Хуліганство чи міжнародний тероризм?

У грудні минулого року в DT.UA було опубліковано статтю «Справу сфальсифіковано, але складу злочину в цьому… немає». У ній ішлося про напад на адвоката Олега Березюка, голову Українського юридичного товариства та автора нашої газети. Нагадаємо, 11 листопада 2011 року, о 9:43 ранку, біля свого будинку на Олега Березюка раптово напав невідомий чоловік міцної спортивної статури, який намагався розбити йому голову розвідним газовим ключем. Адвокат, завдяки своїй

хорошій фізичній формі та навичкам рукопашного бою, отриманим під час служби у ПДВ, зумів відбити напад і викликати наряд міліції. Нападник та його спільник, який стояв під час нападу неподалік, зникли до приїзду патрульної машини.

Версію спроби пограбування адвокат відкинув відразу ж. По-перше, він зовсім не схожий на потенційну жертву грабіжників: надто високий, та й одягнений того ранку був дуже просто й буденно - у джинси та спортивну куртку, не мав при собі нічого, що могло б зацікавити грабіжників. А по-друге, час для грабежу не найкращий - ранок.

Адвокат вважає, що причина нападу - його професійна правозахисна діяльність. І схильний думати, що це помста за його активну участь у справі одеського слідчого Юлія Філімонова. Про цю справу DT.UA також писало раніше. Підполковника міліції Філімонова засудили до п’яти років позбавлення волі за те, що він порушив кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння майном ПП «Альянс» (цей факт був пізніше підтверджений судовим рішенням) і затримав підозрюваного. Згодом, після вступу в справу адвоката Олега Березюка, постановою Одеського апеляційного суду Філімонов був виправданий за відсутністю в його діях інкримінованих йому складів злочинів.

Адвокат не задовольнився повною перемогою свого підзахисного, а вирішив бити противників їх же зброєю, розпочавши кампанію з притягнення до відповідальності осіб, винних у поневіряннях колишнього слідчого. Замах на своє життя Олег Березюк вважає спробою його зупинити. Буквально через тиждень після замаху він звернувся із заявою до голови СБУ Валерія Хорошковського. Чому саме СБУ? Серед осіб, причетних до засудження Юлія Філімонова, є іноземці, причому, за оперативними даними, досить «непрості». Відповідь надійшла лише через два місяці. Заступник начальника головного управління СБУ Білоус порадив Березюку звернутися до Генеральної прокуратури, за підслідністю, але «одночасно поінформував, що наведена в заяві інформація врахована відповідальними підрозділами СБУ». Наступне звернення адвокат написав уже новому голові СБУ генерал-лейтенанту Калініну, повторно пояснивши, чому звертається саме в його відомство…

А Генеральна прокуратура, отримавши заяву Березюка, направила її в Одеську область, де місцева прокуратура, природно, не побачила в діях своїх співробітників, причетних до кримінального переслідування підполковника Філімонова, ознак злочинів...

Наступну заяву до Генпрокуратури написав депутат ВР Володимир Стретович, заступник голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. У своєму зверненні до генерального прокурора Віктора Пшонки від 6 квітня цього року він пише: «Проаналізувавши інформацію, матеріали та розглянувши на своєму засіданні звернення адвоката Березюка О.В., комітет постановив звернутися до вас із клопотанням про порушення кримінальної справи за фактом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та засудження старшого слідчого з особливо важливих справ підполковника міліції Юлія Філімонова, проведення об’єктивного та всебічного її розслідування силами центрального апарата Генеральної прокуратури України… Крім того, аналіз інформації та фактів щодо діяльності групи осіб, причетних до незаконного засудження Ю.Філімонова, викликає необхідність ретельної спеціальної перевірки структури цієї групи, зв’язку між її членами, методів і форм їхньої діяльності фахівцями СБУ на предмет наявності ознак міжнародного злочинного угруповання. Комітет поінформований, що в складі цього міжнародного злочинного угруповання діють також члени міжнародних терористичних організацій. Зокрема Аля Омар Мохаммед Муса (член радикального палестинського угруповання «Хамас»), Фад Фараг Салем, громадянин Ємену (емісар радикальної організації ісламістів «Брати мусульмани») та інші. Учасники цього міжнародного злочинного угруповання спеціалізуються на нелегальній міграції та контрабанді. Частина коштів, отриманих від контрабанди товарів на територію України та сприяння нелегальній міграції, спрямовується на підтримку міжнародних терористичних організацій. Окремі члени комітету вважають, що є всі підстави стверджувати, що членами цього злочинного угруповання 11.11.2011 року в м. Києві був вчинений замах на життя та здоров’я адвоката Березюка Олега Валерійовича».

Подивимося, що на це відповість генеральний прокурор…

Що ж до справи про замах на адвоката, то його розслідує Оболонське РУ ГУ м. Києва під пильним наглядом місцевої прокуратури. Справу порушено за статтею ч. 4 ст. 296 КК України («хуліганство із застосуванням зброї»). Попри складений по свіжій пам’яті фоторобот, нападника розшукати не вдалося, людина з такими прикметами, вочевидь, поки що не потрапляла у поле зору співробітників міліції. На слідчого наклали дисциплінарне стягнення, хоча, за словами адвоката, це єдина людина, яка реально намагається хоч щось зробити…

Можливо, це справді була чиясь хуліганська витівка, сприйнята потерпілим за спробу замовного вбивства? «Версія про хуліганство не витримує жодної критики, - вважає психотерапевт Інга Лавриненко. - Нападник, за словами потерпілого, був тверезий, холоднокровний. Діяв один (спільник страхував його, стояв «на стрьомі»). Хулігани, як правило, досить боягузливі створіння з комплексом неповноцінності, які діють зграєю і потемки. Основна мета - налякати безпорадну жертву, позбиткуватися, насолодитися перевагою, та й продемонструвати своїм товаришам власну «крутість». У будь-якому фільмі, де показано напад хуліганів, усе починається з безневинного запитання або з прохання дати закурити. Далі за цим приязним зверненням - нагнітання емоцій, «драматизація», потім у хід ідуть кулаки, ноги, а то й ножі. А в цьому випадку момент розбірок, драматизації (те, що дає хулігану особливу насолоду й розігріває його) явно був відсутній.

Безперечно, трапляються і хулігани-одинаки. Але ті зазвичай бувають сильно напідпитку й на щось (когось) неабияк ображені. Своїм хуліганським актом - чи це биття вітрин, чи підпал машин, чи банальний мордобій - вони кидають виклик несправедливому, як вони вважають, світу».

Звісно, версія про хуліганство зручніша. Адже якщо це була спроба замовного вбивства, то треба шукати не тільки виконавця, а й замовника, організатора, розбиратися в мотивах, перипетіях тощо. А там - та мало на що там можна наразитися…