цікавості я проконсультувався з відомим психологом... Згадавши Фрейда і ще з півдесятка невідомих мені прізвищ, він усе ж таки дійшов висновку, який наші жінки знають і без Фрейда. Це неможливо.

Вже пізніше з’ясувалося, що Т. продав ділянки не лише від імені своєї дружини, а й від імені інших людей і таким самим способом — з допомогою нотаріально засвідчених доручень. Більш того, були продані земельні ділянки, які є спадковим майном чотирирічної, тобто неповнолітньої, дівчинки. Тут можна висунути претензії і до законодавця. Зрозуміло, що така дитина не може самостійно захистити себе. Угоди, які суперечать інтересам неповнолітніх дітей, недійсні. Але звернутися до суду буває нікому. У цьому випадку майно на неповнолітню дівчинку не було оформ­лене. Отже, у базах даних дівчинка не значилася власником, і її інтереси просто проігнорували. Тим часом ст. 1268 Ци­вільного кодексу України передбачає, що малолітня дівчинка вва­жається такою, що прийняла спадок, а, отже, є власником цієї, уже проданої землі. Держава не продумала, як забезпечити превентивний захист майна, якщо спадкоємцями є малолітні або непов­нолітні діти. То хто ж захистить законні інтереси дитини, котра ще не вміє грати в дорослі ігри?

Міністерство юстиції, зазвичай таке суворе і вимогливе до нотаріусів, яке старанно перевіряє подібні факти, в описаному випадку обмежилося відпискою, що ці дані містять ознаки злочину, а тому їх має перевіряти прокуратура. Про дівчинку, яка залишилася сиротою, начебто ніхто й не знає. Хоча ділянки, які їй належать, коштують мільйони гривень. Вона ж фактично залишилася без нічого. Міліція і прокуратура проводять перевірки, вирішують питання про порушення кримінальної справи. Хтось може зітхнути з полегшенням: ну от, усе й залагодиться. Договори купівлі-продажу будуть визнані недійсними, а винні покарані. На жаль. Досвідчені люди знають, що це не так.

Нотаріуси за освітою — юристи. Вони прекрасно розуміють, що самого лише підпису під дорученням, якщо його сфальсифіковано, для категоричного висновку експерта-графолога, як правило, недостатньо. Звичайно, вони відразу відмовляться свідчити, або пояснять, що жінка, яка видала доручення, була у них із паспортом. До порушення кримінальної справи вони відмовлятимуться видати будь-які документи, посилаючись на таємницю нотаріальних дій. Без документів прокурор може відмовити в порушенні кримінальної справи або запропонувати зробити додаткову перевірку. А як її зробити, якщо нотаріус документів не надає, на виклики слідчого не приходить? Виходить замкнене коло.

Що ж можна зробити? Довіритель має не лише ставити свій під­пис на дорученні, а й написати кілька речень із тексту доручення власноруч. Те саме стосу­ється письмової згоди на відчуження власності. У цьому разі у розпоряд­женні експертів є досить матеріалу для категоричного висновку про те, чи справді підпис на дорученні належить довірителю.

Проте й після порушення кримінальної справи її перспективи досить примарні. Відсутність точного висновку графологічної експертизи залишає сумніви, які мають трактуватися на користь обвинувачуваного. У результаті, як правило, кримінальна справа направляється на дослідування, усіляко затягується і спускається на гальмах. Нотаріус у кращому разі втратить право здійснювати нотаріальну діяльність. Однак коли угоди укладаються на десятки мільйонів гривень, втрата такого права вже несуттєва. У цьому випадку надалі можна прожити й на відсотки.

Отже, виявляється, що не кожному нотаріусу можна довіряти. Усі перешкоди, які створила держава, щоб не допустити незаконних угод, ще нічого не гарантують. За нинішнього стану справ від вашого імені можуть продати будинок, у якому ви живете, земельну ділянку, якою ви користуєтеся, або представлятимуть вас без вашого дозволу в суді на підставі брехливого, однак засвідченого нотаріусом доручення. Людина, яка проникла у ваш будинок і вкрала комп’ютер або телевізор, може бути засуджена на кілька років. Суди в цих випадках, як правило, нещадні. Але якщо з допомогою нотаріуса у вас украли увесь цей будинок і все наявне у вас майно, то це цілком може зійти злочинцям з рук... Так, у нас діють приватні нотаріуси, але засвідчення угод — справа державна. А отже необхідно виправляти ситуацію. Найпростіший вихід: зобов’язати довірителів власноруч писати текст доручення, письмової згоди або іншого документа так, щоб цього тексту було достатньо для експертів-графологів.