Моральна вбогість

Дикість - інше слово не підходить, коли чуєш про інцидент, що стався липневої ночі в луганському ресторані «Баккара». Ця справа - ніби фото, на якому відбито сценку, що яскраво характеризує наше сьогодення та його звичаї. Притому не тільки головних «героїв» інциденту. Забуто, що підняти руку на жінку - аморально. Що не заступитися за жінку - боягузтво. Забуто, що жінка, розраховуючи на шляхетне чоловіче ставлення до себе, теж має відповідно поводитися…

Восьмого листопада в Ленін­ському районному суді Луган­ська розпочалися слухання у справі депутата Луганської міської ради Романа Ландіка. Кри­мінальну справу за ч. 3 ст. 296 («злісне хуліганство» - строк до п’яти років) прокуратура Луган­ської області порушила проти нього 7 липня. Приводом послужила рядова взагалі-то сварка з бійкою, що сталася в ніч на 4 липня в Луганському ресторані «Бакка­ра».

Участь в інциденті сина народного депутата від Партії регіонів Володимира Ландіка депутата міської ради від тієї самої партії Романа Ландіка забезпечила даній події небувалий для України резонанс. У результаті практично весь липень і частину серпня тема «Депутат Ро­ман Ландік побив еротичну фотомодель Машу Коршунову» була однією з найпопулярніших для багатьох вітчизняних ЗМІ. А скандальне відео з камер спостереження ресторану, на якому заснято інцидент, переглянули сотні тисяч користувачів не тільки в Україні, а й за її межами. Цілком очевидно, що тему цю підігрівали штучно, і оприлюднення відео не було випадковим. Так само, як гучний інцидент з водієм Ландіка-стар­шого та сержантом ДАІ. Випадок нашумілий, але він став надбанням громадськості переважно у трактуванні правоохоронців… Можли­во, тепер, коли в екс-міністра Могильова буде повно справ у Криму, правоохоронці і суди зможуть розбиратися із «заводним» сімейством Ландіків у спокійнішій обстановці?

Два сусідні столики. За одним жіноча, за іншим чоловіча компанії. За столик дівчат, серед яких Марія Коршунова, підсаджується Максим Поляков. У нього народилася дитина, і він пропонує почастувати дівчат із цього приводу. Робить замовлення. Офіціантка приносить напій. Марія Коршунова демонстративно змахує зі стола склянку, обливши брюки Максима. Той незадоволений іде. За кілька хвилин до столика підходить Роман Ландік і, щоб помститися за друга, намагається полити Машу зі своєї склянки. Вона вихлюпує йому в обличчя вміст карафки, що стоїть на його столі.

Молоді люди починають сваритися. Маша бере у праву руку шийку карафки. Роман простягає руку до дівчини й отримує ефектний удар карафкою по голові. Ландік хапається за закривавлену голову, а потім кидається з кулаками на кривдницю, але його відтягують його друзі. Ро­ман іде, змиває кров з розбитої голови і через якийсь час повертається, силою стягує Марію з дивана й відтягує її за волосся від столика. Зрозуміло, ми не знаємо, що сказав їй Роман чи, можливо, Максим, але візьмемо на себе сміливість констатувати очевидне: першою вдарила Марія.

Ось, у принципі, і все, що можна почерпнути зі скандально відомого запису камер спостереження. За показаннями свідків, Ландік потім викликав міліцію і утримував Коршунову до прибуття міліцейського патруля. Обстановка в ресторані при цьому була звичною.

Що зробите ви, якщо дівчина вас провокуватиме на конфлікт, а потім завдасть удару по голові, і кров заллє вам обличчя? Особисто в мене готової відповіді немає. Роман Ландік відповів грубою силою. І тепер дуже шкодує. Тому що міг бути потерпілим, а став «демонстративно-показовим» мажором-хуліганом і переїхав у СІЗО. Попри те що дівчина, на яку він підняв руку, до нього… претензій не має. Втім, судячи з усього, і за ушкодження, завдані Ландіку її рукою, вона також не відповідатиме. Чому? На жаль, розслідування цього випадку залишає не менше запитань, ніж сам епізод, що ліг в основу кримінальної справи.

Адвокат Романа Ландіка На­таля Сусликова вважає, що дії її підзахисного мають бути розцінені як самооборона та подальше затримання особи, яка порушила закон. Причому його дії адекватні насильству, якому він піддався в тій ситуації. Про це вона заявила журналістам після закінчення попереднього слухання у кримінальній справі. За словами адвоката, сама Кор­шу­нова визнала, що першою вдарила Ландіка.

У кожному разі завдання суду - встановити винуватість чи невинуватість в інкримінованому злочині, а не оцінювати джентльменські якості обвинувачуваного. До речі, Марія Коршунова - теж відома особа. Як з’ясувалося, дівчина - відома фотомодель котра, як пише «Українська правда», більше відома як така собі Mila I…

Цікаво те, що учасники інциденту вже давно врегулювали свої стосунки і не мають взаємних претензій. У відкритому листі Марії Коршунової, який її адвокат Ігор Зазимкін передав ЗМІ, йдеться: «У мене немає конфлікту із сім’єю Ландіка. Подію в ресторані «Баккара» було врегульовано ще 6-го липня, коли я і Роман Ландік написали заяви до прокуратури про те, що ми не маємо жодних - підкреслюю, ЖОДНИХ, - претензій одне до одного.

Я нічого не можу сказати поганого про сім’ю Ландіка Володи­мира Івановича та його сина Романа. Він хороший батько, намагається захистити свого сина і зробити все від нього залежне з даного питання. Це гідне поваги. Мої батьки зробили б так само. Ми справді повністю порозумілися.

Раніше я уникала будь-якого спілкування зі ЗМІ. Причина проста - кампанія в ЗМІ найбільше нагадує цькування й чиєсь замовлення. Я не хотіла бути знаряддям у будь-чиїх руках. Очевидно, що всіх цікавило не що відбулося в ресторані, а сім’я Володимира Ландіка та його можливий вплив на політичні процеси як народного депутата України.

Я шкодую, що все так сталося і що мене було втягнуто в судову тяганину. Я не маю жодних претензій до Ландіка Романа Володимировича, як і він до мене. У нього невдовзі народиться дитина, і я не хочу позбавляти його батьківської турботи. Він повинен займатися її вихованням, а не сидіти у в’язниці».

Однак у правоохоронних органів щодо цього своя думка. «Ця справа - не приватне обвинувачення, тому жодні угоди тут не проходять. Це публічна справа, хуліганство. Навіть якби дівчина не писала заяви, ми все одно її розслідували б», - заявив начальник Головного слідчого управління МВС Василь Фаринник.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові від 22.12.2006 №10 «Про судову практику у справах про хуліганство» роз’яснив, що згідно з ч. 1 ст. 296 КК, хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуване особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Що ж до розслідування даної справи, то дивує запопадливість міліції, яка, попри примирливі заяви (від 6.07.2011 р.) сторін конфлікту, оголошує в розшук Ландіка, який виїхав із дружиною на відпочинок у Сочі. Очевидною є і небувала оперативність - уже 7 липня його затримує Інтерпол. Це при тому, що в нас розшукувані, буває, місяцями проживають за своїми адресами, але їх ніхто не може «знайти»…

Незрозуміло, чому з учасників конфлікту хуліганом назвали виключно Ландіка й чому тодішній глава МВС з екрана ТБ переконував, що саме Ландік сидітиме у в’язниці до закінчення розслідування? Чим у цьому випадку керувалися органи слідства - законом, мораллю чи доцільністю? А може, у них була своя особлива логіка? Або чиєсь замовлення?..

Принаймні вже очевидно, що обвинувачення слідства в тому, що Роман Ландік, використавши нібито «...малозначний привід, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і було пов’язане зі спротивом громадянам, які зупиняли хуліганські дії...», не просто не відповідає фактичним обставинам спра­ви, а й до невпізнання спотворює картину реальних подій. Звичайно, за умови, якщо вважати рвану рану голови малозначним приводом, затримання правопорушника - навмисними діями, які порушують громадський порядок, а передачу його органам правопорядку - «припиненням злочинних дій працівниками міліції»…

Що характерно для всієї цієї історії: огидний епізод, який стався в ресторані, ви­світив не тільки моральний рівень його безпосередніх учасників. Під «світло рампи» потрапили й інші громадяни, які були присутні того дня в ресторані, за мовчазної згоди яких усе відбулося; й ті, хто розслідує даний епізод; і ті, хто на самому верху керує (вірніше, керував) тими, хто розслідує цю подію. І, мабуть, нікому в цьому світлі не вдалося зберегти обличчя…