Корупційні сюжети з видом на море

Пусть Жираф был неправ,

Но виновен не Жираф…

В.Высоцкий

Останнім часом складається враження, що на Запоріжжі всерйоз узялися викорінювати хабарництво. Щотижня надбанням гласності стають нові імена хабарників. І не якоїсь «дрібноти», а чиновників обласного, ну, в крайньому разі міського або районного рівня: податкової адміністрації, місцевого самоврядування, митниці, управлінь захисту прав споживачів, облдержадміністрації, Держрибоохорони, МНС... А вже про різних там головних єгерів, розпорядників судів, адвокатів — годі й казати. Кримінальний калейдоскоп настільки строкатий, що громадськість, ледь устигнувши дізнатися про чергове викриття, відразу отримує свіжий привід для пересудів на тему торжества законності. Проте, як і все буденне, невдовзі це перестає навіть дивувати і просто набридає. У кращому разі залишається лише непевна надія, що колись, можливо, кількість переросте у якість. Якщо вірити теорії, таке трапляється. Але поки що, на жаль, обсяг викриттів явно не позначається на масштабах корупції. Що, втім, цілком закономірно, якщо в запалі боротьби з наслідками бракує часу взятися за причини. Та це, мабуть, і ні до чого. Адже для переможної реляції подробиць не потрібно. Цілком достатньо лаконічного повідомлення — наприклад про те, що під час спецоперації обласного управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) у Бердянську затримано учасників злочинної групи, які вимагали та отримали хабар у сумі 80 тис. доларів.

Каменем спотикання в цій історії стала недобудована база відпочинку «Енергетик», що займає 2,2 гектара курортної території. До 2012 року її передано в оренду краматорській фірмі «Донметпостач».

У квітні міська влада дізналася, що орендар самовільно демонтував будівлю, чим порушив передбачене договором цільове призначення об’єкта. До того ж за тимчасовими господарями бази, які мають бажання її приватизувати, значиться трирічна заборгованість з орендної плати в сумі 105 тис. грн.

За словами заступника міського голови Бердянська Вадима Тихонова, після цього від керівництва фірми йому стали надходити пропозиції залагодити конфлікт у приватному порядку за певну винагороду. Тихонов стверджує, що таку можливість він категорично відкинув, наполягаючи на усуненні порушень і сплаті заборгованості. Проте у правоохоронних органів щодо цього інша думка.

Як розповіли в обласному УБОЗ, вони набагато раніше мали інформацію про факти вимагання чиновниками Бердянської міськради. У ході оперативної розробки міліціонерам удалося виявити як корупційні схеми, так і причетних до них осіб. Залишалося лише дочекатися слушної нагоди, аби спіймати здирників на гарячому. Саме в цей час і надійшла заява «Донметпостачу» про вимагання з погрозою відчужити один гектар території бази. Спочатку нібито йшлося про хабар у 100 тис., але під час переговорів сторони зійшлися на 80 тис. доларів.

Час «Ч» настав 1 липня. Приблизно о пів на шосту вечора на літньому майданчику одного з міських кафе відбулася зустріч співробітника «Донметпостачу» з нібито помічником депутата міськради Костянтином Бровком, який представляв інтереси заступника міського голови Тихонова. До речі, що стосується статусу помічника — тут справа темна. Нинішній секретар міськради заявляє, що Бровко ніякий не помічник, а колишній, мовляв, свого часу особисто видавав йому відповідне посвідчення, щоправда, не уточнюючи, кому з депутатів той сприяв.

В обмін на гроші представник «Донметпостачу» отримав підготовлений днем раніше акт за підписами понад десяти чиновників міськвиконкому, включаючи першого заступника міського голови Сергія Ткаченка. У ньому підтверджувалася відсутність будівлі на території бази. Після цього Бровко повідомив Тихонову телефоном про те, що правочин укладено, і вирушив в інше кафе скласти компанію двом депутатам міськради. Їхніх імен слідство не розголошує, але голова екологічної комісії Олексій Гулін публічно підтвердив свою присутність, а про участь голови земельної комісії Анатолія Пастухова розповіли місцеві ЗМІ.

Свою короткочасну присутність у кафе не заперечує і В.Тихонов. За його словами, для термінової розмови його туди запросив один із депутатів. Проте серйозної розмови не вийшло, тому за кілька хвилин учасники зустрічі розійшлися. Тихонов мав намір вирушити в аквапарк машиною, яка його чекала, але, погодившись на умовляння, поїхав на автомобілі Бровка. Саме під час цієї поїздки, яка тривала щонайбільше сім хвилин, за припущенням Тихонова, у його портфель і було підкинуто ті самі злощасні 10 тис. доларів із написом «Хабар», вилучені приблизно через півгодини співробітниками УБОЗ.

Того ж дня затримали і К.Бровка, котрий згодом на очній ставці назвав Тихонова організатором злочину. А тим часом чиновник наполягає на своїй невинуватості і спробі слідства примусити визнати те, що 80 тис. доларів призначалися йому та міському голові Євгену Шаповалову.

— Коли я відмовився це зробити, мене почали бити, — каже В.Тихонов. — Знущання і побої тривали кілька днів, що призвело до астматичного і серцевого нападів. В ІТУ (ізолятор тимчасового утримання. — Авт.) мені двічі викликали «швидку допомогу».

В УБОЗ ці заяви розцінюють як своєрідну форму захисту підслідного, який одразу відмовився давати свідчення. Всі допити проводили у присутності адвокатів (їх у Тихонова троє) і фіксували на відео. Заяви про побиття відсутні, у протоколах допитів, підписаних підслідним та його адвокатами, про це теж не йдеться. Як і в документах ІТУ, де зареєстровано огляди затриманого при кожному в’їзді та виїзді. Що ж до загального стану здоров’я, діагноз Тихонова, відповідно до незалежних висновків кількох лікарів, не має протипоказань для тримання під вартою. А напад астми підслідний просто симулював, вдихаючи дим від спалюваного туалетного паперу, — стверджують міліціонери, посилаючись на показання співкамерників.

Звісно, я не маю права судити, яка з наданих версій відповідає дійсності. Тим більше — підтверджувати чи заперечувати правомірність висунутого обвинувачення, яке відповідно до частини 2 статті 368 КК (одержання хабара у великому розмірі) передбачає від 5 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і до 3 років — можливості обіймати відповідну посаду. Проте ця скандальна історія все ж таки не позбавлена певних, щонайменше дивних, особливостей.

На цей час обидва фігуранти кримінальної справи перебувають на волі. Апеляційний суд Запорізької області 20 липня змінив В.Тихонову запобіжний захід з арешту на підписку про невиїзд під заставу в 17 тис. грн. На таких самих умовах суд звільнив і К.Бровка, щоправда, під заставу в
40 тис., зате на десять днів раніше. Мабуть, відіграло роль те, що підозрюваний визнав свою провину, розкаявся у скоєному і допомагав слідству. Хоча під час затримання його поведінка була не настільки лояльною. На відміну від Тихонова, котрий покірно дозволив надіти на себе наручники, Бровко чинив опір і намагався втекти, таранив своєю Honda Accord міліцейське авто.

Не позбавлене сенсу і питання, на яку частку від суми хабара міг розраховувати посередник. Логічно припустити, що на 10—15, ну, максимум 20 відсотків. Проте у Бровка вилучили 40 тис. доларів — учетверо більше, ніж у нібито організатора злочину. А от куди поділися ще 30 тис., слідство може лише припускати. Принаймні цієї частини суми (яку, до речі, необхідно повернути банку) досі не знайдено.

Втім, на думку правоохоронців, ці обставини аж ніяк не заважають висунути обвинувачення. Слідство покладається на достатність документальних доказів, підкріплених санкціонованими відео- та аудіозаписами, а також показаннями свідків. У свою чергу В.Тихонов вважає це обвинувачення провокацією.

— Справа розпадеться в суді, — вважає він, — оскільки тримається тільки на свідченнях однієї людини. Ні мені, ні адвокатам слідство не надало жодних доказів. Моє затримання викликане тим, що я дозволяв собі говорити неприпустимі в Бердянську речі про людей, які вважалися недоторканними. Є сили, які зацікавлені в тому, щоб завдати шкоди міському голові. Мені здається, що я був одним із найяскравіших членів його команди, що не брав хабарів і не мав свого інтересу. З моменту мого вступу на посаду мені неодноразово погрожували.

Можливо, це стосується голови правління бердянського АТ «Агротехсервіс» Віктора Іванова, котрий 26 червня минулого року в газеті «Город» публічно звинуватив Тихонова — тоді ще стажера на посаді заступника міського голови — у вимаганні?

Можливо, не позбавлена підстав думка правоохоронних органів, котрі вважають, що донедавна Бердянськ залишався чимось на кшталт заповідника, що виключає втручання охоронців порядку. Тому не дивно, що деякі «сини бердянського народу» були настільки впевнені у власній непогрішності і безкарності. Особливо ті, хто так чи інакше був причетний до розподілу курортної землі.

На відміну від інших міст, для Бердянська ця процедура не обтяжена аукціонами. Обраним це дає можливість отримати ділянку безплатно. Або, у крайньому разі, майже задарма. Яскравий приклад того — згадувана база відпочинку «Енергетик» із площею 2,2 га та трирічною заборгованістю за оренду в сумі 105 тис. гривень. Простий підрахунок показує: щомісячна плата за користування гектаром рекреаційної землі становить трохи більше 1300 грн. — сума, еквівалентна тижневій вартості одного ліжкомісця, причому дуже скромного і без харчування. Зважаючи не це, погодьтеся, не виникає бажання вірити в щирість нарікань місцевої влади на убогість бюджету.

Не можна сказати, що на цю проблему в Бердянську не звертали уваги. Скандали, звичайно, траплялися, але, за неписаними правилами, їх не розголошували заради соціальної стабільності. Ситуація докорінно змінилася наприкінці 2007 року, коли Валерій Баранов, котрий дев’ять років обіймав посаду міського голови, став народним депутатом. Бердянськ занурився в безодню позачергових виборів.

Одним з основних і найімовірніших кандидатів на вільну посаду став Євген Шаповалов — людина в місті відома. У тому числі непростою біографією, в якій пройдено трудовий шлях від рядового взуттєвика до завідувача майстерні, ударника комуністичної праці та 10-ї п’ятирічки, піонера кооперативного руху, де були заочне навчання в технікумі та інституті, успішна діяльність у сфері громадського харчування і торгівлі, керівництво міською асоціацією підприємців. У 1996 році виробничу і громадську активність Шаповалова перервало рішення суду у зв’язку з порушенням проти нього кримінальної справи. На волю він вийшов через два роки і сім місяців за умовно-достроковим звільненням за добру поведінку. Шаповалов відкриває взуттєву фабрику, займається торгівлею, готельним бізнесом і меценатством. Останній вид діяльності, поза сумнівом, відіграв свою роль у тому, що в 2002 році його обирають депутатом міськради від мікрорайону із символічною назвою «Колонія». А за чотири роки він балотується на посаду міського голови Бердянська, відставши менше ніж на тисячу голосів від обраного на третій термін В.Баранова. Перемогу з такою незначною перевагою Баранов сприйняв як удар по самолюбству, і стосунки між суперниками остаточно зіпсувалися.

Черговий похід у владу Є.Шапо­валов здійснив на позачергових виборах-2008, заручившись підтримкою групи запорізьких соратників, серед яких був і В.Тихонов.

— Із Шаповаловим я познайомився за півроку, можливо за рік, до виборів. Як на мене, ми один одному сподобалися. Я мав мету — підвищити свій ранг, зробити успішну кар’єру, — згадує він.

Очевидно, цей вибір корінного запоріжця був зумовлений тим, що в рідному місті спроби кар’єрного росту були безуспішними.

У 27 років Тихонов — гендиректор компанії «Юпітер», яка мала мережу магазинів побутової техніки, а через чотири роки — депутат Запорізької міськради, керівник депутатської групи «Єдність». Під час президентських виборів він активно виступає на боці помаранчевого руху, а потім очолює міську організацію партії «Народний союз «Наша Україна». Проте партійна кар’єра Тихонова закінчилася настільки ж швидко, як і почалася. Після конфлікту з колишнім головою обласної організації НСНУ Юрієм Артеменком його виключають із партії. Участь у виборах міського голови та до міськради Запоріжжя теж була невдалою. В.Тихонов зміг набрати всього 0,55 відсотка голосів, його блок — 1,7.

На відміну від Запоріжжя, бердянські вибори відкрили більш райдужні перспективи. Результат Є.Шапо­валова виявився вагомішим, ніж двох його найближчих суперників — секретаря міськради Анатолія Степаненка і першого заступника міського голови Петра Гончарука. Це явно свідчило про те, що навіть спроба колиш­нього міського голови об’єднати зусилля двох найбільш перспективних суперників Шаповалова виявилася б безуспішною. Недивно, що коментар В.Баранова щодо результатів виборів у місцевій газеті був украй негативним: «До управління містом прийшла «команда», яка і місту зашкодить, і сама погано закінчить. Це не підлягає сумніву, питання тільки в тому, хто сяде першим».

Так само різко відгукується про свого попередника і нинішній градоначальник: «Мене вражає, коли наш земляк-нардеп розповідає про допомогу місту. За роки його депутатства жодної копійки в місто не прийшло. Натомість маємо постійні докори, безпідставні обвинувачення та запити в різні інстанції з наполегливим проханням перевірити дії міської влади».

Зіткнення двох амбіцій, можливо, згодом зійшло б нанівець, та тільки боротьба за владу в місті із закінченням виборчої кампанії не припинилася. Наприкінці травня минулого року невідомі побили секретаря міськради А.Степаненка. Через чотири місяці абсолютною більшістю голосів депутати ініціюють відставку міського голови. Протягом тижня суд поновлює Є.Шаповалова на посаді. Невдалий імпічмент коштує Степаненкові спочатку членства в Партії регіонів, а потім і посади секретаря міськради. У жовтні невідомі побили депутата Олександра Булатникова — потенційного кандидата на посаду секретаря міськради. Аж до середини грудня депутати голосують проти затвердження на посаді нових заступників міського голови, у тому числі В.Тихонова. Його компетентність у питаннях архітектури, земельних відносин і капітального будівництва ставиться під сумнів через відсутність спеціальної підготовки.

Офіційно В.Тихонов вступив на посаду 15 грудня, що стало, на його думку, показником досягнутого компромісу політичних сил із міським головою. Не останню роль зіграла і позиція Шаповалова, котрий п’ять разів поспіль подавав на затвердження кандидатуру свого заступника. Але, як виявилося, ліміт довіри вичерпався дуже скоро.

— Мушу сказати, що моя думка про Вадима Тихонова змінилася ще до цих подій (затримання за обвинуваченням у корупції. — Авт.), — заявив Шаповалов в інтерв’ю місцевій газеті. — Так, він моя людина, але виявився негідником. У мене були серйозні претензії до його роботи. Я про них до часу мовчав, але моє оточення в курсі, що за півроку перебування на посаді мого заступника я тричі пропонував Тихонову звільнитися.

Як виявилося, думка Тихонова про свого шефа теж давно змінилася.

— Не приховую, були моменти, коли міський голова позначав своє ставлення до тих чи інших об’єктів, — розповідає він, не уточнюючи, про які саме моменти і ставлення йдеться. — Дуже складно працювати, коли однією рукою даємо, а іншою забираємо, і постійно змінюються завдання».

За його словами, це було причиною серйозно задуматися про звільнення: «Я кілька разів писав заяву про звільнення за власним бажанням. І тільки один раз — у відповідь на пропозицію міського голови».

За іронією долі це було за кілька годин до затримання. Тоді Шаповалов нібито звинуватив свого заступника в небажаному виділенні сесією міськради кількох десятків земельних ділянок під приватну забудову. Заяву про звільнення Тихонов мав намір подати наступного дня. Не склалося.

— Боляче і тяжко, що від мене відвернулися люди, на яких я розраховував, — не приховує образи Тихонов. — Той-таки Шаповалов, якому я віддав усе, що міг — сили, знання. Я служив меру, як собака. Захищав його інтереси. І постраждав через це...

Замість післямови

Через вісім днів після затримання В.Тихонова аналогічна доля спіткала начальника відділу з питань обліку та розподілу житлової площі Бердянсь­кого міськвиконкому Олега Міщенка. Його взяли на гарячому під час отримання хабара в сумі 3 тис. доларів...