ЛОВЛЯ НА «ЖИВЦЯ»?

Отже, захоплено зустрінута прибічниками, Юлія Тимошенко — на свободі. Поки що. Оскільки є, як мінімум, дві обставини, котрі свідчать, що слідство напевно має достатньо підстав для нового взяття під варту вже сьогодні. По-перше, скасування судом санкції на арешт не позбавляє слідство можливості застосувати до підозрюваного чи обвинувачуваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту «за наявності нових обставин, які не було враховано». У тому, що такі обставини слідство може пред’явити в будь-який момент і в достатній кількості, можна не сумніватися.

По-друге, за словами представника Генпрокуратури, котрий виступав на судовому засіданні, Тимошенко обвинувачують у дачі хабара, зробленого повторно (частина 2 статті 170 КК України). Повторність припускає скоєння даного злочину не менше двох разів. Для визнання його повторним не має значення, чи було особу засуджено за скоєння злочину. Одноразове давання хабара декільком особам, давання хабара в різний час одній і тій же особі також розглядаються як злочин, скоєний повторно. А обвинувачуваного в повторній дачі хабара можна взяти під варту за мотивами однієї лише небезпеки даного злочину (частина 2 статті 155 КПК України).

Взагалі в такій ситуації слідство перебуває в досить вигідному порівняно з підозрюваним становищі. Оскільки вирішуючи питання про законність обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту, суд не має права висловлювати думку про достовірність, достатність доказів, доведеність обвинувачення, роль і ступінь участі заарештованого у скоєнні злочину. Тобто в принципі, обгрунтовуючи арешт, Юлії Тимошенко можна інкримінувати хоч дії, спрямовані на насильницьке повалення конституційного ладу, хоч бандитизм або вирощування снодійного маку за обтяжуючих обставин: одного такого обвинувачення достатньо для взяття під варту, а розбиратися з обгрунтованістю доказів якщо й будуть, то не зараз.

Тепер щодо юридичних аспектів доленосного рішення Печерського райсуду столиці, обнародування якого привело в шалений захват групу підтримки Ю.Тимошенко і було зустрінуто вигуками: «Слава Замковенку!» Суд дійшов висновку, що при дачі санкції на арешт заступник генерального прокурора Микола Обиход не в повному обсязі врахував стан здоров’я й особистість обвинувачуваної і що були всі підстави не застосовувати арешт. Не враховано також і те, що з особистим поручництвом за Ю.Тимошенко до Генпрокуратури звернулися 72 народні депутати. На думку суду, публікації Ю.Тимошенко в ЗМІ не можуть бути розцінені як докази тиску на слідство. Суд встановив, що слідство не мало підстав вважати, що Ю.Тимошенко сховається від суду і слідства і заважатиме встановленню істини. Суд також вважає, що докази представників Генпрокуратури, ніби Ю.Тимошенко ухилялася від слідства 12—13 лютого, не можуть служити доказами, оскільки встановлено, що причиною її неявки є хвороба, про що Ю.Тимошенко особисто повідомляла слідчому.

Генеральна прокуратура опротестувала рішення Печерського райсуду як необгрунтоване. Тепер слово знову за судом. Але вже на даний момент історія розгляду цієї справи багата на характерні риси.

Враховуючи, що досліджувалося одне-єдине і не дуже складне питання — законність узяття під варту, можна стверджувати, що справа розглядалася досить довго. Обнародування ж рішення взагалі мало детективний характер, і можна лише здогадуватися, що означали кількаразові переноси цього історичного моменту.

Попри те, що в результаті суд погодився з аргументами представників Ю.Тимошенко, спостерігачі відзначали непереконливість захисту, слабкість його аргументації. Здалося, що і свідки захисту не були підготовлені до виступу в суді належним чином. (На відміну від лікарів-експертів, які хоча формально і не були свідками обвинувачення, а викликалися за рішенням суду, однак були прекрасно підготовлені і стояли на смерть, стверджуючи, що стан здоров’я Ю.Тимошенко дозволяв їй брати участь у слідчих діях). Склалося також враження, що позиція захисту — це не недоробка, а добре продумана тактика, спрямована на досягнення конкретної мети, що полягає в більш тривалому перебуванні ув’язненої за гратами. Хоча Степану Хмарі, одному із громадських захисників Ю.Тимошенко і здалося, що її піддають у СІЗО тортурам і катуванням. Про що з властивою йому прямотою і було заявлено суду. Але сенсації не сталося: із відповіді на уточнююче запитання судді з’ясувалося, що захисник удався, скажімо так, до сильного художнього перебільшення.

Сам М.Замковенко був дуже люб’язний і привітний, демонструючи геть нетипове для судді розуміння сподівань і потреб представників ЗМІ. Поблажливо терпів численні рокіровки величезної кількості телекамер і навіть не заперечував, коли один із телерепортерів хвилин десять упритул стояв до нього спиною під час засідання, закривши суддю від залу власною потилицею і масивною телекамерою. Мало хто із суддів схильний дозволяти журналістам такі вільності. Голова ж Печерського райсуду столиці поводився радше як політик, котрий збирається балотуватися вже в найближчому майбутньому. Водночас, невимушена манера спілкування дозволяла йому значною мірою розряджати обстановку, попри те, що кожного разу зал засідань був переповнений людьми і, як висловився сам суддя, навіть лава підсудних перетворилася на ложу преси. Втім, ці слова прозвучали швидше іронічно, аніж зловісно, оскільки лава підсудних під час розгляду даної справи дійсно завжди була забита найменш забобонними з представників ЗМІ.

Не зовсім звичною була й заява М.Замковенка, який відкрито висловив свою надію на те, що в політичних колах рішення суду зрозуміють правильно, і що завдяки йому спаде напруженість у суспільстві. Мабуть, ця відвертість свідчить про соціально-політичне, а не лише суто юридичне підгрунтя винесеного рішення.

То чому Юлія Тимошенко усе ж опинилися на свободі? Дозволю собі припустити, що демонстрація торжества гуманізму, демократії та незалежності третьої гілки влади тут усе ж вторинна. Як і цілком зрозуміле бажання поберегти нерви Ханни Северинсен, доповідача ПАРЄ, котра збиралася наступного ж дня після оприлюднення довгожданого рішення суду нанести візит Юлії Тимошенко прямо в столичний СІЗО. Юлія Тимошенко опинилася на свободі насамперед тому, що в будь-який момент, коли на те буде відповідна політична воля, у хід підуть залізні юридичні аргументи, що дозволяють моментально запроторити її назад. І в даній ситуації прокуратура «підіграла» зацікавленим особам — чи то задля вищевказаної великої мети, чи то через непрофесіоналізм, чи то мимовільно, будучи використаною «втемну».

Тепер у Ю.Тимошенко буде час підлікувати свої хронічні захворювання. Навряд чи це лікування триватиме довго, оскільки занадто тривала хвороба, не особливо небезпечна для обивателя, для політика може бути чревата «летальним кінцем». А коли Ю.Тимошенко знову буде в строю, історія з арештом може повторитися і закінчитися вже не так швидко й щасливо. І вже тут заодно незмивна пляма у вигляді лідера — «карного елемента» ляже на опозицію, котра, поза всяким сумнівом, у всьому своєму різноманітті згуртується навколо екс-віце-прем’єра.