На мушці архіви

Не зустрічаючи на своєму шляху жорсткої й організованої протидії, земельне рейдерство демонструє здатність до розвитку, вдосконалення прийомів заволодіння чужою власністю. Справа доходить до використання з брудною метою архівів, які традиційно були державним надбанням.

Минулого тижня надійшло повідомлення про подію, яка трапилася ще в розпал різдвяних свят. Укотре йшлося про напад на державні установи, де зберігаються важливі документи, зокрема такі, що стосуються земельних питань.

Відповідно до протоколу й висновків працівників держархіву, з архівного відділу Броварської райдержадміністрації (РДА), розташованої в цокольному приміщенні п’ятиповерхового житлового будинку, зникло 13,5 тисячі справ Національного архівного фонду. Це означає, що 84 фонди підприємств, організацій, сільгосппідприємств району втратили документи, які відбивали їхню діяльність за період з 1945 по 2006 рік. За попередніми оцінками фахівців, украдено близько 90 відсотків таких документів. Зникли справи з трудового архіву й інші документи — про дострокові вибори народних депутатів України, внутрішня документація, книги реєстрації надходження документів для постійного зберігання й видачі справ у тимчасове користування, основні облікові документи.

Якщо говорити про фізичні обсяги, то, за оцінками фахівців обласного архіву, вивезено близько півтисячі картонажних ящиків із документами. На думку працівників міліції, було викрадено близько трьох тонн документів.

Показова деталь. Рейдери не взяли ні технічних засобів, ні навіть печаток і штампів. Їх цікавили переважно документи, які відбивають діяльність підприємств. Можна припустити, що розпочався новий етап у боротьбі за власність — довести, зокрема й документально (знищивши одні папери, підробивши інші), що «ваше» стало «нашим» на цілком законних підставах. Останні події свідчать: у сільських районах (передмістях столиці) розгорнулося справжнє полювання за документами, які стосуються руху земельних ділянок.

Існує порядок зберігання документів, що надходять із підприємств і організацій. Вони мають перебувати у відділах архівів РДА до десяти років, а потім концентруватися в обласному архіві. У більшості областей цей порядок дотримується. Але не в столичній області. В архіві Київської області на вулиці Мельникова ось уже три десятиліття не можуть завершити будівництво корпусу, призначеного для зберігання отаких, «відстояних» на місцях, документів.

Поглиблює ситуацію великий розрив на місцях у рівні забезпечення схоронності документів. Річ у тім, що в містах відділи архівів фінансуються з місцевих бюджетів, а райони — на забезпеченні державного бюджету. Здавалося б, завдяки такій увазі до районів вони мали б бути у виграші. Але все з точністю до навпаки. Архіви міст, які «підживлюються» з місцевих бюджетів, фінансуються найчастіше. Між тим, районній ланці архівістів здебільшого доводиться лише сподіватися на кошти держбюджету, про регулярність і акуратність надходжень яких можна судити за вже згадуваним довгобудом. І нині, коли сільські райони з їхніми величезними обсягами землі, яка дорожчає, перебувають під пильною увагою махінаторів різних калібрів, такий недогляд обходиться надто дорого.

На позачерговому засіданні колегії держархіву Київської області розмова вийшла за рамки обговорення того, що сталося в Броварському районі. Йшлося про швидке зростання документообігу, перевантаженість приміщень. Про те, що в охочих до документів більше можливостей їх украсти, ніж в архівістів їх зберегти. І про наслідки, до яких ця ситуація призведе. Заступник директора Державного архіву Київської області Софія Каменєва вважає, що наліт на відділення архіву Броварської РДА зумовлений пожвавленими операціями з земельними ділянками, які здійснюються в передмістях столиці, а також із чутками, що посилюються, про входження низки населених пунктів до складу Києва. На думку Софії Арсентіївни, слід очікувати нових кроків криміналітету. Особливий інтерес у зловмисників можуть викликати архіви Києво-Святошинського, Макарівського, Обухівського районів, оскільки в них зберігається найбільше документів, що відображають рух землі, яка поступово дорожчає.

Чіткий сигнал про те, що рейдери, намагаючись підвести під свою діяльність міцнішу документальну основу, всерйоз зацікавилися вмістом архівів і сховищ, пролунав ще торік. Тоді були вчинені бандитські напади на Обухівський районний відділ держустанови земельного кадастру. І якщо зниклі акти про право власності на найдорожчі біля столиці ділянки землі все-таки можна відновити, то, як стверджують обізнані люди, непрохані гості завдали й непоправної шкоди, зокрема втрачені дані про реєстрацію, ділянки та їх власників. Відповідаючи на запитання кореспондента «ДТ» про перебіг розслідування обухівської справи, керівник прес-служби Головного управління МВС України в Київській області Євген Жукович розповів, що вона в архів не відправлена, розслідування за нею триває.

Щодо подій у Броварах, то по їхніх слідах відразу ж було заведено кримінальну справу. А передачу інформації в ЗМІ трохи затримали в інтересах слідства, аби не сполошити одного з підозрюваних.

Голова Броварської РДА Микола Діденко в інтерв’ю «ДТ» зв’язав те, що сталося, з наступом криміналітету, який проник у всі сфери. Він спростував твердження, яке з’явилося в ЗМІ, що Броварська райрада створила працівникам архіву труднощі, пов’язані з орендою землі, які посприяли сумним подіям. За його словами, архів не міг звертатися з приводу оренди в райраду, тому що земля — міська. Та й рішення утриматися від укладання орендного договору виходило не від орендодавців, а від самих орендарів. Річ у тім, що незабаром буде введений в дію будинок нової районної поліклініки, а в приміщення, що звільняється, заплановано перевести багато районних служб, зокрема й відділ архіву.

Не можна не зауважити, що час для пограбування архіву вибрали зі знанням справи. У новому приміщенні, де розміститься низка солідних організацій, навряд чи можлива ситуація, коли на об’єктах не виявилося б жодного охоронця.

Навіщо рейдерам, з їхнім жорстким практицизмом, папери, які практично розповідають про справи давно минулих днів? Версій того, чому ця публіка, здавалося б, ні з того ні з сього почала «кружляти» навколо архівів і установ, де зберігаються документи про землю, висувається чимало. Одні експерти думають, що спалах таких атак пов’язаний зі складними відносинами між керівництвом Києва й столичної області, коли у такий спосіб відбувається «узаконювання» територій. «Тіньове», зрозуміло. Оскільки, виявляється, зайняти землю простіше, ніж утримати. Якщо офіційне спілкування не на рівні, до справи беруться «тіньові» структури з кримінальним відтінком. Земельний переділ підкріпляється маніпулюванням з документами.

Треба зважати й на те, що земельне рейдерство, яке розцвітає пишним цвітом, має свою передісторію. Грунт для захоплення землі готували завчасно й зі знанням справи. Щоб позбавити селян остан­ньої опори, сільгосппідприємства банкрутували, зокрема — штучно. Заплутуючи ситуацію з майновими паями, обібравши КСП, рейдери добралися до головної своєї мети — землі. Але взяти її виявилося складно. Адже поки документи про господарську діяльність сільгосппідприємств, трудову участь селян перебувають у держархіві, завжди можна покарати злодіїв, відновити справедливість. Та документи, як бачимо, зникають, і в дедалі більших масштабах. Почалося зі сховищ сільрад, а тепер дійшло до того, що зникла велика частина архіву цілого району. Цей факт, хоч би чим він пояснювався, передвіщає велику й ще не зовсім усвідомлену суспільством біду.