Мелітополь: рецепти і діагноз

Попри те що у вівторок у завідувачки 66-го відділення Ощадбанку почалася відпустка, на роботу вона все ж таки вийшла. Треба було закінчити невідкладні справи і допомогти співробітникові-новачку освоїтися на новому місці першого робочого дня.

Обстановка найбуденніша. Напливу клієнтів зранку немає. Окрім чотирьох працівників банку, біля стійки — чоловік і жінка. І хлопець осторонь. Напевно, чекає своєї черги... Він справді чекав, відлічуючи секунди до того моменту, коли банківський зал здригнеться від вибуху.

Із повідомлення прес-служби головного управління МВС у Запорізькій області: «2 липня о 10 годині 28 хвилин у чергову частину Мелітопольського міськвідділу міліції від жителя квартири, розташованої в будинку 36/1 на проспекті 50-річчя Перемоги міста Мелітополя надійшло повідомлення про те, що біля відділення Ощадбанку, розташованого в його будинку, стався вибух».

За годину-півтори звістка про це стала головною новиною вітчизняних і зарубіжних ЗМІ, яка наче снігова куля обростала припущеннями, чутками, домислами, версіями, коментарями з посиланнями на свідчення очевидців та анонімні джерела в правоохоронних та інших органах. Інформація про пригоду обмежувалася лише фантазією авторів, котрі стверджували про серію вибухів, викрадення великої суми грошей, про те, що дев’ятиповерхівка, в якій розміщується відділення банку, от-от звалиться, і про закладену в банку бомбу, повідомленню про яку не надали значення. У такому ж вільному стилі поширювалися відомості про десятки постраждалих і навіть загиблих.

Великій кількості таких різних, іноді суперечливих, а часом і геть безглуздих повідомлень годі й дивуватися. Особливо коли врахувати, що роль коментаторів охоче і з легкістю брали на себе деякі чиновники. Їхнє уявлення про те, що сталося, було вкрай невиразне (все ж таки з вікон запорізьких або київських кабінетів Мелітополь не видно), але ж бажання якось позначити свою причетність до ліквідації наслідків трагедії — непереборне.

Із гіркою іронією сприйняли в Запоріжжі появу о п’ятій вечора повідомлення управління у зв’язках із ЗМІ секретаріату Кабміну про створення урядової комісії з розслідування причин і наслідків вибухів у Мелітополі. Особливо кумедним було доручення «МНС у Запорізькій області» вжити заходів. Хоча, можливо, в уряді і справді не відають, що на регіональному рівні міністерств просто не існує. Та й посилання на те, що за дорученням голови урядової комісії першого віце-прем’єра Олександра Турчинова «представники комісії вранці виїхали на місце надзвичайної події і щопівгодини повідомляють про свою роботу» видається не менш кумедним і загадковим. Оскільки невідомо, про яких представників ідеться. Якщо маються на увазі обласні керівники, то вони прибули в Мелітополь о першій годині дня. Втім, ці дрібні недоладності аніскільки не завадили О.Турчинову в середу на ранковому брифінгу в Кабміні повідомити про затримання головного підозрюваного у справі про вибухи.

Можливо, на всьому цьому і не слід було б акцентувати увагу, якби не деякі обставини, що наводили на серйозні роздуми.

Через 10 хвилин після повідомлення про надзвичайну ситуацію на місце події прибули заступник голови облдержадміністрації Микола Фролов (цього дня він проводив плановий прийом громадян з особистих питань) і мелітопольський міський голова Дмитро Сичов. Саме вони, а не правоохоронці, організовували на першому етапі допомогу та евакуацію постраждалих, оточування місця події, відганяючи подалі надмірно цікавих.

До речі, якби не ця надмірна цікавість, кількість постраждалих не сягнула б 28 осіб. Адже після вибуху в приміщенні банку з шести людей, які перебували в ньому, поранення дістали лише четверо. Однак за кілька хвилин прогримів другий вибух, від якого постраждали не тільки перехожі, а й набіглі з цікавості. Адже місце велелюдне, всього за кілька кроків від міського ринку.

Слід віддати належне мелітопольським медикам. Протягом 20 хвилин вони надали першу допомогу і доправили до лікарні всіх постраждалих. Стан шести з них визнано тяжким, але, на щастя, їхньому життю ніщо не загрожує. Серед постраждалих двоє дітей — семи і менш як півтора року.

Спочатку про мету організаторів вибуху можна було тільки здогадуватися. У місті почали ширитися чутки про те, що це замах на одного з жителів будинку. Не виключалося також, що зловмисники намагалися відволікти увагу від пограбування в іншому банку. Версія ж про намір пограбувати саме це відділення Ощадбанку спочатку видавалася сумнівною.

— Казати, що цей злочин вчинено з корисливих мотивів, у нас поки що підстав немає, оскільки у відділенні банку було трохи більше 28 тис. грн., трохи в доларах і євро, — заявив через чотири години після пригоди прокурор Запорізької області Вале­рій Кулаков. — Характер злочину свідчить про те, що розбій з метою заволодіти грошима не здійснюється в такий спосіб, оскільки у зловмисників, у принципі, не залишалося шансів заволодіти ними.

Отже, це терористичний акт?

Саме на цьому зробив акцент один зі ЗМІ, пославшись на джерело в обласному управлінні СБУ: «Слідство відпрацьовує дві версії того, що стало­ся, — теракт і помста клієнтів керівництву банку». Якщо це справді так, то логічно припустити, що саме СБУ і має зайнятися слідством. Тим більше що в дорученні президента чітко сказано: «Генеральному прокурору Ук­раїни Олександру Медведьку і голові Служби безпеки Валентину Наливайченку невідкладно вжити вичерпних заходів для розслідування обставин пригоди і притягнення винних осіб до від­повідальності». Але, як повідомив на прес-конференції В.Кулаков, «слідст­во вестиме УВС області за взаєм­ною угодою». Додавши, втім, що «до складу слідчої групи включено оперативних працівників та слідчих СБУ».

Такий цікавий поворот подій знайо­мий співробітник правоохоронних органів пояснив дуже просто й дохідливо: «А чому ти дивуєшся? Справа пахне «глухарем», от два відомства і змагаються, на кому з них він повисне».

На щастя, його припущення виявилося не зовсім бездоганним. Одна з мобільних міліцейських груп (оперуповноважені карного розшуку старші лейтенанти Усатюк і Новогребельський і молодший лейтенант Луканов) на залізничному вокзалі Мелітополя звернули увагу на молодика, схожого на складений фоторобот. Але головне, в нього була характерна прикмета — відсутність двох пальців на руці.

Затриманий виявився 20-річним безробітним жителем Запоріжжя, який рік тому вже проходив у кримінальній справі за незаконне поводження з вибуховими речовинами. Тоді він і скалічився, виготовляючи вдома вибуховий пристрій. Проте один з районних судів визнав ці докази недостатніми для притягнення хлопця до відповідальності. Можливо, йому навіть повернули вилучену при обшуку «Куховарську книгу анархіста» з докладними «рецептами» виготовлення вибухівки з підручних засобів.

Через кілька годин після затримання в Мелітополі хлопець зізнався у скоєному. Виявлені під час обшуку в нього і в запорізькій квартирі речові докази (карта міста з позначеними шістьма відділеннями Ощадбанку, матеріали та деталі для виготовлення вибухових пристроїв, пристосування для стрільби, ідентичні виявленим на місці вибуху) не залишали жодних сумнівів у його причетності до злочину.

Згідно зі свідченнями підозрюваного, пограбування банку він спланував заздалегідь. Для цього він напередодні приїжджав до Мелітополя, вибирав місце пограбування. Потім виготовив вибухівку і 1 червня прибув до міста разом із подільником, який зараз перебуває в розшуку.

Зловмисники розраховували, що після вибуху у відділенні банку виникне паніка, під час якої, озброївшись самопалом, вдасться вчинити пограбування. На операцію відводилися лічені хвилини, оскільки після першого вибуху мав спрацювати годинниковий механізм другого вибухового пристрою. Начинений щебенем, він мав завдати поранень можливим переслідувачам.

Саме такий сценарій і був здійснений. Пограбуванню завадило тільки те, що перший вибух виявився надто потужним. Клуби диму не дали злочинцеві змоги зорієнтуватися, а перечікувати часу не було — годинниковий механізм другої бомби вже було запущено. Залишалося тільки рятуватися втечею.

Підозрюваний у вчиненні злочину поділився зі слідством іще одним цінним спостереженням. Об’єктом для пограбування саме це відділення Ощадбанку він вибрав насамперед тому, що воно не було захищене — там не було ні охорони, ні засобів відео­спостереження, ні навіть кнопки тривоги.